Мiнiстерство освіти та науки України
Вищий навчальний заклад “Відкритий міжнародний університет
розвитку людини “Україна”
Горлiвський регіональний інститут
Контрольная работа
з дисципліни: Спортивні споруди
студента 2-го курсу денної форми навчання
напряму підготовки 0102 - фізичне виховання і спорт
спеціальності 6.010200 - фізична реабілітація
Богдан Романа Вікторовича
2008
Фізична культура і спорт своїми історичними коренями виходять з глибокої стародавності. Археологічні розкопки надають відомості про примітивні будівлі для фізичних вправ. Значним явищем що характеризує розвиток давньогрецької фізичної культури були Олімпійські ігри. Вони проводилися регулярно через кожні 4 роки в Олімпії (776 до н. е) - де почався рахунок календарним чотириліттям - Олімпіадам.
Для проведення загально-грецьких і регіональних ігор було споруджено багато стадіонів, залишки яких були виявлені в Олімпії, Дельфах, Піреї, Мілеті й інших районах Греції.
Античні стадіонивідносять до трьох періодів: еллінського, елліністичного і давньоримському. Грецькі стадіони відрізнялися завершеними архітектурними формами, грандіозним розмахом, і гармонічно вписувалися в навколишній краєвид.
Стадіони елінського періоду відігравали роль центрів громадського життя держави. На давньогрецьких стадіонах раннього періоду не було спеціальних пристроїв для глядачів - глядачі розташовувалися на схилах пагорбів перед ареною.
Стадіон в Олімпії - перший зі стадіонів стародавності що мав трибуни і що послужив прототипом наступних будівель аналогічного призначення. Закруглена лінія трибун зберігалася без істотних змін у Римську епоху і дійшла до наших днів.
На арені Олімпійського стадіону розташовувалися ґрунтові доріжки, що розмічалися для одночасного бігу 20 чоловік. Лінії старту і фінішу позначилися плитами.
Стадіони елліністичного періоду припиняють відігравати роль центра громадського життя, вони стають видовищними спорудженнями для городян міста. Трибуни стадіону вже не настільки грандіозні.
Давньоримський період. У цей час відбувається реконструкція багатьох стадіонів еллінського періоду. У зв'язку зі зростанням кількості учасників змагань були розширені арени стадіонів і встановлені окремі мармурові трибуни для глядачів, для кращої огляду лінія трибун робиться увігнутою. У І столітті до н. е. почалося формування такої давньоримської видовищної споруди, як амфітеатр.
Яскравим прикладом давньоримського амфітеатру є Колізей. Спочатку він мав три поверхи, потім добудований четвертий. Спочатку у Колізеї відбувалися бої звірів, пізніше гладіаторів. Під ареною розміщалися клітки для звірів й інші підсобні приміщення. Передбачалось, що над Колізеєм натягували тентове покриття, що перетворювало його в критий стадіон.
Також грандіозними будівлями цього періоду були Циркус Максимус або гіподром, що призначався для змагань у гонках на колісницях; і терми (грандіозні басейни) Діоклетіана і Каракалли, вони займали площу 120000 м2 і розміщалися в будинку, що мав 337 м у довжину і 338 м у ширину, зі стінами товщиною 6 м, місткістю близько 3000 чоловік для прийняття таких процедур, як миття, потіння, масаж, душ, ванни, плавання в басейнах з гарячою або холодною водою.
Раннє середньовіччя характеризується цілковитим занепадом фізичної культури. У X - XIстолітті дуже повільно почали розвиватися деякі форми фізичних вправ, передумова - хрестові походи і лицарство, що з'явилося. Головна мета фізичних вправ зводилася до того, щоб підготувати лицарів до воєнних дій.
У розвитому феодальному суспільстві (XI - XIв. в) під впливом класової боротьби сформувалася фізична культура народних мас (селян та городян) і фізична культура пануючого класу (феодалів та лицарів).
Поряд із майданчиками для ігор і місцями для гулянь знать створювала у парках городянам різні видовищно-розважальні об'єкти, такі як плавальний басейн у Вілла Монтально в Римі (XVв), амфітеатр у саду Боболи у Флоренції (XVIIв). У деяких країнах Європи велося будівництво залів для фехтування й ігор у м'яч, полів і майданчиків для стрілянини з лука.
У Царській Росії розвитку фізичної культури і спорту приділялося мало уваги. Спортивні споруди обчислювалися одиницями (2 треки, 3 яхт-клуби, 5 кінних арен).
Ці споруди належали вищим спортивним клубам (" Сокіл ", "Богатир ", "Маяк" та ін.). Окремі гімназії мали невеликі спортивні зали. У деяких містах на пустирищах розміщувалися примітивні футбольні поля і спортивні майданчики. Після Жовтневої революції почався бурхливий розвиток масового фізкультурного руху.
За перші 20 років існування Радянської держави були побудовані тисячі спортивних майданчиків, футбольних полів, сотні спортивних залів, лижних станцій, відкритих басейнів і інших спортивних споруд. Вже в 1923 році в Москві передбачалося будівництво таких стадіонів, як стадіон "Юних піонерів", "Іскра", "Хімік" та інші.
