СОТ виділяє шість, декілька відмінних по складу від прийнятих у вітчизняній географії, туристських макрорегіонів світу:
Європейський - країни Західної, Північної, Південної, Центральної і Східної Європи, включаючи всі колишні республіки СРСР, а також держави Східного Середземномор'я (Ізраїль, Кіпр, Туреччина);
Американський - країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави і території Карібського басейну;
Азіатсько-тихоокеанський - країни Східної і Південно-східної Азії, Австралія і Океанія;
Африканський - країни Африки, окрім Єгипту і Лівії;
Південно - Азіатський - всі країни Південної Азії;
Ближній - Східний - країни Західної і Південно-західної Азії Єгипет і Лівія.
Регіональний розподіл міжнародних туристських потоків в головних рисах склався давно. З початку масових туристських обмінів по теперішній час на світовому ринку туризму помітно виділяється Європа (386 млн. прибутку в 1999 р.). Цей регіон користується великою популярністю у самих європейців, а також жителів США і Канади. Другу позицію довгі роки міцно утримує Америка (127 млн. прибутку в 1999 р.). Європа і Америка, перш за все Північна, є ключовими туристськими регіонами. На них доводиться 4/5 всіх прибутку в світі.
Динаміка міжнародного туризму по регіонах світу в останніх 45 років виявляє істотні відмінності. При загальному 20-кратному збільшенні туристських потоків на планеті в Європі і Америці вони зростали темпами, близькими до середньосвітових (6,6 і 5,9% в рік відповідно). Молоді туристські регіони - Азіатсько-тихоокеанський, Ближній - Східний і Африканський - розвиваються швидше. У окремі роки темпи приросту туристських прибутку в них виражаються двозначними цифрами. Проте вони менш стійкі до дії, часто негативної, політичних і економічних чинників. Періоди прискореного зростання туризму в них змінялися стагнацією і спадами.
За минулі десятиліття найбільш динамічним був Азіатсько-тихоокеанський регіон, в якому середні багатолітні темпи зростання числа прибутку в 9 разів випереджали середньосвітові. Деяке скорочення туристської активності в країнах Східної, Південно-східної Азії і Океанії в 1997-1998 рр. було пов'язане зі світовою фінансовою кризою. Але вже в 1999 р. регіон здолав його наслідки, поставивши новий рекорд по туристських прибутку - 94 млн. поїздок.
Африканський континент і Близький Схід, відвідуваність яких збільшується порівняно швидко, при низьких абсолютних значеннях показника прибутку роблять слабкий вплив на світову динаміку туризму.
Нерівномірність темпів зростання міжнародного туризму в територіальному розрізі привела до зміни його регіональної структури в 90-х роках в порівнянні з 1950-1970 рр. Доля Європи і Америки знизилася при одночасному підвищенні питомої ваги Азіатсько-тихоокеанського регіону і деякої стабілізації положення останніх регіонів світу.
У XXI ст територіальна структура міжнародного туризму продовжуватиме мінятися при збереженні колишніх тенденцій розвитку. По прогнозах СОТ на 2020 р., Європа утримає домінуючі, хоча що вельми ослабіли, позиції на ринку туризму (717 млн. прибутку). Азіатсько-тихоокеанський регіон вийде на друге місце (438 млн. прибутку). Америка, перемістившись на рівень нижче, замикатиме трійку лідерів (284 млн. прибутку).
Кількість прибутку(вибутку) служить основним показником, що характеризує туристський рух. Прибуття (від'їзду) враховуються в абсолютному вираженні у вигляді числа поїздок за той або інший відрізок часу. Проте абсолютні показники туристських потоків не дозволяють судити про рівень туристської активності, оскільки вони залежать від загальної чисельності населення. Тому для оцінки інтенсивності туристських обмінів кількість прибутку(вибутку) розраховується на 100 чоловік населення, тобто виражається у вигляді відносної величини.
За даними СОТ, на 100 чоловік доводиться в середньому 10 поїздок. По окремих регіонах і субрегіонах значення показника істотно відхиляються від середньосвітового рівня. Якщо в Центральній Африці і Південній Азії в 1995 р. реєструвалося 0,5 прибутків на 100 чоловік населення, то в Карібському басейні і Океанії не менше 40.
Найвища туристська активність наголошується в Європі. У всіх субрегіонах - Західній, Північній, Південній, Центральній і Східній Європі - кількість прибутків, а також поїздок за кордон з розрахунку на 100 чоловік більше середньосвітового рівня. Для прибутків максимальних значень показник набуває в Південній і Західній Європі - понад 60 прибутків на 100 чоловік, для поїздок за кордон в Північній і Західній Європі - більше 70 вибутків на 100 чоловік.
Разом з кількістю прибутку(вибутку) в статистиці туристських потоків використовується інший показник - тривалість перебування. Вона вимірюється в годиннику для одноденних поїздок і ночівлях для відвідин-перебувань.
Під ночівлею розуміють одну добу, проведену одним туристом в даній країні (місці призначення).
Тривалість перебування всіх туристів в країні протягом певного тимчасового періоду, тобто загальна кількість ночівель, розраховується як твір числа туристських прибутків на середню тривалість перебування одного туриста в країні.
Облік ночівель лише на перший погляд здається простою і легкою справою. Тим часом можна навести немало прикладів з життя, що ставлять в безвихідь навіть самих дослідних фахівців. Чи здійснює ночівлю автомобіліст, що здійснює подорож і що зупиняється в мотелі на декілька годинників, аби прийняти душ, відпочити і того ж дня знову відправитися в дорогу? А що можна сказати про людину, яка відвідує родичів (за межами свого звичайного середовища) і повертається додому після півночі? Для відповіді на цих і інші аналогічні питання СОТ рекомендує керуватися двома критеріями: дати прибуття в місце призначення і вибуття з нього повинні розрізнятися, а мандрівна особа фактично ночувати під час відсутності на постійному місці проживання.
Залежно від тривалості перебування (числа ночівель) виділяють декілька сегментів ринку подорожей (таблиця. 2.1). Короткострокові поїздки (1-3 ночівлі) робляться для відпочинку і розваг у вихідні і святкові дні, а також з діловими цілями. До другої групи (4-7 ночівель) входять поїздки з різними мотивами, здійснювані переважно під час додаткової відпустки. Цей сегмент ринку розвивається випереджаючими темпами. Середньострокові поїздки (8-28 ночівель) відвідувачі здійснюють, знаходячись в тривалій відпустці, головним чином для відпочинку. Нарешті, поїздки тривалістю 29-91 і 92-365 ночівель відносяться до довгострокового туризму. Частина осіб, перш за все економічно неактивних, роблять їх для відпочинку, розваг і лікування, інша - з діловими і професійними цілями (монтаж устаткування і ін.).
За даними СОТ, загальна кількість туристських ночівель в світі в 1994 р. склала 8,2 млрд. Основна їх доля - близько 70% - доводиться на внутрішній туризм. Статистичні дані про ночівлі групуються по календарних місяцях, типові і категорії засобів розміщення, а також територіальній ознаці. Тривалість перебування туристів неоднакова по країнах (таблиця. 2.2). Ці відмінності обумовлені туристською спеціалізацією приймаючої країни (діловий туризм або подорожі ради розваги і відпочинку), рівнем цін на її внутрішньому ринку, характером туристських потоків (транзитні або кінцеві), віддаленістю від основних ринків виїзного туризму і деякими іншими чинниками. Залежно від їх поєднання середня тривалість перебування, наприклад, в країнах (територіях) Азіатсько-тихоокеанського регіону міняється від трьох ночівель в Сінгапурі до 24 в Австралії.
Таблиця 2.1
Шкала тривалості перебування
| Категорії відвідувачів | Кількість ночівель |
| Екскурсанти | 0 |
| Туристи | 1-3 4-7 8-28 29-91 92-365 |
На відміну від статистики прибуток, що дає загальне уявлення про об'єм туристських потоків, статистика тривалості перебувань містить характеристику туристських подорожей. Збирана нею інформація про транзитні і кінцеві поїздки використовується при вивченні попиту різних груп туристів на послуги з розміщення.
Таблиця 2.2
Середня тривалість перебування міжнародних туристів в країнах Азіатсько-тихоокеанського регіону в 2004 р.
| Країни (території) | Кількість ночівель | Країни (території) | Кількість ночівель |
| Австралія Нова Зеландія Філіппіни Японія | 24,0 19,0 11,5 9,6 | Тайвань Таиланд Малайзия Сянган (Гонконг) | 7,5 7,0 4,8 3,9 |
Розглянуті вище показники туристських потоків застосовуються не лише при статистичному обліку іноземних туристів, але і відносно місцевого населення, що відбуває за кордон або мандрівного в межах своєї країни. Тим самим забезпечується порівнянність баз даних в'їзного, виїзного і внутрішнього туризму.
2.3 Туристичні потоки і економіка туризму
За географічним принципом виділяється два види туризму: внутрішній і міжнародний.
Туризм внутрішній – подорож з туристичними цілями громадян країни в межах кордонів своєї держави без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування. Внутрішній туризм не пов'язаний з перетином державного кордону і туристськими формальностями. Національна валюта, мова, документи залишаються колишніми. Внутрішнього туризму в світі припадає на частку 80-90% поїздок. Витрати на нього в 5-10 разів перевищують витрати на міжнародний туризм. Особливо популярний в США.
Міжнародний туризм охоплює поїздки з туристськими цілями за межі країни постійного місця проживання без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування. На першій конференції ООН з туризму і подорожей, яка в 1968году проходила в Римі, було розроблено визначення міжнародного туризму. «Іноземний турист – це «тимчасовий відвідувач», тобто будь-яка особа, відвідуюча іншу країну, ніж та, в якій він постійно проживає, з будь-якою метою, окрім здійснення професійної діяльності, оплачуваної у відвідуваній країні.» До іноземних туристів відносяться всі тимчасові відвідувачі, прибулі в дану країну не менше чим на 24 години. У деяких країнах цей час може бути іншим. [2]