Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу) (стр. 2 из 7)
В наш бурхливого розвитку нових технологій трубопровідний транспорт виходить на якісно новий рівень. Ці нові досягнення дозволять подовжити строк служби трубопроводі та заабезпечити їхню надійність.
Природні передумови розвитку трубопровідного транспорту.
Трубопровідний транспорт доцільно використовувати там, де неможливо або не вигідно користуватись іншими видами транспорту. Недоліки трубопрвідного транспорту полягають у наступному неможливість повсюдної прокладки і обмежена номенклатура у перевензенні вантажів. Трубопроводи прокладають тоді, коли потрібно регулярно перевозити вантажі на великі відстані на відносно рівних підводних або наземних ділянках.
Соціально економічні передумови розвитку трубопровідного транспорту.
Трубопровідний транспорт належить до економічних видів транспорту, що потребують значних капіталовкладень при будівництві та потім цей транспорт дуже швидкко окупається та приносить значний прибуток. Тому цей транспорт набув такого розвитку і продовжує розвиватися в наш час. Також перевагою цього транспорту є те що він більш аварійно безпечний порівняно з іншими видами транспорту.
3. Місце трубопровідного транспорту, його розвиток та структура на сучасному етапі.
На даноиу етапі розвитку в умовах ринкової економіки нафтові і газові виробничі асоціації одержали право самостійно підписувати договори зі споживачами. Після розколу Радянського Союзу були організовані спільні виробничі підприємства за участю іноземного капіталу, що самостійно вибирають покупця. У силу цих обставин, з 1992 року оплата послуг по транспорту нафти стала встановлюватися на основі тарифів. На сучасному етапі функціонування системи нафтопроводів відбувається в принципово нових економічних і політичних умовах. У зв'язку з поділом трубопроводів по територіальній приналежності між державами - колишніми республіками СРСР у даний час тільки Росія володіє єдиною нафтопровідною системою. Магістральні нафтопроводи акціонерної компанії по транспорту нафти "Транснефть" забезпечують транспорт 99,5% нафти, що добувається в Росії. Система магістральних нафтопроводів є природною монополією і знаходиться в державній власності і цілком контролюється державою. Контроль здійснюється за допомогою встановлення тарифів на транспортні послуги, розподілом прав доступу до експортних нафтопроводів, інвестування у нафтопровідний транспорт, що також впливає на тарифи. Довжина системи магістральних нафтопроводів АК "Транснефть", що з'єднує практично всі райони видобутку нафти в Росії з центрами переробки, експортними терміналами і обслуговує нормальне функціонування нафтового ринку, складає 48500 км. Крім того, за останні сім років було введено в лад приблизно 600 км магістральних газопроводів діаметром 1220 і1420 мм.
Зараз Росія є найбільшим експортером нафти на європейський ринок, і саме вона володіє найбільшими запасами нафти і природного газу. Саме тому практично всі великі нафтопроводи Європи сконцентровані навколо неї.
На сучасному єтапі карта трубопровідного транспорту Європи показано на Мал 1.
Джерело: Atlas – analitic.com
4. Територіальні особливості в розвитку і розміщенні трубопровідного транспорту.
ОГЛЯД РОЗВИТКУ ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ В ОКРЕМИХ КРАЇНАХ.
Сплучені Штати Америки.
По довжині експлуатованих і споруджуваних магістральних трубопроводів США займає перше місце в світі. Довжина трубопроводів у США на кінець 1979 р, складала 1120,64 тис. км, у тому числі нафтопроводів і продуктопроводів 710 тис. км, газопроводів 410 тис. км і вуглепроводів 640 км. За даними Національної Ради безпеки по трубопровідному транспорту в 1980 р. у США по трубопроводах довжиною 1600 тис. км транспортувався природний газ до більш ніж 48 млн. споживачів. Цю мережу газопроводів експлуатують близько 30 тис. фірм. Вона складається з 290 тис. км магістральних газопроводів, 1300 тис. км. газорозподільних коллекторів і 30 тис. км. газорбірних трубопроводів. За даними Дж. Эванса на 1982 р. у США загальна протяжність нафтопроводів складала 235 тис. км., а продуктопроводів і для перекачування зріджених нафтових газів - 103 тис. км, обсяг транспорту нафтопродуктів досяг 4,75 млн. м3/добу. Наявна різниця в цифрах по довжині, пояснюється тим, що в підведення підсумків деякими авторами включаються не тільки магістральні, але і збірні трубопроводи.
На початку 90-х років минулого сторіччя, коли була відкрита нафта в штатах Техас і Оклахома, були прокладені трубопроводи між промислами і нафтопереробними заводами, а також у порти завантаження танкерів на узбережжя Мексиканської затоки.
З переходом на будівництво магістральних трубопроводів із труб великих діаметрів обсяг і темпів прокладання їх складав вже 8-12 тис. км. на рік. Загальна довжина магістральних трубопроводів у США на 1985 р. складала 768 тис, км.