У 1927 році вводять у експлуатацію стадіони: "Червоного спортивного Інтернаціоналу", "Червоний трикутник", у Києві в 1929 році стадіон "Динамо". Великий розмах здобуло будівництво таборів зимового і літнього відпочинку.
Перед фізкультурними організаціями країни було поставлене завдання - будувати більше спортивних майданчиків, приміщень необхідних для масової фізкультурної роботи. До 1940 р. у СРСР була створена досить розвита мережа найпростіших спортивних споруд. Нараховувалося 370 стадіонів, 6000 тисяч спортивних залів, 200 басейнів і водних станцій, усього 82000 спортивних споруд.
Центральний стадіон ім. В.І. Леніна у Москві, є одним з найбільших спортивних комплексів світу, побудований в ході одного року і відкритий у 1965 році. У ньому можна проводити змагання більш ніж по 30 видам спорту. Головна спортивна арена з трибуною на 130 тис. глядачів, футбольне поле і 4 сектори легкої атлетики.
Вона освітлена сучасним електронним устаткуванням. У просторі під трибуною спортивної арени розміщені 8 гімнастичних залів, спортивний манеж, 2 кінозали, музей і близько 900 приміщень. Над п'ятнадцятьма останніми рядами трибуни розташований вітрозахисний козирок. На ньому встановлено 1200 прожекторів для освітлення арени.
Палац спорту стадіону ім. В.І. Леніна має арену розміром 30 х 61 м. і трибуни на 17 тис. місць. Тут проводяться змагання з хокею, фігурного катання на ковзанах, гімнастики, боксу, боротьби, спортивних ігор та інших видів спорту. Універсальність Палацу спорту дозволяє проводити тут збори, конференції, концерти та інші суспільні заходи.
Відкритий плавальний басейн Центрального стадіону ім. В.И. Леніна має 4 ванни (22 х 50м,22 х 25м, 6 х 25м, 6 х 25м). Трибуни вміщають 13200 глядачів.
Мала спортивна арена призначена для участі в змаганнях зі спортивних ігор; її трибуна розрахована на 15600 глядачів.
У спортивний комплекс Центрального стадіону В.І. Леніна ходять:
1. Критий тренувальний каток "Кристал" зі штучним льодом і каток для занять балетом на кризі;
2. Дитячий стадіон з однобокою трибуною на 3 тис. місць і спортивним ядром; близько 100 тренувальних відкритих полів і площадок, 2 легкоатлетичні спортивні ядра.
Український республіканський стадіон у Києві побудований у 1941 році реконструйований у 1969 році. До реконструкції спортивна арена стадіону мала трибуни на 50 тис. глядачів, після реконструкції вміст на трибунах глядачів збільшився вдвічі. Вона освітлена могутніми прожекторами, установленими на чотирьох щоглах. На стадіоні є поля і майданчики, велотрек, тир, стадіон для тенісу, лижний трамплін та інші спортивні споруди.
Республіканський Палац спорту в Києві побудований у 1960 році. Його арена має розміри хокейного поля - 61 х 30 м. При будівництві його вперше у світі була здійснена можливість трансформації однієї з чотирьох трибун на 890 місць за 15 - 20 хвилин перебудувати в сцену для виступу артистів, демонстрації кіно, і проведення будь-яких масових заходів.
Зал Палацу спорту славиться прекрасною акустикою, м'яким електроосвітленням. Тут є радіо і телетрансляційні пристрої, функціонує гімнастичний зал (42 х 20 м), зал тенісу і настільного тенісу, тренувальний каток зі штучною кригою (30 х 15 м).
Республіканський стадіон в Алма-Аті побудований у 1957р. Трибуна центральної спортивної арени стадіону розрахована на 30 000 місць. У 1966м поруч побудований Палац спорту, пізніше комплексний спортивний басейн. До цих споруджень примикають спортивні будівлі Казахського державного інституту фізичної культури.
Таким чином, республіканський стадіон разом з інститутом утворять своєрідний міський спортивний центр. На стадіоні вперше була змонтована гумово-битумна бігова доріжка (1965г). Палац спорту побудований по типовому проекті. По цьому ж проекті споруджувалися Палаци спорту й в інших містах СРСР.
Бігові доріжки являють собою площинні споруди, що мають спеціальне планування, покриття, розмітку, устаткування і призначені для бігу на різні дистанції.
Доріжки для бігу можуть бути прямими і замкнутими в плані, їхні конструкції різні. Покриття може бути водопроникним (наприклад, у гаревих доріжок) і водонепроникним (у гумово-битумних або тартанових доріжок).
1. Пряма бігова доріжка повинна мати конструктивну довжину 130 м (при дистанції бігу 100 і 110 м з бар'єрами) і 75-80 м (при дистанції бігу 60 м). Можна побудувати також прямі бігові доріжки меншої довжини 40 і 60 м для розучування старту і стартового розгону і для контрольних змагань у "скороченому" спринті.
Загальна ширина прямої доріжки залежить від кількості бігових смуг; ширина однієї смуги 1,25м. Смуги бігової доріжки відокремлюються друг від друга білими лініями шириною 5см. Лінія праворуч від бігуна входить у ширину смуги. Поверхня бігової доріжки в напрямку бігу повинна бути горизонтальною (максимально припустима величина ухилу 0,001). Поперечний ухил бігової доріжки не повинний перевищувати 0,01 (для будь-яких покрить).