Протягом багаторічної підготовки, спортсменів використовуються різні засоби навчання, серед яких помітну роль відіграють технічні пристрої. Численними дослідженнями встановлено, що їх застосування в тренувальному процесі підвищує його ефективність.
Разом з тим, саме за допомогою технічних засобів навчання вдається вирішити такі проблеми підготовки спортсменів, що іншими шляхами досягти дуже важко, а іноді і неможливо. Більшість же тренерів і спортсменів, навіть висококваліфікованих, практично не використовують тренажерні пристрої. Серед основних причин такого положення справ у спортивній практиці - відсутність самих тренажерів або досить докладного опису їх конструкції і методики застосування.
Конструювання тренажерних пристроїв є тривалим і трудомістким процесом. Розробка проходить ряд стадій, що включають у себе вибір матеріалу, розрахунки на міцність, перевірку відповідності тренажера гігієнічним і ергономічним вимогам, правилам техніки безпеки і так далі. При розробці тренажерних пристроїв конструктор повинний мати досить повне уявлення не тільки про суто інженерну сторону передбачуваного рішення, але і про техніку рухів, що будуть виконуватися. Це досить великий матеріал і про нього більш докладно можна довідатися зі спеціальної літератури.
Актуальність. Проблема клініко-фізіологічного обґрунтування механотерапії як засобу тренування привертає за останні роки все більше уваги учених і тренерів. Це обумовлено необхідністю досконалого розвитку певної групи м`язів та певним спрямуванням тренувального процесу.
Предмет дослідження: особливості застосування технічних засобів в тренувальному процесі.
Проблема: полягає в тому, що правильне цілеспрямоване використання апаратів дає позитивні результати для більших досягнень в спорті.
Робоча гіпотеза: можна вважати, що важливим етапом використання технічних засобів є правильний підбір апаратів для проведення тренування та відновлення роботи певного органу чи системи.
Мета дослідження: обґрунтування особливостей використання технічних засобів у тренувальному процесі.
Задачі дослідження:
1. Охарактеризувати особливості використання технічних засобів у тренувальному процесі.
2. Дати характеристику основних технічних засобів, особливості та показання до застосування.
3. Навести основні моделі тренажерів нового покоління.
4. Дати характеристику та обґрунтувати мету використання вимірювальних та реєстру вальних приладів .
Методи і організація дослідження:
1. Аналіз наукової і науково-методичної літератури.
2. Аналіз і синтез.
На основі одержаних даних дослідження були проаналізовані:
- відомості наукової і науково-методичної літератури;
- досвід провідних спеціалістів в даній області.
Наукова новизна: узагальнені сучасні дані про основи технічних засобів дають можливість вибору найбільш перспективних напрямків застосування для тренувального процесу апаратів нового покоління.
Практична значимість: для організації та ефективного тренувального процесу застосовуються тренажери нового покоління, а використання цих приладів з тренувальною та лікувальною метою дає можливість швидшого відновлення функціонування організму.
Про важливість застосування технічних засобів навчання в підготовці спортсменів було сказано та проведено багато досліджень. Так заслужений тренер СРСР, професор, тренер чоловічої збірної команди СРСР Клещов Ю.Н. (під його керівництвом збірна СРСР протягом багатьох років була ведучою командою світу: про це свідчать звання олімпійських чемпіонів і інші) і заслужений тренер СРСР, доктор педагогічних наук, професор Желєзняк Ю.Д. вважають, що в сучасних умовах, коли обсяг тренувальних навантажень досягає досить великих значень, подальший ріст спортивної майстерності спортсменів багато в чому залежить від інтенсифікації тренувального процесу. У підвищенні інтенсивності і продуктивності учбово-тренувального процесу важлива роль належить умілому застосуванню тренажерних пристроїв і тренувальних пристосувань. Так тренажерні пристрої займають важливе місце в навчанні спортсменів техніку гри. Одні допомагають опанувати окремими ланками (фатами) технічного прийому, наприклад, так називаним ударним рухом (при нападаючому ударі, подачі), інші сприяють об'єднанню окремих частин прийому до цілісного рухового акта. При оптимальному рівні розвитку спеціальних якостей і вмілому застосуванні навчальних пристроїв спортсмени опановують раціональною технікою. У випадку появи помилок при оволодінні технікою навчальні пристрої застосовують для їхнього усунення (вибірково впливаючи на окремі частини або в цілому на весь прийом).
