З допомогою електро- та електронних секундомірів можна виміряти рухову реакцію до десятих й тисячних часток секунди.
Для визначення максимальної частоти рухів підраховують кількість рухів, виконаних протягом певного часу. Рухи можуть бути найрізноманітнішими: на рахунок один — руки вгору, на два — вниз, біг на місці, високо піднімаючи стегна, з фіксуванням цієї висоти і т. ін.
Швидкість цілісного руху можна визначити за показниками бігу на 10, 20, 30, 60 і 100 м як з високого, так і з низького старту [15, 109].
Завдання дослідження:
- ознайомитись з літературою з теми: «Розвиток швидкості у підлітків загальноосвітньої школи»;
- проаналізувати дану тему;
- виділити вікові особливості формування юного спортсмена та особливості його виховання;
- виділити особливості розвитку та удосконалення фізичних здібностей дітей підліткового віку;
- виділити особливості вікової періодизації тренувальних навантажень;
- виділити основні засоби виховання швидкісних здібностей;
- виділити особливості визначення розвитку швидкісних здібностей;
- провести дослідження на визначення рівня розвитку швидкості у підлітків загальноосвітньої школи;
- виділити результати дослідження;
- зробити відповідні висновки.
Методи дослідження:
- опис;
- аналіз;
- пояснення;
- метод системного спостереження.
Організація дослідження: дослідження проводилось в 8-му класі ЗОШ № 32 м. Запоріжжя. Досліджувані 29 учнів: 19 дівчат та 10 хлопців.
Дослідження проводилось в ЗОШ № 32 м. Запоріжжя, у 8-му класі. Дослідження тривало один рік. В досліджуваному класі 29 дітей, всі хлопці.
На початку навчального року, в вересні, вчитель перевірив рівень розвитку швидкісних здібностей у дітей цього класу та виявив такі результати: результати шести учнів можна віднести до початкового рівня розвитку швидкісних здібностей, результати десяти учнів можна віднести до середнього рівня розвитку швидкісних здібностей, результати дев’яти учнів можна віднести до достатнього рівня розвитку швидкісних здібностей та результати чотирьох учнів можна віднести до високого рівня розвитку швидкісних здібностей (табл. 3.1.). Розвиток швидкісних здібностей перевірявся на уроці бігом на 60 м.
В даному класі в тиждень проводилось два уроки з фізичної культури. Раз на два тижні вчитель проводив заняття, на яких проводились різні рухові ігри та естафети.
В січні місяці вчитель знову перевірив розвиток швидкісних здібностей у дітей та отримав такі результати: результати чотирьох учнів можна віднести до початкового рівня розвитку швидкісних здібностей, результати восьми учнів можна віднести до середнього рівня розвитку швидкісних здібностей, результати тринадцяти учнів можна віднести до достатнього рівня розвитку швидкісних здібностей та результати чотирьох учнів можна віднести до високого рівня розвитку швидкісних здібностей (табл. 3.1.). Розвиток швидкісних здібностей перевірявся на уроці човниковим бігом.
В кінці навчального року, в травні, вчитель отримав вже такі результати: результати двох учнів можна віднести до початкового рівня розвитку швидкісних здібностей, результати чотирьох учнів можна віднести до середнього рівня розвитку швидкісних здібностей, результати сімнадцяти учнів можна віднести до достатнього рівня розвитку швидкісних здібностей та результати шести учнів можна віднести до високого рівня розвитку швидкісних здібностей (табл. 3.1.). Розвиток швидкісних здібностей перевірявся на уроці бігом на 60 м.
Отже, всі дані дослідження можна помістити в таблицю:
Таблиця 3.1 - Результати дослідження
| Перевірка розвитку швидкісних здібностей | Рівень розвитку швидкісних здібностей | ||||||||
| початковий | середній | достатній | високий | ||||||
| місяць перевірки | вид перевірки | кільк.учнів | % | кільк.учнів | % | кільк.учнів | % | кільк.учнів | % |
| вересень 2004 | біг на 60 м. | 6 | 20,6 | 10 | 34,4 | 9 | 31,03 | 4 | 13,7 |
| січень 2005 | човниковий біг | 4 | 13,7 | 8 | 27,5 | 13 | 44,8 | 4 | 13,7 |
| травень 2005 | біг на 60 м | 2 | 6,89 | 4 | 13,7 | 17 | 58,6 | 6 | 20,6 |
Отже, можна зробити такі висновки:
· Початкова підготовка до поглибленої спортивної спеціалізації найчастіше припадає на підлітковий вік, коли в організмі відбуваються великі зміни внаслідок статевого дозрівання. Цей процес дуже впливає на психічний розвиток підлітка.
· Основні зміни в особистості підлітка полягають у становленні його самостійності, адже він відчуває в собі сили, щоб самому вирішувати деякі практичні завдання. Звідси і випливають вимоги підлітка визнати його право бути дорослим. Однак тренер повинен знати, що більш зрілі і самостійні висновки характерні лише для старшого підліткового віку, який найчастіше починається з 13 років.
