Вступ
Розділ 1. Психологія спорту та її особливості
1.1 Особливості діяльності у фізичному вихованні та спорті
1.2 Психологічна систематика видів спорту
Розділ 2. Зміна психічних функцій при заняттях спортом
2.1 Рухові відчуття
2.2 Спеціалізовані сприйняття в спорті
2.3 Роль уяви у керуванні рухами
2.4 Реакція в спорті
2.5 Психологічна напруга і перенапруга в тренувальному процесі
2.6 Передзмагальні психічні стани
Висновки
Список використаних джерел
Психологія фізичного виховання і спорту - це та область психологічної науки, що вивчає закономірності прояву, розвитку і формування психіки людини в специфічних умовах фізичного виховання і спорту під впливом навчальної, учбово-тренувальної і змагальної діяльності.
Специфічність умов, що існують при заняттях фізичною культурою і спортом, визначається предметом діяльності як способу бачення об'єкта дослідження. Фізичне виховання є найважливішим елементом у системі виховання людини. У цьому аспекті фізичне виховання являє собою освітньо-виховний процес і характеризується принципами, властивому педагогічному процесові. Заняття різними видами спорту сприяє зміні не тільки фізичних показників, але і психічних функцій організму.
Актуальність:Аналіз передової наукової і науково-методичної літератури вказує на необхідність звернути увагу на особливості психічних реакцій спортсменів на заняття різними видами спорту.
Предмет дослідження: особливості психічних реакцій при занятті спортом.
Проблема: полягає в тому, щоб правильно організувати допомогу при виникненні психічних ускладнень у спортсменів.
Робоча гіпотеза: можна вважати, що важливим етапом психічних перенапружень у спорті є вміння самого спортсмена володіти ситуацією, вміти зняти напруження.
Мета нашої роботи полягає в тому, щоб встановити вплив занять різними видами спорту на психічні функції студентів.
Завданнями роботи є:
1) розглянути особливості психології спорту;
2) розглянути психологічну систематику видів спорту;
3) проаналізувати зміни психічних функцій при занятті спортом.
Специфічні особливості діяльності як у фізичному вихованні, так і в спорті викликані різницею в умовах, цілях, мотивах, засобах і результатах, які необхідно досягти.
Однак і в тому і в іншому випадку предметом її є людина, яка займається фізичними вправами.
Незвичайна за інтенсивністю і тривалістю фізична і психічна напруга - це ще одна загальна особливість. Займаючись фізичними вправами, людина відчуває напругу, що перевищує звичайні, повсякденні норми. Часто, особливо в спорті, ця напруга може бути навіть граничною. Важливо відзначити, що розумне систематичне використання таких фізичних і психічних напруг у фізичному вихованні і спорті приводить до того, що вони стають звичними. Це, безсумнівно, позитивний ефект, тому що це сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню працездатності, розвитку фізичних і психічних якостей, а в спорті - росту спортивних результатів.
Тільки до спорту належить виняткова особливість: відомо, що сутність спортивної діяльності - змагання. Без змагань немає спорту. Участь людини в змаганнях виражає її прагнення до досягнення найвищого спортивного результату в боротьбі з іншими людьми [3].
Мета діяльності у фізичному вихованні і спорті поєднуються загальною спрямованістю: формування потреби в заняттях фізичними вправами, зміцнення здоров'я, підвищення працездатності, інтелектуальний, моральний, етичний і естетичний розвиток. У кожній сфері своя спрямованість: у фізичному вихованні - забезпечення як фізичного і духовного розвитку, так і професійно-прикладної підготовленості до праці, засвоєння правил, норм і закономірностей рухової активності в різних умовах реальної дійсності; а в спорті - досягнення максимально високого спортивного результату, розвиток спеціальних здібностей, необхідних для заняття певним видом спорту.
У процесі розвитку мотиваційної сфери людини особливу роль відіграють первинні мотиви.
З потреби в русі народжується мотив емоційної привабливості фізичних вправ, в основі якого - механізми переживання задоволення від процесу виконання вправ. Значну роль у нашому житті відіграє потреба в збереженні здоров'я, життя, у результаті чого народжуються мотиви зміцнення здоров'я, фізичного розвитку власного тіла, розвитку сили, спритності і витривалості.
Систематичні заняття фізичними вправами, досягнення певних успіхів, вікові особливості, статева приналежність, індивідуальні особистісні установки, принципи, соціальне середовище й сформовані в суспільстві норми, правила, закони - усе це визначає подальший розвиток мотивів занять фізичною культурою і спортом.
У даному випадку в силу вступають вторинні потреби, що у психології зв'язують з розвитком особистості людини.