При будівництві газопроводів основним є спорудження нових магістралей з Аляски й Арктичних районів Канади і газопроводів з району Скелястих гір для транспортування газу з установок по виробництву штучного газу, а також ново відкритих родовищ. (Мал.2 і 3)
 |
Рис. 2. Схеми найбільшихших магистральных нафтопроводів (7), газопроводів (2), продуктопроводів и вуглепроводів (3), тих, що будуються и наміченихх до будівництва в США і Канаді.
Источник: Еременко П.Т,, Воробьев Н.А.
“Трубопрводный транспорт мира”
Найбільш значний об'єкт будівництва - Трансаляскинський газопровід довжиною 7763 км, що забезпечить доставку спочатку канадського, а потім аляскинського газу в нижні 48 штатів США.
Газопровід складається з чотирьох основних ділянок: Аляскинського, Канадського, Східного і Західного плечей. Ці об'єднані системи розраховані на транспорт аляскинського газу в обсязі 85 млн. м3/добу.
Траса основного газопроводу починається в Прадхо-Бей (шт. Аляска) далі йде на південний схід через Юкон (пров. Британська Колумбія) а вже потім розділяється на два потоки в пров., Альберта (Канада).
 |
Рис. 3. Трассинайбільших трубопроводів (1) і нафтопроводів [2), в тому числі чотири альтернативных трассы газопроводу "Полар гэс"
Источник: Еременко П.Т,, Воробьев Н.А.
“Трубопрводный транспорт мира”
Діаметр газопроводу коливається від 914 до 1422 мм, а робоча потужність від 8,4 до 10 Мпа.Нові нафтопроводи будуть побудовані для транспортування нафти з Арктичних районів Канади, а також для доставки продукції з установок по виробництву штучної нафти в райони Скелястих гір. Обсяг будівництва в США вуглепроводів значно розшириться, на їхню частку приходиться більше 25% всього будівництва магістральних трубопроводів, вглепроводи будуть обслуговувати як електростанції в США, так і швидко розширюючийся експортний ринок вугілля.
Подальший розвиток трубопровідного транспорту поповниться за рахунок трубопроводів для перекачування двоокису вуглецю від підземних сховищ і установок по виробництву штучного палива.
Канада
Нафтова і газова промисловість Канади значний свій розвиток одержала після другої світової війни. До початку 1963р. видобуток газу в Канаді збільшився в 28 разів і досяг 28 млрд. м3, а нафти — у 34 рази і її видобуток складав 34 млн. т/рік. В наступні роки газова і нафтова промисловість Канади зростала в ще більших масштабах. У 1882 видобуток газу вже складав 87 млрд- м3/рік, а нафти - 79,7 млн. т/рік. У 1985 р. видобуток нафти склав 84,7 млн. т/рік. Розвідницькі роботи, проведені в післявоєнний період на початку у провінції Альберта, надалі в Арктиці, недавні великі відкриття біля о.Ньюфаундленд, де виявлена нафтова провінція, що по розмірах не поступається нафтовому родовищу в Північному морі, а також відкриття інших великих родовищ зробили Канаду однією з найбагатших на нафтою і природним газом країн Західної півкулі.
У зв'язку з розвитком видобутку нафти і природного газу в західних провінціях Канади, головним чином, у пров. Альберта, треба було створити розгалужену мережу магістральних нафтопроводів і газопроводів для транспорту нафти і газу до промислових центрів, більшість яких розташовано на сході країни, де зосереджено 70% населення. Основні споживачі знаходилися на відстані приблизно 3200 км від головних родовищ.
Побудовані в довоєнний період трубопроводи мали місцеве значення. Перший газопровід у Канаді довжиною 305 км, діаметром 404 мм був споруджений у 1912 р. Газ з м.Боу-Айленде подавався в м.Калгарі (пров. Альберта). Газопровід із промислу Кинзелла-Вікинг до м.Эдмонт (пров. Альберта) довжиною 300 км, діаметром 356 мм був споруджений у 1923 р. У 1925 р. у Канаді, у районі м.Калгарі, побудований перший зварний трубопровід довжиною близько 50 км і діаметром 101 мм. Надалі в зв'язку з прогресом в області техніки далекого транспорту газу в Канаді споруджено кілька магістральних трансконтинентальних трубопроводів. Так, у 1950 р. була введена в експлуатацію перша черга великого трансконтинентального нафтопроводу від м.Ре-дуотер до м.Сьюпиріор довжиною 2055 км, діаметрами 508, 457 і 406 мм. В наступні роки довжина цього газопроводу була збільшена до 3085 км, а з обліком другої рівнобіжної нитки загальна довжина його до кінця 1955 р. склала 4840 км, причому друга і третя частини нафтопроводу споруджувалися з труб діаметром 762, 660 і 610 мм.