· Потреба підлітка посісти становите, що відповідає його уявленню про свою особу (при цьому піп часто переоцінює себе), може вплинути на його поведінку, ставлення до навчання, тренування. У той же час успіхи підлітка в навчанні, спорті є засобами його самоствердження. Треба пам'ятати, що в цей час потрібні інші засоби педагогічного впливу, ніж під час роботи з юними спортсменами на етапі попередньої підготовки.
· Віковий аналіз швидкісно-силових здібностей показує, що у хлопчиків 8—10 років приріст показників, які характеризують розвиток цих здібностей, становить 22%, 9—10 років —4%, 10—11 років—18%. У дівчаток ці дані відповідно 11%, 5 % і 18 %. Тому на початковому етапі спортивної підготовки як хлопчиків, так і дівчаток планують значний обсяг вправ швидкісно-силової спрямованості.
· Інший обсяг навантаження планується при вихованні швидкісних здібностей. Приріст показників розвитку цих здібностей у хлопчиків становить 10%, а в дівчаток 15 %. Внаслідок цього фізичне навантаження у дівчаток 8—-9 років значно вище, ніж у хлопчиків. У хлопчиків у цьому періоді спостерігається зменшення приросту показників швидкісних здібностей, а, отже, обсяг тренувального навантаження цієї спрямованості у них знижується. Це зменшення невелике й тимчасове, і вже з 9—10 років їхнє тренувальне навантаження може бути таким самим, як і для дівчаток.
· На початковому етапі спортивної підготовки у хлопчиків 11 —12років показники приросту швидкісно-силових здібностей (10 %) майже не відрізняються від аналогічних показників у дівчаток (7 %). Надалі, під кінець періоду статевого дозрівання, темп розвитку цієї здібності знову збільшується і в дівчаток 13—14 років становить 8 %, а хлопчиків 14—15 років — 11 %.
· На підставі цих даних можна збільшувати застосування засобів виховання швидкісно-силових здібностей для хлопчиків на початку та в кінці періоду статевого дозрівання, тобто у 11 —12 і 14—15 років. У решті вікових періодів використовують середні навантаження.
· У дівчаток великий обсяг вправ швидкісно-силового характеру планують на 11 —12 і 13—14 років. В інші роки, коли формування та розвиток швидкісно-силових якостей дещо сповільнюється, рекомендується застосовувати навантаження середнього обсягу. Загальний темп приросту цієї здібності у хлопчиків за весь підлітковий період дорівнює 31 %, у дівчаток — 12 %.
· Значно зростають у підлітковому віці темпи приросту швидкісних можливостей. Так, у хлопчиків цей показник сягає 26 %, у дівчаток він дорівнює 11 %.. Тому для хлопчиків планують велику кількість вправ швидкісного характеру. Виняток становить період а 12 до 13 років, коли рекомендується середній обсяг навантажень, бо темп приросту силової здібності в цей час становить 2 %. У дівчаток великий обсяг фізичних вправ силової спрямованості допускається з 12 до 13. років; у інші роки — обсяг середній.
· На етапі поглибленої спортивної спеціалізації тренувальне навантаження юнаків крім великого обсягу швидкісно-силових вправ охоплює такий же обсяг засобів, спрямованих на виховання швидкісних здібностей. Потім їх розвиток стабілізується, що свідчить про завершення формування нервових центрів, які забезпечують швидкість рухів. Для дівчат цей період настає у 15—16 років, після чого приріст швидкісних здібностей з кожним роком зменшується.
1. Адаптація организму учнів до учбового та фізичного навантаження/Під ред. А.Г. Хрипковой, М.В. Антроповой.— М., 1982.—240 с.
2. Аршавський І.А. Фізіологічні механізми та закономірності індивідуального розвитку.— М., 1981.— 282 с.
3. Боген М.М. Навчання руховим діям.— М., 1985.— 192 с.
4. Волков Л.В. Методика виховання фізичних здібностей учнів.—К., 1980.— 104 с.
5. Волков Л.В. Навчання та виховання юного спортсмена.— К., 1984. – 144с.
6. Волков Л.В. Фізичне виховання учнів — К., 1988.— 184 с.
7. Гужаловський Л.А. Розвиток рухових якостей у школярів.—Мінськ, 1978.— 88 с.
8. Михайлов К.В. Методи спортивної підготовки.— К., 1981.— 126 с.
9. Основи управління підготовкою юних спортсменів. / Під ред. М.Я. Набатникової.— М., 1982.— 280 с.
10. Платонов В.Н. Теорія та методика спортивного тренування.— К., 1984.— 352 с.
11. Платонов В.Н., Сахновський К.П. Підготовка юного спортсмена— К., 1988.— 288 с.
12. Станкін М.І. Спорт та виховання підлітка.— М., 1983.— 104 с.
13. Теорія спорту / Під ред. В.Н. Платонова.—К., 1987.—424 с.
14. Тер-Ованесян А.А. Педагогічні основи фізичного виховання.— М., 1978.—232 с.
15. Філін В.П. Теорія та методика юнацького спорту.—М., 1987.— 128 с.