Мотиви в спорті залежать від цілей діяльності. Вони можуть цілком відповідати їм. У таких випадках, як правило, ефективність спортивної діяльності буває особливо високою. Якщо ж спостерігається розбіжність між мотивами і цілями, то результативність діяльності значно знижується [3].
Дії - основний засіб діяльності у фізичному вихованні і спорті. У структурі поняття "діяльність" дії завжди визначаються як спрямовані на вирішення конкретних задач. Дії - це те, за допомогою чого досягається результат діяльності. У фізичній культурі і спорті дії як основний засіб досягнення мети називаються фізичними вправами.
Продуктом (результатом) діяльності у фізичному вихованні є оздоровчий і освітній ефект від занять фізичними вправами. У спорті - спортивне досягнення, результат спортивних дій, виконуваних спортсменом на тренуваннях і змаганнях.
Необхідно враховувати і той факт, що функціональна організація дій спортсменів (їх діяльність) одночасно містить:
1) дії, спрямовані на підготовку організму до фізичних і психологічних навантажень, розвиток і удосконалювання технічних умінь і навичок, розвиток і формування особистісних якостей, умінь і властивостей (тренувальний тип діяльності);
2) дії, спрямовані на досягнення цілей спортивної діяльності (змагальний тип діяльності).
Усе це дає можливість виділити ряд психологічних особливостей спорту як специфічного виду діяльності.
Психологічні особливості тренувальної діяльності:
- навчання і виховання, спрямовані на розвиток особистості спортсмена;
- удосконалювання психологічних процесів і властивостей особистості;
- адаптація до зростаючих фізичних і психологічних навантажень;
- систематичне підвищення раніше досягнутого і звичним рівням фізичного і психічного розвитку (подолання самого себе);
- вироблення жорсткої дисципліни, режиму життя розв'язуваним задачам;
- відношення спортсмена до тренувальної діяльності і досконалість його системи мотивації;
- наявність специфічного спілкування: 1) із тренером, що прагне спонукати спортсмена до об'ємної і якісної роботи (часто на межі можливостей); 2) з товаришами, що часто виступають у ролі суперників або конкурентів;
- наявність психічної напруги, що за певних умов може привести до психічної перенапруги.
Психологічні особливості змагальної діяльності:
- змагання має стимулюючий вплив;
- під час участі в змаганнях у спортсмена присутнє прагнення до перемоги або до поліпшення результативності виступу;
- змагання впливають на статус спортсмена в суспільстві, включаються в оцінку життєвих досягнень. Вони завжди соціально значимі, їх результати одержують широку суспільну популярність і оцінку;
- результати змагань особисто значимі для спортсменів, служать перевіркою правильності або неправильності обраного шляху і доцільності витрат часу і зусиль;
- змагання - це специфічний фактор, що створює екстраординарні емоційно-вольові стани, які впливають (позитивно або негативно) на процес і результат діяльності спортсмена.
Сучасний спорт різноманітний. Різноманіття його виражається:
1) у великій кількості видів спорту;
2) у великій кількості змагальних вправ, що входять в окремі види спорту;
3) у винятковій розмаїтості змістовної і процесуальної сторони спортивної діяльності (біомеханічні, енергетичні, середовищні і психологічні особливості).
Для організації психологічного аналізу спортивної діяльності прийнято групувати усі види спорту і змагальні вправ [15].
Найбільш раціональна систематика видів і змагальних вправ у спорті, розроблена Т.Т.Джамгаровим.
Пропонуючи свою систематику, автор використовував незалежні від виду спорту положення, що виражають характер взаємодії спортсменів у процесі змагальної діяльності, при цьому головною метою було розглянути взаємодії, регламентовані відповідними правилами змагань. Дослідження показали, що конкретні форми взаємодії спортсменів залежать від особливостей виду спорту, і це визначає, головним чином, психологічну специфіку. Існує дві основні форми взаємодії: 1) стосовно супротивника - протиборство; 2) стосовно партнерів - взаємодія.
Протиборство характеризується наявністю прямого або непрямого психологічного (може бути, і фізичного) контакту між спортсменами і відрізняється конфліктністю взаємин. Воно може мати різний ступінь гостроти, що залежить від особливостей спорту, значимості змагань і індивідуально-психологічних особливостей спортсменів-учасників.
Взаємодія партнерів протікає як співробітництво, взаємна допомога, підтримка, узгодження і координація спільних зусиль.
Ефективність взаємодії залежить від умінь і навичок взаємодії, згуртованості, психологічного клімату команди, сумісності й ін.