У цьому випадку можна говорити впевнено, що цей спортсмен на змаганнях продемонструє досягнутий рівень підготовленості, але його резервні можливості не реалізуються.
Звичайно з наближенням змагання напруга зростає. Спортсмени, нестійкі емоційно, відчувають його за тиждень і більше, емоційно стійкі - найчастіше тільки в день старту.
Найбільш сприятливим випадком вважається той, коли оптимальний рівень напруги співпадає з часом старту. Стан, який виникає в таких випадках називають станом бойової готовності. Тоді на змаганнях спортсмен максимально реалізує свою підготовку при значному піднесенні, використовуючи всі резервні рухові, вольові та інтелектуальні можливості.
Оптимальний рівень психічної напруги може не збігтися з часом старту. Однак зберегти оптимальний рівень готовності до діяльності тривалий час практично неможливо. У цих випадках психічна напруга підсилюється, переходячи в напруженість, так що в результаті спортсмен виявляється в стані стартової лихоманки [3].
У цьому стані його нервова система знаходиться на грані можливостей витримати концентроване порушення. Деякі спортсмени здатні тривалий час знаходитися в цьому стані без впливу на спортивний результат. Але є й інші, які швидко виявляють у поведінці елементи гальмування. Однак, як це вже доведено наукою, у будь-якому випадку стан стартової лихоманки знижує надійність спортсмена й імовірність досягнення ним високого результату, хоча і не обов'язково результат повинен бути низьким. Існують окремі випадки, коли спортсмен, знаходячись у стані стартової лихоманки, показує дуже високий результат. Але визначається це особливостями безпосередньої підготовки до виконання дії.
Прикладом може служити виступ спортсменів на змаганнях зі стрибків у довжину: стрибун показує низький для себе результат у п'ятьох спробах або робить безліч заступів, а в шостий раз виконує рекордний стрибок.
Найгірший вид передстартового стану виникає, коли рівень психічної напруги різко падає, - це стан стартової апатії. Цей період звичайно короткий за часом. Як правило, апатія виникає в результаті переходу від максимальної психічної напруги до стану нерухомості (ступор) і є наслідком гострої перенапруги в перед змагальній ситуації.
Стартова апатія - це зниження мотивації діяльності, вольової активності і почуття відповідальності. Вона не дозволяє спортсмену реалізувати навіть досягнутий рівень підготовки.
Мотиви діяльності у фізичному вихованні і спорті, як і в будь-якому іншому виді діяльності, формуються в процесі розвитку, що створює особистість людини, у зв'язку з накопиченням знань, умінь і навичок при заняттях фізичною культурою або спортом.
Для організації психологічного аналізу спортивної діяльності прийнято групувати усі види спорту і змагальні вправ. Пропонуючи свою систематику, Т.Т.Джамгаров використовував незалежні від виду спорту положення, що виражають характер взаємодії спортсменів у процесі змагальної діяльності, при цьому головною метою було розглянути взаємодії, регламентовані відповідними правилами змагань. Існує дві основні форми взаємодії: 1) стосовно супротивника - протиборство; 2) стосовно партнерів - взаємодія.
Спеціалізовані сприйняття виникають у конкретних умовах спортивної діяльності, що викликає в спортсмена виникнення і розвиток глибокий специфічних відчуттів, пов'язаних зі спеціалізацією. Специфіка таких сприйняттів, головним чином, визначається особливостями виду спорту, у якому спеціалізується спортсмен.
Усі різновиди реакції мають ту саму структуру: сприйняття сигналу (попередній період); усвідомлення сигналу (основний період, латентний); відповідна дія (виконавчий період). Типовий приклад реакції - старт у спорті.
Один з найважливіших факторів, що забезпечують результативність тренувального процесу, - рівень психічної напруги. Висока і тривала напруга може вплинути на спортсмена. Сама по собі психічна напруга в спорті - фактор позитивний. Але варто врахувати, що при несприятливих факторах психічна напруга може викликати дисгармонію функцій, надлишкову і невиправдану витрату енергії.
1. Генов Ф. Психологические особенности мобилизационной готовности спортсмена. — М., 1971.
2. Гогунов Е.Н. Методические рекомендации по организации подготовки стрелков из лука к преодолению экстремальных ситуаций соревновательного характера. - М.; Тольятти, 1998.
3. Гогунов Е.Н., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания. – М.: Аздат. центр "Академия", 2000. – 288 с.
4. Горбунов Г Д. Психопедагогика спорта. - М., 1986.
5. Иванов В.В. Комплексный контроль в подготовке спортсменов. — М., 1987.
6. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания. — М., 1980.
7. Ильин Е.П. Психология физического воспитания. — М., 1987.
8. Кретти Дж. Психология в современном спорте. — М., 1978.
9. Левонтин Р. Человеческая индивидуальность: наследственность и среда / Пер. с англ. — М., 1993.
10. Майнберг Э. Основные проблемы педагогики спорта / Пер. с нем. -М., 1995.
11. Мерлин В.С. Психология индивидуальности. — М.; Воронеж, 1996.
12. Найдиффер Р.М. Психология соревнующегося спортсмена. - М., 1979.
13. Озолин Н.Г. Современная система спортивной тренировки. - М., 1970.
14. Платонов В.Н. Подготовка квалифицированных спортсменов. - М., 1986.
15. Психология: Учеб. для ИФК / Под ред. В.М. Мельникова. - М., 1987.
16. Психология физического воспитания и спорта / Под общ. ред. Т.Т.Джамгарова и А. Ц. Пуни. - М., 1979.
17. Пуни А.Ц. Психологическая подготовка к соревнованиям в спорте. - М., 1969.
18. Родионов А.В. Влияние психологических факторов на спортивный результат. — М., 1983.
19. Спортивная физиология: Учеб. для ин-тов физ. культуры / Под ред. Я.М.Коца. - М., 1986.
20. Сурков Е.Н. Психомоторика спортсмена. - М., 1984.
21. Харре Д. Учение о тренировке / Пер. с нем. - М., 1971.