Жінка-марафонець, що зштовхнулася у свій час з подібними труднощами, говорить, що багато тренерів, що працюють з жінками, досить стурбовані фактами підвищення результативності в спортсменок, що скинули вагу. Справа в тому, що молодим атлеткам, студенткам 1-го і 2-го курсів університетів, що перестали приймати їжу в достатній кількості, рідко вдається зберегти гарну спортивну форму протягом усіх чотирьох років навчання. Багато хто із першокласних спортсменок пройшли через ці труднощі, деякі лише зовсім недавно зуміли домогтися успіху після спаду, що йшов за першими шаленими перемогами. Жінки можуть залишатися стрункими протягом довгого років, тренуючись з усе зростаючою інтенсивністю, але при цьому важливо правильно і добре харчуватися, зберігати бадьорість, гарне самопочуття, урівноваженість і не одержувати травм.
Біг на марафонські дистанції є одним з найбільш цікавих і популярних видів змагань в легкій атлетиці і з кожним роком одержує усе більше поширення.
До марафонської дистанції відносяться дистанції до 42 км 195 м. У марафонському бігу реєструються вищі досягнення, оскільки ці змагання проводяться на різних трастах, з різним профілем дистанції.
У багатьох країнах світу досить популярні і різні пробіги на "наддовгі дистанції або традиційні змагання з марафонського бігу, у яких беруть участь спортсмени з різних країн. Ще більш поширені кросові змагання в бігу на довгі дистанції.
У 1897 р. п'ятнадцять бігунів вийшли на старт, щоб пробігти 24 милі, що відокремлювали їх від Бостона. Це був другий марафонський забіг на американській землі. Особливо популярний і має національні традиції розвитку біг на довгі дистанції в таких країнах, як Фінляндія, Швеція, Великобританії, США. Таким чином, марафонський біг є одним із самих важких видів легкої атлетики, що вимагають міцного здоров'я, високої ступеня тренованості і витривалості.
Марафонський біг набуває все більшої популярності. Досить багату історію має виникнення жіночого марафону. Тривалий час жінки боролися за право участі у марафонському бігу. Відомо досить багато жінок, які приймали участь у різних марафонах і завойовували нагороди та показували високі результати.
Прояв високого рівня спеціальної працездатності марафонця можливо завдяки досягненню значних величин аеробної продуктивності, раціональної швидкісно-силової підготовки і спеціальної швидкості. Спеціальна витривалість марафонців досягається за допомогою застосування різних засобів і методом спортивної підготовки.
Досягнення найвищих рівнів спеціальної працездатності вимагає кумулятивного використання різних засобів фізичної підготовки, кумулятивного впливу навантаження і специфічних природних факторів або штучно створених умов, а також ударних об'ємних і інтенсивних фізичних навантажень. Невід'ємною частиною такого режиму підготовки є використання локальних і глобальних засобів відновлення. Постійне підвищення обсягу й інтенсивності тренувальних навантажень повинне супроводжуватися закономірним зростанням контролю.
Сучасна підготовка марафонця - складний, багаторічний процес, що вимагає високого рівня знань суміжних дисциплін, а також усіх тонкостей методики спортивного тренування.
Особливості жіночого організму у більшості дослідників не завжди викликали прихильність залучення їх до марафонського бігу. Це зумовлено впевненістю більшості дослідників у тому, що жінка повинна народити дитину, а тривалі навантаження можуть значно вплинути на цей процес. Все ж таки в організмі жінок при тривалих навантаженнях відзначаються певні зміни.
1. Браун С., Грэхем Д. Цель – 42: Практическое руководство для начинающего марафонцы. – М.: Физкультура и спорт, 1989. – 190 с.
2. Граевская Н. Д.. Влияние спорта на сердечно-сосудистую систему.— М.: Медицина, 1975.— 277 с.
3. Гуревич М. Н., Бернштейн С. А. Основы гемодинамики.— К.: Наук, думка, 1979.—228 с.
4. Дехтярь Г. Я. Электрокардиографическая диагностика.— М.: Медицина, 1972.—282 с.
5. Ильчевич Н. В., Бадзиля Ю. П. О роли рецепторного аппарата каротидного синуса в регуляции гемодинамики после физической нагрузки // Соврем, пробл. регуляции кровообращения.— К.: Наук, думка, 1976.—С. 83—89.
6. Карпман В. Л., Хрущев В, С, Борисова Ю. Б. Сердце и работоспособность спортсмена.— М.: Физкультура и спорт, 1978.— 120 с.
7. Козловский Ю. И. Скоростно-силовая подготовка бегунов на средние и длинные дистанции.— К.: Здоров'я, 1980.— 96 с.
8. Козловський Ю. Г. Початкова подготовка бігунів на середні та довгi дистанції.— К.: Здоров'я, 1982.— 182 с.
9. Козловский Ю. И. Бег на 3000 м о препятствиями.— К.: Здоров'я, 1984.— 152 с.
10. Козловский Ю. И. Формирование выносливости у бегунов на средние и длинные дистанции.— К. : Вища шк., 1985.— 154 с.
11. Козловсикй Ю.И. Марафонсикй бег. – К.: Здоровья, 1989. – 144 с.
12. Макаров А. И. Бег на средние дистанции.— М.: Физкультура и спорт. 1973.—С. 29—31.
13. Мартиросов А. Б. Методы исследования в спортивной антропологии.— М.: Физкультура и спорт, 1982.— 100 с.
14. Меерсон Ф. 3. Адаптация сердца к большой нагрузке и сердечная недостаточность.— М.: Наука, 1975.— 262 с.
15. Мотылянская Р. Е. Выносливость юных спортсменов.— М.: Физкультура и спорт, 1969.— 224 с.
16. Мотылянская Р. Е. Отбор в спорте // Теория и практика физ. культуры.— 1971.— № 9.— С. 27.
17. Нечипоренко О. Два парадокса // Легкая атлетика. - 1965.— № 8.— С. 12.
18. Осташев П. В, Прогнозирование способностей футболистов.— М.: Физкультура и спорт, 1982.— 96 с.
19. Платонов В. Н. Теория и методика спортивной тренировки.— К.: Ви-ща шк., 1984.— 352 с.
20. Тер-Ованесян А. А., Тер-Ованесян И. А. Педагогика спорта.— К.: Здоров'я, 1986.—208 с.
21. Теннов В. Г., Макаров Л. Н., Сирис П. С. Легкая атлетика.— М., Просвещение, 1984.—С. 81—84.
22. Шорец П.Г. Стайерский и марафонский бег. – М.: Физкультура и спорт, 1970. – 88 с.