Міністерство науки та освіти України
Харківський національний автомобільно-дорожній університет
Кафедра економічної теорії та права
Реферат
З дисципліни «Транспортне право»
На тему: «Законодавство України про водний транспорт»
Виконала:
Ст.гр. ТС-21
Ходарєва К.М.
Перевірив:
Ст. Викладач
Нещеретний Ю.М.
Харків 2009
План
1. Поняття водного транспорту
2. Повноваження суб’єктів управління водним транспортом.
3. Правові основи діяльності водного транспорту.
4. Договірні відносини у сфері водного транспорту.
5. Висновки
6. Список використаних джерел
1. Поняття,структура системи та види водного транспорту
Однією із складових єдиної транспортної системи України є водний транспорт,який, обєднуючи такі потужні ланки, як морський і річковий транспорт, являє собою комплексну галузь,призначену задовольняти потреби населення та суспільного виробництва у перевезеннях (водою).
Водному транспорту притаманні певні властивості, які мають прояв через основеі категорії водного транспорту, наділені певним юридичним статусом. Як уже зазначалося, водниф транспорт сладається з двох окремих елементів: Морського та річкового транспорту.
Згідно «Закону України про транспорт»
Морський транспорт
До складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.
До земель морського транспорту належать землі, надані в користування під:
морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;
гідротехнічні споруди і засоби навігаційної обстановки, судноремонтні заводи, майстерні, бази, склади, радіоцентри, службові та культурно-побутові приміщення та інші споруди, що обслуговують морський транспорт.
До земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів.
Спорудження на підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об'єктів погоджується з адміністрацією портів.
Технічний нагляд за суднами та їх класифікація незалежно від форм власності судна і його власника здійснюються класифікаційним товариством, обраним за пропозицією судновласника та за погодженням з Міністерством транспорту України.
Річковий транспорт і його склад
До складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.
Землі річкового транспорту
До земель річкового транспорту належать землі, надані в користування під:
порти, спеціалізовані причали, пристані і затони з усіма технічними спорудами та устаткуваннями, що обслуговують річковий транспорт;
пасажирські вокзали, павільйони і причали;
судноплавні канали, судноплавні, енергетичні та гідротехнічні споруди, службово-технічні будівлі;
берегоукріплювальні споруди й насадження;
спеціальні насадження для вирощування деревини, в тому числі ділової;
вузли зв'язку, радіоцентри і радіостанції;
будівлі, берегові навігаційні знаки та інші споруди для обслуговування водних шляхів, судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, майстерні, судноверфі, відстійно-ремонтні пункти, склади, матеріально-технічні бази, інженерні мережі, службові та культурно-побутові приміщення, інші об'єкти, що забезпечують роботу річкового транспорту.
Для робіт, пов'язаних із судноплавством і сплавом на внутрішніх водних шляхах, поза населеними пунктами виділяється у встановленому порядку берегова смуга. Землі берегової смуги не вилучаються у землекористувачів і використовуються відповідно до чинного законодавства України.
Технічний, класифікаційний і судноплавний нагляд за річковими суднами
Технічний, класифікаційний і судноплавний нагляд за річковими суднами здійснюється Українською державною інспекцією Регістру та безпеки судноплавства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно Водного кодексу України:
Стаття 3. Водний фонд України
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її
водний фонд.
До водного фонду України належать:
1) поверхневі води:
природні водойми (озера);
водотоки (річки, струмки);
штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;
інші водні об'єкти;
2) підземні води та джерела;
3) внутрішні морські води та територіальне море.
Стаття 4. Землі водного фонду
До земель водного фонду належать землі, зайняті:
морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами,
болотами, а також островами;
прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо
водойм;
гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та
каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
береговими смугами водних шляхів.
Стаття 5. Водні об'єкти загальнодержавного і місцевого
значення
До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
1) внутрішні морські води та територіальне море;
2) підземні води, які є джерелом централізованого
водопостачання;
3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що
знаходяться і використовуються на території більш як однієї
області, а також їх притоки всіх порядків;
4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду
загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії
лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать:
1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах
однієї області і які не віднесені до водних об'єктів
загальнодержавного значення;
2) підземні води, які не можуть бути джерелом
централізованого водопостачання.
Щодо річкового транспорту:
Обсягивантажнихіпасажирськихперевезеньрічковимтранс-
портомнезначні, алеєнайбільшрентабельнимизарахунокміжнароднихсполученьізвикористаннямбасейніврікДніпраіДунаю, атакожприбережнихводЧорногоморяунапрямкукраїнЦентральноїіПівденно-СхідноїЄвропи. Ефективність функціонування річкового транспорту України значно нижча (близько 20 %) у порівнянні з розвинутими країнами Заходу.
Річковий транспорт як галузь народного господарства є одним із найважливіших видів транспорту, який у взаємодії з залізничним та іншими видами транспорту сприяє забезпеченню нормального виробництва і обігу продукції промисловості, сільського господарства і задовольняє потреби населення в пересуванні по внутрішніх водних шляхах.
Правове регулювання річкового транспорту як підгалузі транспортного права здійснюється загальним законодавством (Законом України «Про транспорт» і галузевими актами, зокрема, Статутом внутрішнього водного транспорту та законодавством, яке регулює перевезення як морським, так і внутрішнім водним транспортом (Кодекс торговельного мореплавства і т. д.).
Відповідно до Закону України «Про транспорт» до складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-екс-
плуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв’язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конст-
рукторські організації та інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.
Державне управління річковим транспортом здійснюється галузевим органом державного управління — Міністерством транс-
порту та зв’язку України та спеціальним урядовим органом — Державним департаментом морського і річкового транспорту, який діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку та підпорядковується йому.
Департамент морського і річкового транспорту створено Постановою Кабінету Міністрів України 30 березня 2000 р. на базі Державної адміністрації морського і річкового транспорту, яка ліквідована. Державний департамент морського і річкового транс-
порту діє на підставі Положення, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 р. № 584.
Згідно з Положенням основними завданнями Укрморріч-
флоту є:
¾ участь у межах компетенції у реалізації державної політики в галузі морського і річкового транспорту;
¾ забезпечення розвитку морського і річкового транспорту з метою задоволення потреб населення і суспільного виробництва у морських і річкових перевезеннях;