Визначними подіями 2000р., що мали або матимуть у майбутньому вплив на туристичну галузь в Україні, були:
1. Прийняття змін до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
2. Парламентські слухання "Про стан і перспективи розвитку туризму в Україні".
3. Візит до Києва Генерального секретаря ВТО Франческо Франжіаллі.
4. Регіональний семінар ВТО "Вплив Інтернету та електронної торгівлі на індустрію подорожей і туризму".
5. Активна діяльність громадських туристичних організацій України, створення Всеукраїнського союзу працівників асоціацій, підприємств та організацій туристичної сфери (УкрСоюзТур).
6. Участь України в Олімпійських іграх у Сіднеї та Афінах.
7. Проведення VII Міжнародного туристичного салону "Україна 2000".
Розвиток туристської галузі вимагає наявності в країні таких складників, як природно-рекреаційні ресурси, культурно-історичний потенціал, туристська інфраструктура тощо. Усім цим вимогам якнайкраще відповідає теорія України: різноманітні природно-рекреаційні ресурси змінюються від гірських ландшафтів Карпат з помірним континентальним кліматом на заході до степових районів сходу України і південного узбережжя Криму з м'яким субтропічним кліматом; культурно-історичні туристські ресурси відображають багатовікову історію країни та регіонально-культурні особливості.
В порівнянні з 2000р. відбулися структурні зміни, причиною яких було значне зростання (+57%, або 1,5 млн. осіб) приватних туристських поїздок одночасно з різким падінням обсягів транзиту (-54% або 2,6 млн. осіб).
Громадяни України в 2001р. здійснили 15,6 млн. закордонних поїздок (приріст склав 16,4%) в тому числі 9,4 млн. туристичних (приріст 8,0%), решта – одноденні відвідання.
Щодо внутрішнього туризму, слід зазначити продовження активної діяльності у 2001р. туристичних підприємств таких регіонів як АР Крим, м. Київ, м. Севастополь, Одеська, Донецька, Львівська, Харківська області.
З метою збереження та ефективного використання природно-рекреаційних та культурно-історичних ресурсів України, своєрідною віссю якої є найбільша водна артерія країни – Дніпро-Славутич, і подальшого розвитку міжнародної і внутрішньої туристської діяльності в кінці 90-х рр. ХХ ст. розроблено Національну систему туристсько-екскурсійних маршрутів під загальною назвою "Намисто Славутича". До розробки Національної системи були залучені представники Державного комітету України по туризму, Міністерства освіти і науки України, Міністерства культури і мистецтв України за активної участі співробітників Київського університету туризму, економіки і права, Інституту туризму Федерації профспілок України та Фонду "Намисто Славутича".
Методичною основою для створення Національної системи став розроблений ще в 1980-1984 рр. комплекс туристсько-екскурсійних маршрутів під назвою "Намисто Славутича" на базі п’яти областей Середнього Подніпров'я: Київської, Полтавської, Сумської, Черкаської та Чернігівської.
На другому етапі розробки (1997р.) до Національної системи було включено 12 областей України, які в основному прилягають до Дніпра: Дніпропетровську, Житомирську, Запорізьку, Київську, Кіровоградську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Сумську, Херсонську, Черкаську, Чернігівську та м. Київ.
На третьому етапі розробки (1998р.) до Національної системи туристко-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича" було залучено решту областей Лівобережжя і Правобережжя України та Карпатського регіону: Вінницьку, Волинську, Донецьку, Закарпатську, Івано-Франківську, Луганську, Львівську, Рівненську, Тернопільську, Харківську, Хмельницьку та Чернівецьку.
На основі наявних туристських ресурсів країни можна виділити такі тематичні напрями маршрутів подорожей туристів та екскурсантів: "По давньоруських містах", "Фортеці та замки України", "Шляхами української історії", "По святих місцях України", "Гетьманські столиці", "Козацькими шляхами", "Чумацькими шляхами", "По Шевченківських місцях", "Шляхами І.Франка", "Народне мистецтво України", "Перлини садово-паркового мистецтва". Такий підхід щодо організації подорожей передбачає показ природних та культурно-історичних пам’яток разом із наданням інформаційного та екскурсійного матеріалу, виходячи з певної тематики маршруту.
Розділ ІІ. Екскурсія – як вид активного відпочинку з пізнавальною діяльністю
2.1 Екскурсійна діяльність
Світове співтовариство визнало туризм ефективним засобом індивідуального й колективного вдосконалення, важливою складовою якого є послуга суто інтелектуального характеру – екскурсія з її просвітницькою, духовною та освітньою функціями.
Невичерпні екскурсійні ресурси багатьох регіонів нашої країни разом з глибинним національним духовним корінням і традиціями українського народу дають підставу стверджувати, що саме екскурсії можуть стати активним і змістовним засобом гармонізації особистості, її духовного зростання в новій демократичній Україні. Вони є джерелом нової інформації, нових вражень і відчуттів.
