Вже в III ст. до н.е. будівельники Риму зводили високі багатокімнатні будівлі – інсули – щоб розмістити і населення міста, що розросталося і гостей. Це були трьох-, чотирьох-, а деколи і п'ятиповерхові будови з дерев'яним каркасом. У Римі інсули були заселені як бідняками, так і середнім прошарком городян; люди багаті мешкали в особняках. У такому багатоповерховому будинку здавалися внайми окремі приміщення або цілі поверхи. У римському порту Остії, де особливо гостро відчувався брак простору, в багатоповерхових інсулах жили всі (збереглися залишки ряду не тільки упорядкованих, але і прикрашених фресками і рельєфами інсул). У інших містах, де було достатньо простору для забудови (таких, як Помпеї) інсул не зводили взагалі, будували будиночки з садом або особняки. Сотні міст в Римі мали акведуки – водопроводи, що подають воду в місто. Як правило, акведуки були монументальними спорудами на арочних опорах. Найдовший акведук – 132 км. був зведений при імператорові Адріані в Карфагені. В цей же час з'являються будинки – лупанарії (публічні будинки).
A в Стародавній Греції першими підприємствами гостинності були таверни. Вони були важливим елементом релігійного і соціального життя, але, більшою мірою, пропонували подорожнім харчування. Приміщення для нічлігу були, але ні про який комфорт не могло бути і мови. Часто місце для нічлігу пропонувалося в одному приміщенні з тваринами, щось подібне до сараїв, а спальне місце було, як правило, просто соломою на підлозі.
У Стародавній Греції були широко поширені два типи споруд, призначених для прийому на нічліг: каталогії (приватні заїжджі двори) і пандокеї (державні заїжджі двори) і були доступні всім.
Величезну роль в появі підприємств гостинності зіграв Близький Схід, Азія, Закавказзя. По території цих регіонів проходили найбільші торгові шляхи, по яких довгими потоками рухалися каравани. З'явилася необхідність в організації нічлігу, відпочинку людей і тварин.
Стародавні перси одними з перших організували гостьові комплекси: караван-сараї (для людей і верблюдів). Весь комплекс був оточений захисною стіною, яка була захистом від стихій і грабіжників. У Персії всі заїжджі двори належали шахові. У них зупинялися люди, що роз'їжджають у службових справах. У Стародавній персидській державі заїжджі двори для державних чиновників були організовані на хорошому рівні.
Про рівень розвитку готельної справи в Халдеєві свідчать руїни заїжджого двору в містечку Ур (сучасна територія Ірану). Це був комплекс декількох скромних приміщень, ймовірно, одноповерхових, з різним призначенням – під кухні, спальні, стайні для тварин. Всі приміщення розташовувалися навколо внутрішнього дворика, до якого вели три входи, зроблені в стіні з боку вулиці.
Будівля караван–сараю при царському палаці в Кноссосі зі складним плануванням відображало високий рівень цивілізації Мікенкого періоду (1400 г до н.е.). Караван – сарай розташовувався на схилі, край дороги, ведучій до палацу. Перший поверх, призначений для приміщень обслуговування, мав хол з колонамі і красивими фресками на стінах. Поряд з холом знаходився вхід для мандрівників, що прибувають пішки, із спеціальним басейном для миття ніг. У підвальних приміщеннях будівлі розташовувалися казани для підігріву води.
Номери для гостей розташовувалися на другому поверсі. У будівлі були підсобні приміщення, склади для товарів і ін.
Після падіння Римської імперії в 476 році до н.е. почався новий етап в розвитку підприємств гостинності.
Антична спадщина впродовж століть живила і продовжує живити світову культуру і науку. Античність продовжує в нас жити, це основа того світу, в якому ми живемо зараз. Зв'язок між епохами, поколіннями, людьми – це прояв життя людства як єдиного живого цілого, в якому нерозривно зв'язано минуле, сьогодення і майбутнє.