У серпні 1966 р. у містечку Рокі-Хілл, на південь від Хартфорда (штат Кон-нектікут) створено Музей Природничої історії. Він являє собою павільйон is situ на площі 850 кв. м, де виявлені на глибині 376 м від поверхні корінні породи, що покриті скам'янілими відбитками слідів динозаврів.
З метою поглиблення атрактивності експозиції, що дає змогу залучити широке коло відвідувачів - у Музеї Природничої історії м. Анністон (штат Алабама) було виготовлено штучну печеру, яка стала експонатом Музею. Перед тим, як зробити конструкцію, вчені вивчили природні печери штатів Алабами, Огайо, Флориди та Аризони. Відтворення печери в експозиційному залі, що займає площу 120 кв. м висотою 7 м тривало 3,5 роки. Для того, щоб печера була більше схожою на природну, встановлено водні насоси для розливу води на "прикраси", а також відтворено холодне повітря. Для імітації життя, у печері розміщені виготовлені штучні зразки фауни: летючі миші тощо. Цей об'єкт викликає зацікавленість у відвідувачів-екскурсантів, туристів і сприяє поширенню знань про природу і тваринний світ, усвідомленню потреби зберігати природну спадщину.
За кількістю пам'яток первісної археології Україна може змагатись з будь-якою європейською країною, але їй бракує практично діючих комфортабельних екотуристичних маршрутів, які б забезпечували вільне оглядове сприйняття туристами цих об'єктів у їх тісному взаємозв'язку з природним ландшафтом. Складовою частиною організації цих маршрутів є створення заповідників у місцях концентрації пам'яток первісної археології, обладнання і музеєфікація окремих пам'яток. Дослідники визначають, що на місці розкопок таких пам'яток, які мають велике наукове значення, потрібно створювати музеї під відкритим небом,23 де кожна пам'ятка археології повинна виступати як об'єкт музейного показу. Проте, багато пам'яток, зокрема палеоліту - Королево (Закарпатська обл.), Анетівка 2 (Миколаївська обл.), мезоліту - Мирне (Одеська обл.), які мають світове значення і досліджені на широкій площі, не можуть бути музеєфікованими внаслідок відсутності таких категорій речових джерел, як рештки жител, поховань. Тому, при музеєфікації потрібно враховувати наступні критерії:
Багаторічне дослідження археологів і фахівців природничо-історичного профілю пам'ятки за участю реставраторів. Врахування всіх культурних шарів пам'ятки.
Наявність різної категорії джерел і різнопланової польової документації. Вивчення інтерпретацій археологічних джерел і вибір найбільш науково обґрунтованої (можуть існувати кілька гіпотез стосовно відтворення стародавнього поселення, а на місці розкопок відтворюється лише одна з них).
Слід також звернути увагу на те, що відвідувачам цікаво "відчути" "життя" досліджених та досліджуваних поселень, побачити предмети у процесі їхнього виготовлення. Це допомагає з'ясувати спосіб життя стародавньої людини. Виходячи з цього, необхідна анімація пам'ятки та створення сучасної інфраструктури. Однією з ефективних форм активізації сприймання відвідувачами досягнень первісної археології в Україні є створення археологічних "скансенів" - "діснейлендів" та археологічних "діснейлендів", що можуть бути включені не лише до державних екотуристичних маршрутів, а й до міжнародних.
Крім археологічних "скансенів" - "діснейлендів", які повинні складатися з музеєфікованих пам'яток та павільйонів, де демонструються усі можливі варіанти реконструкцій археологічних об'єктів, а також відтворюється побут та господарство їхніх мешканців, також можливе створення окремих екотуристичних маршрутів по пам'ятках первісної археології України:
1. Палеолітичні пам'ятки басейну Середнього Дніпра (територіальне охоплюють Чернігівську, Полтавську та Київську обл.) - Пушкарі 1, Мізин (ус. Мізин є краєзнавчий музей), Межиріч (проводиться музеєфікаціяпам'ятки), Добранічівка (музеефікований четвертий господарсько-побутовий комплекс).
2. Багатошарові поселення Подністров'я - Молодово 1, Молодово 5, Кормань 4, що характеризують розвиток людської культури за доби палеоліту-мезоліту та трипільське поселення Поливанів Яр (Чернівецька обл.).