Глобальний етичний Кодекс туриста, прийнятий ВТО на порозі нового тисячоліття, наголошує на необхідності широкого доступу населення до культурних і релігійних пам’яток, визнає, що кошти, які отримують з відвідання об’єктів і пам’яток культури, слід хоча б частково використовувати для підтримання, охорони та реставрації цієї спадщини.
Прийнятий у червні 2000р. Верховною Радою Закон України "Про охорону культурної спадщини" прямо стосується туризму. Адже нині відтворюється стародавня історія Білгорода-Дністровського, яка налічує вже 2500 років, Любича, Дубна та Корця, Новгорода-Сіверського та Кам’янця-Подільського, Херсона, Ольвії та Острога, гетьманських столиць – Батурина, Чигирина, Глухова та десятків інших міст.
Нині під охороною держави перебуває160 тис. пам’яток. Це справжня скарбниця нашої національної спадщини, до якої пролягають десятки туристських маршрутів. Туристи мають можливість ознайомитися з історією та культурою України. Цікавими для туристів є розкопки античних міст Північного Причорномор’я – Тіри, Ольвії, Херсонеса, Пантікапея.
Найвизначніші історико-культурні пам’ятки знаходяться в Києві, Львові, Кам’янці-Подільському, Одесі, Чернігові. Туристів приваблюють Латинський собор у Львові, Успенський собор Києво-Печерської лаври, Софійський, Михайлівський Золотоверхий та Володимирський собори.
Від взаємодії органів охорони пам’яток, їх збереження, реставрації та дослідження, ознайомлення з ними широких верств населення, особливо школярів і молоді, залежить майбутнє держави. Варто підкреслити велике виховне значення цієї роботи. Не останню роль відіграють і економічні важелі. Про це свідчить досвід деяких країн світу (Велика Британія, Єгипет, Греція, Індонезія), де питання збереження й пропаганди культурної спадщини перебувають під опікою органів державного регулювання, які забезпечують також розвиток туризму.
То ж надзвичайно важливим є Наказ Держком молодь спорт туризму від 17.01. 2001 р. №7/62 "Про затвердження ліцензійних умов впровадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності".
До складу туристичних послуг згідно з Міждержавними стандартами (ГОСТ 28681.1-95 і ГОСТ 28682.2-95) зараховуються екскурсії, походи, подорожі.
Екскурсія може бути надана як екскурсанту, так і туристу
Екскурсія – туристична послуга, яка забезпечує задоволення духовних, естетичних, інформаційних та інших потреб туриста або екскурсанта.
Екскурсант – тимчасовий відвідувач, який перебуває менше 24 год. у країні або на об’єкті відвідування.
Екскурсійна діяльність – діяльність з організації подорожей, що не перевищують 24 год., у супроводі фахівця – екскурсовода за заздалегідь складеними маршрутами, з метою ознайомлення з пам’ятниками історії, культури, природи, музеями, з визначними місцями тощо.
Під час екскурсії учасники мають можливість пізнавати навколишній світ, природні явища і утворення, історичні ситуації, побутові елементи, надбання та здобутки місцевості та ін.
Функціональне призначення екскурсії – відпочинок і дозвілля, підвищення пізнавального та культурного рівня, спілкування.
2.2 Класифікація екскурсій
Екскурсійна діяльність має свої характерні ознаки: зміст, тематику, склад учасників, місце проведення, впорядкований маршрут, тривалість за часом, форму проведення, спосіб пересування, наявність екскурсовода, тексту екскурсії, об’єктів показу і безпосередньо самих учасників.
За змістом екскурсії бувають багатопланові (оглядові) і тематичні. Тематичні екскурсії поділяються на індивідуальні, групові, для школярів та студентів, для місцевого населення та приїжджих.
За місцем проведення екскурсії бувають: по місту, за містом та на міжміських маршрутах (інформація в дорозі).
За способом пересування екскурсії поділяються на пішохідні, з використанням транспортних засобів та комбіновані.
Тривалість екскурсії складає від 1 год. до 1 доби.
За формою проведення екскурсії поділяються на звичайні, навчальні, рекламні, екскурсії-лекції, екскурсії-прогулянки, екскурсії-концерти.
2.3 Технологія підготовки і проведення екскурсій
Підготовка екскурсії проводиться в декілька етапів: вибір теми екскурсії, створення екскурсії під вибрану тему, підготовка екскурсовода для проведення екскурсії.
Вибір тем екскурсії залежить від потенційного попиту, конкретного замовлення або цілеспрямованого створення "банку" екскурсій. Тема екскурсій повинна об’єднувати всі об’єкти відвідування в єдине ціле.
Підготовка екскурсії проводиться творчою групою, склад якої залежить від теми екскурсії. Тут можуть бути залучені працівники музеїв, галерей, наукових закладів, спеціалізованих туристично-екскурсійних організацій і інших.