Роль неприбуткових організацій у маркетингу
сільського туризму
В Україні ініціатором впровадження сільського туризму виступила всеукраїнська Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму. За її ініціативою створено успішно функціонують осередки сільського туризму у ряді областей України. Спілкою у співпраці з науковцями і державними органами управління розроблено проект концепції та розпочато роботу над програмою розвитку сільського туризму в Україні. Завдяки активній співпраці осередків сільського туризму з місцевими органами влади та міжнародними фундаціями (наприклад, з фондом "Відродження"), вивчається та використовується практичний досвід з організації і прийому відпочиваючих у садибах господарів (Закарпаття, Івано-Франківщина, Львівщина), проводяться інформаційні рекламні акції із сільського туризму. Спілка налагодила тісні зв'язки з агротуристичними організаціями Угорщини, Польщі, Австрії й Франції та широко використовує досвід цих країн.
Звичайно, громадські організації не можуть прямо керувати діяльністю приватних підприємців. Проте неурядові організації шляхом використання маркетингових стратегій здатні впливати на розвиток агротуризму, використовуючи керування, лідерство та, якщо потрібно, пряму підтримку. Це досягається шляхом використання таких підходів:
Цей список є неповним і, як правило, підходи, які використовують неприбуткові організації, залежать від їхніх цілей та розмірів операцій. Таким чином, національні туристичні організації звичайно більше здатні до залучення до маркетингової діяльності, ніж, скажімо, місцева комерційна палата. Однак сприяння маркетингу – це функція громадських організацій, дуже важлива у зв'язку з розширенням туристичного ринку у світі.
Маркетинг та приватний сектор
Більшу частину індустрії сільського туризму репрезентовано малими, часто сімейними підприємствами, і ці організації не використовують або мало використовують маркетингові підходи через такі причини:
w Загальне нерозуміння принципів та ролі маркетингу в отриманні прибутку для малих підприємств, особливо у зв'язку з видатками на маркетинг;
w На багатьох територіях важко фінансувати туристичну діяльність малих підприємств, оскільки банки не хочуть кредитувати сільській туризм, тобто вкладати невеликий за розміром капітал у велику кількість малих проектів. Крім того, коли є можливість отримати достатньо великий кредит за умови, що кілька організацій об'єднають свої зусилля, місцеві організації, що конкурують, не хочуть цього робити;
w Багато сільських громад не хочуть приймати поради та ідеї "зі сторони". Ідеї, що генеруються всередині сільського населення, є більш прийнятними, ніж ті, які прийшли з інших суспільних груп.
w У нашій країні залишається юридично невизначеним статус як господаря, який приймає гостей, так і самого гостя, що в умовах жорсткого податкового тиску небезпечно.
Діяльність з обслуговування туристів пожвавилась. На сімейній раді вирішили переобладнати житло, зробити окремий вихід для відпочиваючих, осучаснити санвузол. У майбутньому чоловік Лесі запропонував обладнати другий поверх окремим санвузлом та поставити ще один лічильник, щоб не обмежувати гостям споживанням електроенергії..
7. Поради власникам агроосель
Успіх господаря, що має намір приймати та обслуговувати гостей в межах своєї садиби, залежить від її впорядкованості. Докорінні зміни в облаштуванні й оздобленні садиби для зручного прийому та обслуговування гостей потребують значних коштів і часу, що в наших умовах не завжди знаходяться, тому головним в діях господаря повинне бути спорядження того, що він вже має.
І Огорожа
Добре впорядковані та гарно оформлені садиби надають особливої привабливості не тільки житловому будинку, але й сільській вулиці. Велику роль у цьому відіграють малі архітектурні форми – огорожі, хвіртки, лави, тіньові навіси та ін.
Просто й гарно оформлені огорожі створюють приємне враження про дім, натомість недбало зроблена огорожа псує загальний вигляд садиби. Продумана ситема огорож організовує простір садиби з урахуванням композицій житлових і господарських будівель і навколишнього озеленення. Хвіртка і ворота є сполучною ланкою між подвір'ям та вулицею, тому їх художньому оформленню бажано приділити відповідну увагу.
