Міністерство освіти і науки України
Дніпродзержинський державний технічний університет
кафедра фізичного виховання
Р Е Ф Е Р А Т
На тему: "Природа приходить на допомогу: лазня чи сауна?"
Виконав:
А тут будет стоять ваша фамилия, имя и где вы учитесь :о)
Дніпродзержинськ 2001
П л а н:
1. Коротка історія російської лазні.
2. Російська лазня:
a. Устрій лазні;
b. Основні принципи ширяння.
3. Фінська лазня (сауна):
a. Устрій сауни;
b. Відміна сауни від російської лазні.
4. Вплив лазні на організм.
5. Основні правила користування лазнею.
Про користь лазні
Здавна відома любов російського народу до лазні. Не випадково в Росії народилася приказка: «Лазня парить, лазня править, баня усе поправить».
Не зменшилося аматорів попаритися й у наші дні.
Чим же порозумівається популярність лазні? Звичайно, не тільки любов'ю до чистоти тіла. Лазня робить могутню фізіологічну дію на весь організм. Вчені установили, що після відвідування лазні в людини помітно поліпшується кровопостачання шкіри і підшкірної клітковини, м'язів і суглобів, значно підвищується обмін речовин, підсилюється потовідділення, зростає число червоних кров'яних кульок і кількість гемоглобіну, у результаті чого організм повніше насичується киснем, заспокоюється нервова система.
Підвищене потовідділення сприяє виведенню з організму «шлаків» — кінцевих продуктів обміну речовин, нерідко токсичних для людини. Тим самим полегшується робота бруньок. Під впливом високої температури в парильні розширені шкірні капіляри переповняються кров'ю, що переміщається від внутрішніх органів, що усуває застійні явища і поліпшує кровообіг.
Доброчинна дія пари на організм настільки помітно, що до ідеї парної лазні незалежно друг від друга прийшли самі різні^ цивілізації. Вона користалася популярністю й у Греції, і в Римі, і в Росії, і навіть на ізольованому від цих культурних центрів Американському материку.
Саме слово «лазня» походить від латинського «бальнеум», що означає «прогнати біль». Про користь бань писали Геродот і Аристотель, Гіппократ і Гален, Овідій і Гораций. У Горация є вірші: «Кину я м'яч і з Марсова полючи відправлюся в лазню...»
Лазні по своїй сутності поділяють на два головних види: російські і римські. Все інше — варіанти. У римських — повітря в самім жаркому приміщенні сухий, а в російській парильні неодмінно вологий — це основна різниця. Колись їх так і розділяли по назвах: «гарячі повітряні ванни» і «парні ванни».
Російська лазня популярна в багатьох країнах. Її пропагував лікар Антонио Нуньес Риберо Санчес, що довго жив у Росії; він у 1774 році випустив трактат «Про парні російські лазні, оскільки сприяють вони зміцненню, збереженню і відновленню здоров'я». Завдяки Санчесу, а за ним і багатьом іншими знавцями парильні по російському зразку стали робити в усьому світі.
Вважається, що в римській лазні скоріше відбувається обмін речовин в організмі, людина набагато більше і швидше втрачає у вазі. Зрозуміло, сухе повітря сильніше діє на шкіру. При чи подагрі ревматизмі він більш показаний, чим волога. Російська лазня діє м'якше, але теж прискорює обмін речовин, організм освіжається, як би обновляється.
У російської лазні — всесвітня слава. І це не випадково. Вона сполучить у собі жар фінської сауни, пара камер древніх римських терм і гідротермічний вплив водою японських сэнто.
Як же самотужки побудувати росіянку баню?
Розміри будівлі рекомендується вибирати виходячи з норми: п'ять-шість квадратних метрів корисної площі на один що миється.
Вхід у будинок — через веранду (1). З роздягального приміщення (2) двері ведуть у мийну (3), де встановлюються баки гарячої і холодної води. Тут може знаходитися також пральна машина. Головне приміщення лазні — парильня (4).
Класичним правилом при плануванні вважається прагнення до її квадратної форми. Двері в парильній улаштовують найчастіше з високим порогом і низькою коробкою. Це істотно знижує втрати тепла і пари при відкриванні двер. Уздовж однієї зі стін парильної розташовують дерев'яні полки для прийому парових ванн сидячи.
Завдяки кам'янці в парному приміщенні можна створити необхідний мікроклімат: сухий чи вологий. У першому випадку температуру повітря доводять до 80—90° і вище при відносній вологості 20—30% (фінський режим), у другому — завдяки розбризкуванню води над кам'янкою вологість буде доходити до 60—70%, а температура 40—45° (росіянин режим).
Найважливіше значення для лазні має якість застосовуваного для її будівництва матеріалу і товщина стін. Виходячи з цього краще віддавати перевагу дереву, з огляду на його здатність швидко і цілком усмоктувати пара і зберігати разом з тим постійну температуру і вологість. Соснові і ялинові стіни, крім того, виділяють ароматичні речовини, що мають бактерицидні властивості. Однак, крім рубаних, можуть з успіхом застосовуватися і кам'яні стіни з червоного цегли.
