Проте жіночий футбол довів свою затребуваність, витримав з достоїнством всі колотнечі, якими наділяли його спортивні функціонери й чиновники. В 1996 році жіночий футбол став повноправним учасником олімпійського руху. У змаганнях беруть участь спортсменки не молодше 16 років. У турнірі в Атланті брали участь 8 збірних. Золоті медалі завоювала збірна США, у фіналі перегравша команду Китаю 2:1. Чотири роки після цього - на Іграх у Сіднеї – американки знову дійшли до фіналу, але поступилися з рахунком 2:3 футболісткам з Норвегії, що забили "золотий гол" у додатковий час.
Призери чемпіонатів світу й олімпійських ігор по жіночому футболі
| Рік | Місце проведення змагань | Ранг | Призери |
| 1991 | Китай | ЧС | 1.США 2.Норвегія 3.Швеція |
| 1995 | Швеція | ЧС | 1.Норвегія 2.ФРН 3.США |
| 1996 | США | ОІ | 1.США 2.Китай 3.Норвегія |
| 1999 | США | ЧС | 1.США 2.Китай 3.Бразилія |
| 2000 | Австралія | ОІ | 1.Норвегія 2.США 3.ФРН |
В 2002 у Канаді пройшов перший чемпіонат світу серед футболісток не старше 19 років, у якому взяли участь 12 команд. У фіналі господарки турніру поступилися сусідкам-американкам, що зуміли забити "золотий гол".
У деяких країнах уже створені професійні ліги жіночого футболу. Є в ньому й свої "зірки". Одна з найяскравіших - американка Міа Хемм, що двічі визнавалася ФІФА футболісткою року. Жіночий футбол одержав не лише офіційне визнання: за твердженням експертів, у цей час футбол - самий популярний на планеті командний вид спорту серед жінок. В усьому світі налічується більше 20 мільйонів футболісток. 80 відсотків від цього числа становлять спортсменки молодше 20 років. Найпопулярніший він насамперед , у Норвегії, Швеції, Італії, Німеччині й США : за деяким даними, дівчата й жінки становлять уже близько 40 відсотків від загального числа гравців, що входять у різні клуби.
Жіночий футбол на сьогоднішній день користується великою популярністю. У цей час у світі налічується близько 25 млн. професійних футболісток. Офіційно проводяться чемпіонат світу, існує жіноча Ліга чемпіонів (правда, називається вона Кубок УЄФА). Жіночий футбол визнали у всіх розвинених державах. У європейських країнах і США матчі прекрасної половини людства з кожним роком збирають усе більше й більше глядачів, а в Китаї і Японії й зовсім по популярності жіночий футбол зрівнявся із чоловічим. Жіночий футбол входить до програми Олімпійських ігор, ФІФА та УЄФА проводять чемпіонати світу та Європи серед жіночих команд, чемпіонати світу та Європи серед молодіжних та юнацьких національних збірних команд. Водночас проводиться багато інших цікавих турнірів серед жіночих команд. А те, що до складу ФІФА входить більше 70 національних федерацій, свідчить про масовий розвиток жіночого футболу на всіх континентах.
1. Голощаков Б.Р. История физической культуры и спорта: Учебное пособие. – М.: Академия, 2001. – С. 246-249.
2. Энциклопедический словарь юного спортсмена. – М., 1980.
3. Энциклопедия современного олимпийского спорта /Под ред. В.Н.Платонова. – К.: Олимпийская литература, 1998. – С. 407-408.
4. Кириченко И. Олимпийский футбол. – К.: Медиа Континент, 2004. – С. 105-111.
5. Олимпийская энциклопедия /Под ред. С.П.Павлова. – М.: Советская энциклопедия, 1980. – С. 374-375.
6. Соломонко В.В., Лисенчук Г.А., Соломонко О.В. Футбол. – К.: Олімпійська література, 1997. – С. 9-12.
7. Соскин А. Всё о футболе. – М.: Физкультура и спорт, 1972. – С. 227-232.
8. Столбов В.В. История физической культуры. – М., 1989. – 43 с.
9. Танасюк А. Футбольный top-news// Мой спорт. – 2004. – №6. – С. 31-32.
10. Тягур Р.С. Історія фізичної культури і спорту: Курс лекцій. – Івано-Франківськ: Лік, 1999. – 139 с.
11. Футбол. Довідник. Упорядник Р.В.Дмитрів. – Івано-Франківськ: Плай, 2006 – С. 304-305.