План
Вступ
1. Відпочинок людини старшого віку як вид діяльності
2. Проблеми організації відпочинку людей старшого віку
3. Форми відпочинку людей старшого віку
Ізотерапія
Музикотерапія
Ігрова терапія
Глинотерапія
Гарденотерапія
4. Спорт, активний відпочинок і туризм, як вид відпочинку людини старшого віку
5. Умови необхідні для організації відпочинку людей старшого віку
Список використаної літератури
Вступ
У процесі нормальної життєдіяльності людина зайнята різноманітними повсякденними справами: професійною діяльністю, освітою, домашніми справами, спілкуванням з людьми, сном, відпочинком, дозвіллям.
Відпочинок та дозвілля має на увазі такий рід занять, що дає людині відчуття задоволення, піднятого настрою і радості. Люди проводять відпочинок та дозвілля для того, щоб розслабитися, зняти стрес, відчути фізичне і психологічне задоволення, розділити свої інтереси з друзями і близькими, зав'язати суспільні контакти й одержати можливість самовираження або творчої діяльності.
Дозвілля і відпочинок можуть включати наступні види діяльності:
· Спорт або різноманітна фізична активність (роль глядача, учасника, тренера або яка-небудь інша організаційна діяльність);
· художня діяльність (живопис, малювання, літературна творчість);
· вироби (вишивання, в'язання, плетіння різних виробів і інша ручна творчість);
· турбота про тварин;
· хобі (різноманітна діяльність по інтересах);
· відвідування музеїв, театрів, галерей, екскурсії;
· ігри (настільні ігри)
· розваги (перегляд телепередач, фільмів, читання літератури, прослуховування радіопередач);
· спілкування з іншими людьми (телефонні розмови, написання листів, запрошень, організація і відвідування вечорів і інших розважальних заходів).
Життя людини не є повноцінним, якщо не реалізується її право на відпочинок, на кращі форми проведення вільного часу. Дозвілля і відпочинок грає особливо важливу роль у житті людей старшого та літнього віку, особливо коли їхня участь у трудовій діяльності утруднена. У сучасних економічних умовах люди старшого віку займають у суспільстві маргінальне соціокультурне положення. Обмеження набору соціальних ролей і культурних форм активності звужує рамки їхнього способу життя. Тому особливе значення надається організації відпочинку та дозвілля після відходу на пенсію чи в зв'язку з хворобою, коли старша людина повинна адаптуватися до нових умов життя поза сферою трудової діяльності.
Повноцінна життєдіяльність багатьох людей старшого віку неможлива без надання їм різних видів допомоги і послуг, що відповідають їхнім соціальним потребам. Організація відпочинку та дозвілля є одним з важливих елементів реабілітації і догляду за хворими, інвалідами і людьми старшого віку взагалі. Останнім часом розробляються нові технології соціокультурної реабілітації, що сприяють соціальній адаптації слабо захищених груп населення. Проблема інтегрування людей старшого віку в соціокультурне життя суспільства передбачає розробку і реалізацію спеціальних державних програм у сфері культурної й оздоровчої політики.
Проблеми, що можуть виникнути при організації дозвілля і відпочинку осіб старшого віку, носять наступний характер.
· Обмеження рамок відпочинку та дозвілля через фінансові, транспортні й інші проблеми, а не внаслідок знижених можливостей.
· Ступінь приступності суспільного дозвілля і відпочинку для осіб старшого віку.
· Вікові обмеження в можливості розвивати навички і здібності, необхідні для проведення дозвілля і відпочинку, а також у можливості розвивати ці якості з урахуванням адаптації до нових життєвих умов після виходу на пенсію.
· Атмосфера соціального оточення, що сприяє участі літньої людини в проведенні дозвілля і відпочинку.
Соціокультурна реабілітація хворих, інвалідів і людей старшого віку — це система організаційних прийомів і методів впливу засобами культурно-дозвіллєвої діяльності та надання послуг, застосовуваних з метою надання їм допомоги у відновленні (компенсації) порушених чи втрачених здібностей до діяльності відповідно до їхніх духовних інтересів, потреб і потенційних можливостей.
Термін "технології соціокультурної реабілітації" включає дві складові: "соціальне" і "культурне". "Соціальне" указує, що дана технологія звернена до особистості людини з обмеженими можливостями і припускає досягнення позитивних змін її способу життя. Поняття "культурне" позначає ті засоби, за допомогою яких людина старшого віку виявляє і реалізує свій духовний, творчий потенціал. "Соціальне" припускає вихід людей старшого віку на такий рівень компетенції, що дозволяє їм вступати в звичайні соціальні контакти і взаємодії. "Культурне" — має на увазі наповнення процесу реабілітації, відпочинку або дозвілля конкретним культурним змістом, освоєння пацієнтами та просто старшими людьми культурних цінностей, норм і традицій, указівка на якість і сферу прояву їхньої культурної активності, на результати їхньої творчості в процесі їх соціокультурної діяльності. "Соціальне" передбачає різні форми взаємодії людей старшого віку між собою і з навколишнім середовищем, а "культурне" припускає одержання визначених результатів цієї взаємодії.