Вікна в будинку лазні повинні бути невеликими, що зменшить приплив у приміщення холодного зовнішнього повітря. Остіклення бажано потрійне. У лазні дуже важливо мати теплі підлоги. У сухому приміщенні роздягальної підлоги роблять подвійними, що складаються з чорного і чистого настилу, покривають чи лінолеумом керамічною плиткою.
Усі дерев'яні конструкції будинку необхідно охоронити від гниття — обробити розчином фтористого натрію. Для готування антисептика в 100 частинах води розчиняють три частини трипроцентного фтористого натрію. Антисептика витрачається літр на два квадратних метри поверхні.
Пічь-кам'янку розміщають так, щоб одночасно опалювалися роздягальна, мильне і парильне приміщення. Топкові дверцята найкраще розташувати з боку роздягальної. Пекти зводять на окремому фундаменті, що заглиблюють у землю (не менш чим на 50—60 сантиметрів). Матеріалом для нього служить бутовий камінь, добре обпалений (але не силікатний) цегла, бетон. Між фундаментом стіни і кам'янкою залишають проміжок п'ять сантиметрів, що засинають піском.
Корпус кам'янки викладають з цегли на глиняному розчині. Для готування вогнетривкого розчину застосовують спеціальну глину і шамотний порошок. На кладку пальника кам'янки витрачається близько 150 штук цегли, 20 кілограмів глини і 20 кілограмів піску.
Пічь-кам'янка призначається для тривалої топки. Вона складається з пальника, викладенного з вогнетривкої цегли і перекритого зводом, що має отвору, через які гарячі гази попадають у камеру. Камера завантажується масивним гранітним каменем і чавунними пацями, що прогріваються в першу чергу. Це скорочує час опалення парильної.
У камері встановлюють дверцята, через які заливають гарячу воду, що утворить пару. Вода на розпечені камені подається чи ковшами через шланг із душовою сіткою, що найбільше безпечно (зменшує погрозу одержання опіку).
Піддаючи на каменку замість води настій з лікарських трав, можна підсилити дія термічної процедури. Особливо важливо це для профілактики запалення верхніх дихальних шляхів і недуг горла. Настої готують з листів смородини, малини, ожини, черги, кипрея і материнки.
Протягом століть виробилися правила користування парними лазнями. Але варто строго пам'ятати, що час перебування в парному відділенні для кожної людини строго індивідуально.
Перед відвідуванням парної попередньо треба обполоскатися теплою водою, але не потрібно змочувати голову. Суху волосс охоронять голову від перегрівання і до деякої міри поліпшать суб'єктивне сприйняття високої температури. Для запобігання голови від перегрівання аматори парної надягають вовняну чи фетрову шапочку і перед кожним заходом у парну змочують її в холодній воді.
Ввійшовши в парну, треба звикнути до лазневого жару. На это повинно піти 3—4 хвилини. Паритися приємніше не сидячи, а лежачи. Тоді жар впливає рівномірно на все тіло. Адже температура навіть на самому полку не однаковий; перепад температури між низом і верхи складає 10—15°. Крім того, коли ви лежите, розслаблюються всі м'язи, а це дає можливість більш ґрунтовно їх пропарити.
Російська лазня немислима без березового віника. Березові листи наповняють парильню приємним ароматом, а «обробка» віником тіла служить прекрасним масажуючим засобом, що підсилює до того ж дію на тіло гарячої пари.
У перший захід побудьте в парної 5—7 хвилин. Вийшовши з її, прийміть холодний душ, а якщо в лазні є басейн, то зануртеся в нього, але не з головою.
При використанні лазні як загартоючий засіб, як і в будь-якому іншому виді загартовування, важливо дотримувати принцип поступовості. Якщо тільки почали паритися, то не намагайтеся бездумно копіювати дії запеклих парильників. Спустивши з полку і вийшовши з парного відділення, не поспішаєте виливати на себе зграї з холодною водою. У кращому випадку ви одержите застуду. Спочатку можна обмежитися душем кімнатної температури, а потім уже прохолодним. Але і це не обов'язково. Надалі можна поступово знижувати температуру води. Але і це не обов'язково. Прохолодна вода досить контрастна з температурою в парній і вже робить ефект, що гартує.
Після душу добре вийти в передбанник і, загорнувшись у простирадло, відпочити. Коли остудитеся, можна знову в парну. І так 3—5 заходів. Для початківців досить і одного. Між заходами в парну необхідні перерви від 10 до 15 хвилин.
У багатьох країнах світу в даний час росте популярность сухоповітряної лазні. Тому що вона віддавна поширена у Фінляндії, те її називають ще «фінська лазня», чи «сауна».
Щоб у лазні було жарке, приміщення парильної роблять невеликим, з ізольованими мильними відділеннями. Необхідно ретельно ізолювати парильну і стежити за тим, щоб при будівництві теплоізоляційні роботи виконувалися високоякісно. Особливо варто приділити увага застосуванню ефективних теплоізоляційних матеріалів. По старому фінському звичаї, у лазні влаштовують низькі двер і високий поріг. Це щоб жар стійко утримувався на рівні полку.