ІІ Планування садиби
В межах території садиби виділяють дві зони: рекреаційну та господарську. Рекреаційна зона – це територія, де формуються місця для відпочинку, занять спортом, ігрові майданчики для дітей тощо. Господарська зона – територія, де розміщені приміщення для худоби, птиці та місце для їх вигулу, зберігання кормів, город тощо. Як рекреаційна, так і господарська зони повинні бути охайними та незахаращеними. Бажано для кожної з них мати свої під'їзди, а в межах садиби – пішохідні доріжки.
Планування садиби залежить як від загальних розмірів ділянки, так і від принципів забудови села та характеру особистого підсобного господарства.
Для того, щоб господиня мала змогу, не відриваючись від своєї роботи, наглядати за господарством, необхідно забезпечити видимість господарського двору з вікон кухні. Крім того, бажано, щоб з кухні-їдальні або зі спеціального господарського приміщення був безпосередній вихід на господарський двір. Загальну кімнату здебільшого орієнтують у бік вулиці.
Господарські приміщення в будинку розташовують так, щоби вони мали зручний зв'язок із входом до будинку, а при наявності двох входів – з господарським. У нових проектах житлових будинків передбачається, як правило, два входи.
Сміттєзбірники, місця для компосту та ін. слід розміщувати якомога далі від будівель і колодязя, поблизу господарських приміщень, бажано в затінку.
Доріжки та під'їзди
Коли садибу розплановано, приступають до обладнання доріжок. На піщаному грунті можна обмежитися лише профілюванням доріжок і утрамбуванням їх поверхні. Якщо грунт глинистий, необхідно зробити доріжки із щебеню, гравію, шлаку, піску. Доріжки також роблять з бетону або місцевого каменю.
Поверхня доріжки має бути рівною і не слизькою.
Зелені насадження
У садибах це один із засобів їх художнього оформлення. Вони поліпшують мікроклімат садиби, захищаючи від сонячного перегріву, пилу, шуму.
Оформлення жилих будинків кольоровою штукатуркою, рельєфним оформленням, ажурними переплетеннями засклених веранд доповнюються зеленими чагарниками та квітами.
Вибираючи рослини для озеленення ділянки, варто враховувати їх висоту, форму, колір, період цвітіння, морозостійкість, сонцевитривалість. При квітковому оформленні садиб рослини можна підбирати таким чином, щоб на ділянці з ранньої весни до пізньої осені було забезпечено змінність їх цвітіння.
Квіти можна вирощувати як у відкритому грунті, так і в горщиках. Горщики розміщують коло будинку, на сходах, на терасі, в садку і т.д.
Одним з варіантів доповнення виразності в забудові є створення тіньових навісів (із застосуванням багаторічних витких рослин), які можуть використовуватись як їдальні або ігрові майданчики тощо.
Дитячий майданчик
Він має бути видимим з вікон будинку. Його основу становить дерев'яна конструкція, що складається з гірки, гойдалки, драбин і канатів для лазання.
Все це має бути встановлено на безпечній поверхні, що амортизує під час падіння (наприклад, на траві чи піску).
Літня душова
Для зручності гостей в межах садиби можна спорудити літні душові, воду в яких нагрівають за рахунок сонячної енергії. Влаштування такої душової просте й доступне кожному господарю. На садибі душову слід розміщувати ближче до саду, але на відстані не менше 15 м від колодязя. При цьому слід враховувати рельєф ділянки. Двері в душовій влаштовують з боку ділянки, а не з вулиці. Привабливим об'єктом для гостей в межах садиби є лазня.
Літня кухня
В межах житлової зони садиби в окремому приміщенні доцільно влаштувати літню кухню, яка може мати подвійне функціональне призначення, а саме ще пральні й лазні. Літня кухня може бути зблокована з іншими господарськими приміщеннями – коморою, погребом, повіткою тощо.