При плануванні дозвілля і відпочинку пріоритет належить розвиваючим технологіям, зв'язаним із залученням людей старшого віку в різні види художньої, технічної і прикладної творчості. Вони роблять на них вплив, який соціалізує, розширює можливості для самоствердження і самореалізації, соціальної адаптації.
У розпорядженні фахівців з організації відпочинку та дозвілля, а також реабілітації маються ігрові і розважально-ігрові (рухливі, малорухомі, театралізовані й ін.), художньо-видовищні, діалогічні (показ, розповідь, переказ, пояснення, ілюстрування), репродуктивні і творчо розвиваючі (тренінг, імпровізація), навчальні (вправи, повтор), проблемно-пошукові, інформаційні й інші технології.
Культурно-дозвіллєва діяльність людей старшого віку містить у собі:
· заняття художньою, прикладною, технічною творчістю;
· дозвіллєві свята, обряди, конкурси, фестивалі;
· спорт, активний рух, екскурсії, ігри;
· ділові, комерційні, логічні, інтелектуальні ігри і заняття;
· спокійний пасивний відпочинок (читання, перегляд телепередач, слухання радіо й ін.).
Дозвілля і відпочинок спрямовані на реабілітацію людей старшого віку шляхом досягнення життєво важливих для них цілей.
Різноманітність цілей, що виникають у реабілітаційному процесі, зв'язана з визначеними типами функціональних порушень (сенсорні дефекти, порушення опорно-рухового апарата, деякі органічні захворювання і т.д.).
Одним з основних елементів соціокультурної реабілітації є аналіз ситуації, що характеризує спосіб життя людей старшого віку, властиві їм ідеали і норми поводження, духовні цінності, культурно-дозвіллєві інтереси і переваги.
Істотне значення має психологічна мотивація людини старшого віку для участі в проведенні відпочинку та дозвілля. ЇЇ бажання і готовність активно брати участь у процесі реабілітації є неодмінною умовою успіху. Активність виявляється не тільки за рахунок змін у самій людині, але і за рахунок змін у навколишньому середовищі, що сприяє розвитку особистості і бажанню активно в ній існувати. Мотивація діяльності людей старшого віку (їхні інтереси, потяги, психологічні установки, емоції і т.д.) видозмінюється в процесі оволодіння тим чи іншим видом відпочинку або дозвілля, конкретним видом художньої, технічної чи декоративно-прикладної творчості. Динаміка зміни мотивації служить підставою для оцінки впливу відпочинку та реабалатуючого дозвілля, яке освоює людина з обмеженими можливостями.
У практиці різноманітної по формах і видам соціокультурної діяльності індивідуальні інтереси відрізняються різними проявами, кожен з який може характеризуватися визначеним показником впливу, на особистість людини старшого віку.
При організації культурно-дозвіллєвої діяльності людей старшого віку, варто враховувати:
· особистість самої людини;
· відносини і контакти людей старшого віку з навколишнім середовищем і, насамперед, із сімейним мікросередовищем;
· культурно-дозвіллєві форми і методи, що активно впливають на особистість літньої людини, на її соціальну реабілітацію і положення в суспільстві.
Призначення дозвіллєвих технологій — допомогти людям старшого віку освоїти навички спілкування, необхідні для адаптації в соціокультурному оточенні. Існують психологічні закономірності, що прискорюють інтеграційні процеси в суспільство, соціальну адаптацію. Важливо уміти вибрати і запропонувати старшій людині таке цікаве заняття, що не дозволяло б йому зосередитися на своїх хворобливих відчуттях і переживаннях. Найчастіше такі заняття зв'язані з прикладною художньою і технічною творчістю, а також з більш пасивними видами діяльності — читанням, переглядом телепередач, слуханням радіо і так далі. Завдяки ним у людей старшого віку поліпшується самопочуття, полегшується хворобливий стан.
Високу ефективність показують індивідуальні програми самореабілітації, що включають у себе систему різноманітних спеціальних тренінгів, що чергують розумові і фізичні навантаження, інтенсивність яких зростає в міру поліпшення стану літнього пацієнта. Навіть механічне завчання і використання стереотипних наборів дій, необхідних у стандартних культурних ситуаціях, дає людині можливість знайти визначений ступінь самостійності.
Реабілітація, соціальна адаптація і формування незалежного способу життя людей старшого віку у значній мірі залежить від участі в ньому різних фахівців (медиків, психологів, педагогів, дефектологів, соціальних педагогів, фахівців культури, фахівців з реабілітації інвалідів і ін.). У цьому процесі необхідна взаємодія вчених і практиків, державних і недержавних установ, широких прошарків громадськості, засобів масової інформації. У задачі використовуваних технологій входить нейтралізація й усунення причин ізоляції людей старшого віку у соціокультурній сфері; прилучення їх до професійної соціокультурної діяльності, надання їм конкретної допомоги відповідно до їх можливостей і інтересів; підтримка літньої людини в області відпочинку та дозвілля з обліком етнічних, вікових, конфесіональних і інших факторів. При проведенні роботи з людьми старшого віку необхідно створити доступне, безбар'єрне середовище. Використання спеціальних технічних засобів, пристосувань, приладів, що полегшують орієнтацію, мобільність, спілкування, передачу інформації, є основною вимогою до організації корекційної допомоги.