Застосування тренажерних пристроїв у спортивній практиці засновано на можливості цілеспрямованого керування зміною характеристик змагальних спортивних вправ на основі відтворення рухів у спеціально створених штучних умовах [10].
Що ж стосується методичних особливостей використання тренажерних пристроїв, то розглянемо рекомендації фахівців з волейболу. Так для юних спортсменів Желєзняк Ю.Д. рекомендує наступне. У роботі з дитячо-юнацькою групою важливе підвищення продуктивності навчального процесу (оволодіння навичками гри в більш стиснутий термін при збереженні високої якості). Тут першорядна роль належить умілому застосуванню тренажерних пристроїв і тренувальних пристосувань (спеціального устаткування). Практично спеціальне устаткування тією чи іншою мірою застосовується протягом усієї багаторічної підготовки й окремого річного циклу. Це в основному тренажери для швидкісно-силової підготовки, пристосування для вироблення точності передач (другого і перших), навчання подачам, що нападає ударові і блокуванню, для тактичної, психологічної і теоретичної підготовки. У практику учбово-тренувальної роботи з волейболу усе більше впроваджується кругове тренування, при проведенні якої спеціальне устаткування незамінне.
Юним спортсменам, у тому числі і волейболістам, будуть корисні і рекомендації такого характеру (С.А. Полієвський, Л.А. Латишкевич, В.А.Романов, 1986):
1. На першому році навчання тренажери доцільно застосовувати після 4-5 міс. навчання тому, що коли початківці ще тільки освоїли елементарні навички володіння м'ячем. При цьому перший рік занять характеризується використанням в основному фронтального методу з одночасним і почерговим способами виконання, що дозволяє здійснювати чіткий контроль за структурою виконуваної рухової дії. На кожнім занятті використовуються не більш трьох тренажерів.
2. На другому році навчання фронтальний метод рекомендується сполучити з груповим у зв'язку з тим, що юні спортсмени вже знайомі з застосовуваними на даному етапі засобами і мають визначені навички у виконанні основних технічних прийомів.
3. На третьому році заняття рекомендуйся проводити у вигляді кругового тренування з використанням групового й індивідуального методів. У цей період часу учні в значній мірі знайомі з тренінгами, досягли визначеного технічного рівня, відрізняються дисциплінованістю і свідомим відношенням до занять.
Варто пам'ятати, що тренажери - це один із засобів навчання і тому застосовувати них в учбово-тренувальному процесі необхідно з урахуванням основних положень теорії і методики спортивного тренування, дотриманням педагогічних принципів навчання [10].
1. При програмуванні тренувального процесу з використанням тренажерів варто враховувати, що роботи різної спрямованості - силову і швидкісну, силову і на витривалість варто розмежовувати в часі. На початку тренування звичайно даються навантаження на швидкість, вправи з максимальною інтенсивністю, наприкінці - на витривалість; при тривалому застосуванні того самого тренувального засобу ефект його впливу знижується в результаті адаптації нервово-м'язового апарата до зовнішнього подразника.
2. У процесі переходу уміння в навичку при багаторазовому повторенні елементарних рухів може знизитися інтерес того, кого навчають. Щоб уникнути цього варто різноманітити вправи на тренажерах, сполучаючи і зберігаючи їхньої комбінації. Складність виконання завдання також впливає на інтерес до його виконання. При цьому знижують інтерес як дуже легені, так і надмірно важкі завдання на тренажерах. Складність завдання повинна зростати поступово. Рівень навченості спортсмена може бути визначений по одному з комплексних об'єктивних показників сформованості навички. Він залежить від часу, затрачуваного на виконання заданої комбінації дій на тренажері, і кількості помилок, зроблених при цьому. Якщо при триразовому виконанні завдання на тренажері, що складається з комбінації елементарних дій, час на його виконання в кожнім циклі не скорочується і кількість помилок не збільшується - тренувальний процес на даній стадії складності кінчений і продовжувати його має сенс лише при ускладненні цього завдання або при переході до іншого. На початкових стадіях тренування рекомендується забезпечувати контроль за якістю виконання кожного завдання, причому про наявність помилок сповіщати того, якого навчають, негайно зі швидким виправленням неправильно виконаного технічного прийому або завдання. Варто пам'ятати про особливу важливість формування початкової навички без помилок.