Літню кухню облаштовують газовою плиткою, або піччю на твердому паливі, сушильними шафами (для фруктів, грибів), вішаками для сушіння одягу, а також необхідними інструментами для проведення консервування.
Освітлення входу до будинку
Освітлення є важливою складовою системи безпеки садиби. Сучасні лампи завдяки індикаторам включаються і виключаються самі. Лампи бувають такими, що кріпляться до стіни, до стелі або окремо стоячі. Є лампи для освітлення номеру будинку, які реагують на присутність людини і починають світити більш яскраво. Цікавою думкою є використання ламп, вбудованих в стіну, вмонтованих низько для освітлення сходів. Можна також змонтувати освітлення в поверхні під'їздної доріжки або стежки.
Дашок над вхідними дверима
Він повинен пасувати до фасаду і в той же час оберігати від дощу, снігу, вітру та сонця. Для його виконання використовують зазвичай такі ж матеріали, як на покриття даху.
ІІІ Інтер'єр будинку
У створенні комфортності проживання в будинку важливим є функціональний розподіл його окремих приміщень (для сну, відпочинку і розваг, приготування та прийняття їжі, особистої гігієни) та оформлення їх інтер'єрів.
Колір стін і підлоги, колір і фактура тканини, освітлення та озеленення приміщень по-різному впливають на самопочуття людини – бадьорять її або пригнічують.
Велике значення має збереження колориту українського народного житла. Вміле використання кольору природніх матеріалів, різьблення по дереву, орнаментації предметів прикладного мистецтва – ткацтва, кераміки, ковальства – дає можливість створити інтер'єри мальовничими та різнобарвними.
В оздобленні кімнат житлового будинку доцільно широко використовувати предмети народної творчості: вишиті подушки, рушники, домоткані килими, ліжники, вироби з металу або шкіри. Це можуть бути навіть підкови, ланцюги, гасові лампи, горщики, мідні казани, дзвіночки, старі пляшки ріноманітної форми, бочечки, коловоротки, тарелі, миски, старі настінні годинники, етажерки, кошики та плетені з лози меблі, млинки для кави, колеса, писанки в тарелях і підвішані на шнурках, підсвічники з дерева та кераміки (трійці), в'язки часнику, цибулі, перцю, тарані, сітки та ятері, скрині, мисники, ліжка, рамки, вішаки та гнуті з дерева вішалки, сухі квіти, збіжжя, віночки з квітів і зел, не кажучи вже про образи та народне малярство.
Все це дуже добре поєднується з формами та кольором сучасних меблів. Зі смаком підібрані (відреставровані, якщо потрібно) такі предмети роблять приміщення ошатним, індивідуальним і по-справжньому гарним.
Передпокій
Добре організований передпокій у сільському будинку має велике значення. Він є своєрідним шлюзом, який захищає житло від холоду, вітру, дощу і бруду, виконує роль транзитного приміщення, служить гардеробом, де зберігаються верхній одяг і взуття. Це місце, де зустрічають і проводжають гостей. В залежності від планування передпокою є різні варіанти його обладнання і зв'язку з іншими приміщеннями – загальною кімнатою, спальнею, коморою тощо. У селах південних, південно-західних областей та Закарпатті передпокій може замінити веранда.
Загальна кімната
Займає центральне місце та є найбільшою за площею. У загальній кімнаті не треба розташовувати спальних місць, вона використовується лише як вітальня, де можна проводити дозвілля та приймати гостей (тут збираються відпочиваючі, дивляться телепередачі, обмінюються враженнями). Загальна кімната повинна опалюватися, мати загальне (верхнє) та локальне освітлення. Ця кімната має бути облаштована необхідними меблями та іншим обладнанням, а саме:
Загальну кімнату можна використовувати також як їдальню, для ігор дітей і т.д.
Спальня
Основні вимоги, яким повинно відповідати приміщення спальні – це забезпечення зручності, тиші і гігієнічності умов відпочинку. Спальня на дві особи повинна бути не меншою 12, а на одну – 8 м кв. Обладнання меблів має бути простим, а набір меблів – мінімальним.
В кожній спальні мають бути: