Історичні передумови становлення екскурсійної та туристської діяльності.
ПЛАН
Вступ....................................................................................................... 3
1.Просвітницький період (до 90-х р. XІХ ст.)...................................... 4
2. Підприємницький період (1890-1917 рр.)........................................ 5
3.Туристсько-екскурсійна робота в 1917-1930 р................................. 6
4. Організаційно-централізований період (1930-1970 р.)................... 8
5.Адміністративно-нормативний період (1970-1990 р.).................... 11
6. Перехідний період (з 1990 р.)......................................................... 13
Висновок............................................................................................... 14
Список використаної літератури......................................................... 15
Останнім часом туризм одержав значний розвиток і став масовим соціально-економічним явищем міжнародного масштабу. Швидкому його розвитку сприяє розширення політичних, економічних, наукових і культурних зв'язків між державами і народами світу. Масовий розвиток туризму дозволяє мільйонам людей розширити знання по історії своєї Батьківщини й інших країн, познайомитися з визначними пам'ятками, культурою, традиціями тієї чи іншої країни.
З економічної точки зору туризм - це особливий вид споживання туристами матеріальних благ, послуг і товарів, яка виділяється в окрему галузь господарства, що забезпечує туриста всім необхідним: транспортними засобами, об'єктами харчування, розміщення, культурно-побутовими послугами, розважальними заходами. Таким чином, туризм входить у число найбільш перспективних галузей національної економіки (у деяких країнах).
Основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей становлення екскурсійної та туристської діяльності.
У російській державі, частиною якої була і Україна, перші подорожі були пов'язані з пізнавальними, торговими, політичними і релігійними цілями. Княгиня Ольга в ІX ст. відвідала Візантію. На думку історика С.М. Соловйова, одними з найважливіших причин, що спонукали її зробити подорож, були "цікавість подивитися чудеса утвореного світу" і престиж, тому що "...піднімався той, хто був у Константинополеві". До найбільш ранніх подорожей відносяться також переміщення купецьких караванів як усередині Древньої Русі, так і за її межами (Візантія, Астраханська держава).
Разом із християнством на Русь прийшла традиція паломництва. Прочани, спрямовані цілями поширення своєї релігії, поклоніння святиням і їхнього захисту, робили важкі і тривалі подорожі. На початку XІІ ст. ігумен Данило зробив паломництво в Константинополь і Єрусалим. Він описав усе, що бачив, тим самим поклавши початок релігійним описам - "ходінням". Крім релігійних цілей такі подорожі мали і пізнавальний характер. Розповіді, описи прочан містили в собі інформацію про природу, культуру, побут різних країн і народів. Основними місцями паломництва були Палестина, Єрусалим, гора Афон і інші святі місця.
Наприкінці XVІІ ст., починаючи з правління Петра І, коли насаджувані їм нові віяння західної культури поступово проникали в російський побут, стали практикуватися поїздки за кордон з метою придбання знань і для розширення кругозору. Приклад показав сам цар Петро І, зробивши подорож у 1697-1699 р. у складі Великого московського посольства в країни Західної Європи. З тих пір подорожі пізнавального характеру стали одним з розповсюджених видів туризму в Росії. У результаті подорожей, пов'язаних з вивченням сторін життя західноєвропейської культури, цар ввів обов'язкове вивчення дворянами іноземних мов: німецької, голландської, французької.
Таким чином, перші подорожі, чинені в основному з пізнавальними і релігійними цілями, сформували навички територіальних переміщень, сприяли поширенню географічних знань про країни, знайомству з досягненнями культури різних народів.
До кінця XІХ ст. географія подорожей заможних дворян поширилася по всіх країнах Європи: Іспанія, Швейцарія, Німеччина, Швеція й інші країни. На початку XX в. вартість подорожей стала набагато менше, що розширило коло можливостей для людей зі статком трохи вище за середній.
В другій половині XІХ ст. з'являється ряд туристських і екскурсійних організацій. Одним з них було Товариство аматорів природознавства (ТАП), члени якого здійснювали екскурсії і подорожі з метою вивчення географії, геології, етнографії, флори і фауни. Учасники товариства не тільки самі вивчали природні багатства свого краю, але й організовували екскурсії для тих, хто цікавився природою.
Найбільш масовою туристською організацією дореволюційної Росії був Російський турінг-клуб (1895 р., Петербург). Причиною утворення клуба з'явилося поширення в Росії наприкінці XІХ ст. двоколісних велосипедів, що на той час перетворилися в зручний спосіб переміщення і часто використовувалися для далеких заміських прогулянок.