3. Печера Молочний Камінь (в ній знайдені рештки короткочасної стоянкимисливців, які полювали на печерного ведмедя - пізній палеоліт). Знаходиться на території Угольського флористичного заповідника Закарпатської обл.
4. Амвросіївська стоянка та кістковище (пізній палеоліт) (Донецька обл.).
5. Фінальнопалеолітична-ранньомезолітична стоянка В'язівок 4-А (Полтавська обл.).
6. Стоянки людини кам'яного віку у гротах та печерах Криму. Багато з них багатошарові - Кіїк-Коба, Вовчий Грот, Ак-Кая (Біла Скеля), Чокурча(рештки законсервовані), Грот-Сюрень, Шан-Коба, Сюрень 2, Таш-Аір 1, Заміль-Коба 2.
7. Державний історико-культурний заповідник "Кам'яна Могила"(Запорізька обл.).
8. Багатошарове поселення Михайлівка (енеоліт) (Херсонська обл.).
9. Трипільські поселення-гіганти: Майданецьке, Тальянки (у с. Тальянкистворюється Музей трипільської культури), Веселий Кут (Черкаська обл.).
10. Укріплення доби бронзи на о-ві Мала Хортиця (Запоріжжя), що входитьдо Національного заповідника "Хортиця". У місті є краєзнавчий музей.
11. Поселення доби пізньої бронзи в уроч. Дикий Сад у м. Миколаєві. У місті краєзнавчий музей. Поселення виноградний Сад доби бронзи (Миколаївська обл.).
Археологічні "діснейленди" доцільно створювати у місцях концентрації пам'яток, які не можуть бути музеєфікованими, але їх природний ландшафт дозволяє ці території оголосити геолого-археологічними або природничо-археологічними заповідниками. Це, зокрема райони багатошарового поселення Королево (палеоліт) (Закарпатська обл.), Листівка 13, 1,2 (палеоліт) (Миколаївська обл.) багатошарового поселення Пугач (мезоліт, неоліт, енеоліт, пізня бронза) (Миколаївська обл.), Мирне (мезоліт) (Одеська обл.).
Зазначимо, що масовий туризм негативно впливає на збереженість пам'яток, особливо це стосується наскального живопису та печер. Тому, визначні спеціалісти в галузі консервації та реставрації цього виду пам'яток, зокрема Жан Клод - Президент Міжнародного Комітету з наскального живопису, що створено у рамках ЖОМОС(у), д-р, проф. Еммануель Анаті - директор Суспільного Центру з вивчення доісторії, (Італія), Роберт Дж. Беднарік (Австралія) вважають, що доступ до таких пам'яток повинен бути обмеженим і дозволятися лише вченим, а для широкого кола відвідувачів слід поблизу таких об'єктів створювати павільйони-копії.
Саме, археологічні "скансени" - "діснейленди" та археологічні "діснейленди" можуть стати справжніми дієвими методичними, науково-дослідними та культурно-освітніми закладами з популяризації досягнень первісної археології. У таких закладах необхідно встановити Інтернетцентри, якими могли б користуватися не тільки вчені, музейні працівники, бібліотекарі, а й широка громадськість. Реалізація таких проектів потребує значної витрати коштів, але вони досить швидко окупляться за рахунок відвідувачів, а їхнє створення дає можливість надання роботи фахівцям різних професій.
Отже, Україна має значний ресурсний потенціал для розвитку археологічного туризму.
Використана література
1. Гудзевич А. В., Любченко Є. В. Рекреаційно-туристичний потенціал Південно-східного Поділля// Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 2. – К.: ЧП Кармаліта, 1999. – С. 237-248.
2. Кепі Д. В. Зарубіжний досвід популяризації пам’яток археології та його використання для потреб туризму в Україні// Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 2. – К.: ЧП Кармаліта, 1999. – С. 540-549
3. Кронус А. О., Сюткін С. І. До кадастру туристичних ресурсів Сумської області// Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 2. – К.: ЧП Кармаліта, 1999. – С. 250-262.
4. Оленовський М. Л. Археологічні туристичні ресурси Херсонщини// Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 2. – К.: ЧП Кармаліта, 1999. – С. 472-484.