Російський турінг-клуб був членом міжнародної туристської організації, підтримував зв'язки з закордонними товариствами і мав представників за рубежем. Клуб видавав журнал "Російський турист" і щорічник.
За прикладом турінг-клуба стали утворюватися різні велосипедні товариства і групи в інших містах Росії. Однак ці перші організації були нечисленними, поєднували людей, що любили подорожі і мала засоби для придбання дорогого велосипеда. Поїздки проводилися на відстань не більш двохсот верст.
Поступово Російський турінг-клуб перетворився в Російське туристське товариство (РТТ). Основною метою товариства було сприяння розвитку туризму взагалі і туризму велосипедного зокрема.
Багато кому подобалися подорожі по воді, що стали практикуватися з появою теплоходів. У 1914р. були побудовані два великих теплоходи того часу "Велика князівна Ольга Миколаївна" і "Велика князівна Тетяна Миколаївна".
Таким чином, підприємницький період характеризується пізнавально-екскурсійною спрямованістю, становленням і розвитком різних видів спортивного туризму. Головною метою туризму була освіта мас населення за допомогою екскурсій і подорожей.
Цей період характеризується створенням соціально-економічних умов, зародженням і організаційним становленням екскурсійного і туристського руху. В умовах відновлення і реконструкції народного господарства, розгортання культурної революції виникали перші установи пролетарського туризму, покликані активізувати масовий відпочинок трудящих і задовольняти їхні потреби у вивченні культурних цінностей і природи Батьківщини.
У деяких товариствах були створені підрозділи, що проводили екскурсії і туристські походи за місто. У 1920 р. утворилося Об'єднане лекційно-екскурсійне бюро, ціль якого була широка пропаганда пролетарського туризму й екскурсій. Для робітників та службовців туристські вилазки влаштовували профспілки. Цю роботу проводили ентузіасти на позаштатній основі. Вони розробляли туристські програми і маршрути.
В міру зростання інтересу населення до туризму й екскурсій устало питання про підготовку суспільних кадрів; створені екскурсійні станції стали готувати екскурсоводів груп і так званих організаторів туризму.
Визначені заходи для розвитку туризму починалися з боку держави. Вони були спрямовані на створення матеріально-технічної бази і на підготовку професійних кадрів. Очевидніше ставали шляхи діяльності в цьому напрямку: централізація занять туризмом, забезпечення туристів і екскурсантів транспортом, місцями розміщення, харчуванням, путівниками, інформацією про об'єкти відвідування, підготовка кадрових груповодів-організаторів і т.д.
Першими професійними кадрами в радянському туризмі стали вчителі і комсомольські активісти. При комсомольських комітетах створювалися бюро туризму. Перед бюро ставилися задачі сприяння місцевим товариствам масових подорожей, ведення довідково-інструкторської роботи. При них були створені секції: краєзнавства, табірного, далекого, приміського туризму. Вони накопичували туристські матеріали (карти, описи маршрутів); було встановлене співробітництво з установами громадського харчування, транспортними, готельними, комунальними й іншими службами. Подібна діяльність сприяла організаційному становленню туризму.
Об'єднання зусиль профспілок і комсомолу з питань туристської роботи дозволило ввести пільговий тариф залізничного проїзду по маршрутах, орендувати приміщення для туристських таборів, накопичувати спорядження, тобто надавати трудящим туристські послуги, частково оплачувані профспілками.
Поряд з цим була сформована база для елітного відпочинку й оздоровлення, а також ринок елітного виїзного туризму. Створювалися комерційні організації, що пропонують для платоспроможного населення подорожі й екскурсії пізнавальної спрямованості.
У 1925-1928 рр. функціонувало державне акціонерне товариство "Радянський турист" , що організовувало далекі поїздки на потягах і теплоходах по путівках, обслуговувало групи відпочиваючих по заздалегідь визначених маршрутах загальноосвітнього і краєзнавчого характеру. В обов'язок входило створення мережі туристських баз і маршрутів на всій території Радянського Союзу, тобто розвиток планового туризму.
Цей період характеризується наступними тенденціями:
· створення дрібних і середніх комерційних підприємств туристської спрямованості;
· формування ринку туристських послуг і елітність їхнього споживання;
· створення туристської інфраструктури: ресторани, готелі, транспортна мережа;
· формування туристського ринку, у якому просліджуються два основних елементи: елітний туризм для заможних прошарків і екскурсійний (рекреаційний) туризм для інтелігенції;
· поява туристських фірм, бюро, компаній, клубів, суспільств.