Регуляція м'язового тонусу. Аутотренінг включає стани повного розслаблення всіх м'язів (релаксацію), але перед виходом з цього стану для активізації психофізичних функцій необхідно навмисно підвищувати тонус окремих груп м'язів або всього тіла.
Управління ритмом дихання. Під час аутотренінгу використовуються закономірності дії дихання на рівень психічної активності. При вдиху відбувається активація психічного стану, а при видиху настає заспокоєння. Встановлюючи ритм дихання з тривалішим видихом можна добитися більш вираженого заспокоєння.
Класичний варіант АУТ охоплює шість тренувальних ступенів, кожен з яких спрямований на визначену зону чи систему органів тіла: м язи, кровоносні судини, серце, легені, органи травлення, голову. Допоміжні вправи АУТ спрямовані на значущі в саморегуляції функціональні зони. Основними суб активними спонуканнями до занять АУТ є: підвищена емоційна збудливість, схильність до нестійкості настрою, понаднормова тривожність, стомлюваність та ін. [61-63].
Ключовим моментом АУТ є вміння досягти стану аутогенного занурення, свого роду напівдрімоти, коли образні, емоційно забарвлені, позитивні уявлення впливають на вегетативну систему, не керовану свідомо волею людини. Тому за допомогою АУТ можна навчитися розслабляти м язи, концентрувати чи відволікати увагу, керувати через вегетативну нервову систему діяльністю внутрішніх органів, створювати стан спокою, навіювати собі бажані моделі оптимальної поведінки в конкретній спортивній ситуації [33,54,62-66].
Формули, які застосовуються при АУТ, поділяються на ті, що викликають м’язове розслаблення і заспокоєння, а також яскраві образні уявлення, котрі впливають на психічний стан.
Якщо мета АУТ - відпочити, відновитися, заспокоїтися в процесі тренувань чи змагань, то формули закінчуються мобілізуючою частиною. Якщо мета - відновлення міцного сну, засинання, то немає потреби в мобілізуючій частині.
Зміст формул складають найбільш яскраві, образні, приємні уявлення, що дозволяють викликати у спортсмена відчуття тепла і важкості.
Практика проведення АУТ зі спортсменами високої кваліфікації свідчить про значне прискорення його засвоєння та підвищення ефективності, якщо воно проводиться в приміщенні з урахуванням відповідності його кольорового оформлення, завданнями АУТ та при відповідному музичному супроводі [33,54,62-66].
Особливості фізичного та психічного стану дітей 14-15 років.
Організм дітей 14-15 років має свої анатомо-фізіологічні і психологічні особливості. Це слід враховувати при організації проведення занять по рукопашному бою.
Вік 14-15 років найбільш сприятливий для розвитку таких фізичних якостей, як швидкість, спритність і витривалість. Саме ці якості надалі стають фундаментом для вдосконалення спортивної майстерності. Підлітки і хлопці відрізняються від дорослих спортсменів більшою наслідувальною здатністю. Це позитивно позначається на підготовці. Але є і такі чинники, які затрудняють педагогічний процес виховання юних одноборців. Річ у тому, що організм підлітків і хлопців знаходиться у стані формування і розвитку, у них швидше настає стомлення, менш стійка увага, недостатньо розвинена сила м'язів. Вони більшою мірою, чим дорослі, реагують на ті або інші подразники [60,67].
У юних єдиноборців спостерігається бурхливе зростання тіла в довжину (до 10 см на рік). Окостеніння хребта, грудної клітини, тазу і кінцівок в цьому віці не закінчується. Тому ми дуже обережно застосовуємо вправи для розвитку сили і гнучкості, щоб не перешкодити зростанню кісток. В той же час велика еластичність зв'язкового апарату сприяє розвитку у дітей гнучкості і рухливості в суглобах.
Функціональні можливості м'язової системи у підлітків і хлопців нижчі, ніж у дорослих. Тому слід застосовувати вправи на розвиток сили і витривалості в певній послідовності, поступово нарощуючи навантаження.
Дослідження професора В. Фарфеля показали, що приблизно з 15 років можна починати цілеспрямовано розвиток сили. Цьому сприяє помітне зростання поперечних розмірів тіла [60].
У заняттях з підлітками і хлопцями, за рекомендаціями фахівців, слід також враховувати особливості їх серцево-судинної системи. Зокрема в цьому віці спостерігається відносно сповільнене збільшення просвіту артерій, діяльність серця і судин недостатньо регулюється з боку головного мозку.
Юнацький організм не володіє здатністю підтримувати високий рівень працездатності протягом довгого часу. Підлітки і хлопці швидко стомлюються, але і швидко відновлюють свої сили. При цьому відновлення сил відбувається лише тоді, коли спортсмени отримують малі або оптимальні навантаження. Тому для підтримки працездатності впродовж всього часу слід робити часті перерви для відпочинку [60,64,68].
Органи дихання у юних спортсменів також мають свої особливості. Збільшення грудного периметра відбувається повільніше, ніж зростання тіла в довжину. Цю обставину обмежує розвиток дихальної системи, хоча легенева вентиляція досягає 3400 см3. Недосконалість регуляції дихання при заняттях фізичними вправами з великими навантаженнями може привести до порушення ритму дихання [60,68].
У віці 14-15 років у хлопців розвивається здатність логічно мислити, аналізувати свої вчинки і поведінку. Юні спортсмени прагнуть бути схожими на дорослих, прагнуть до самостійності. Завдання тренера полягає в тому, щоб спонукати до розвитку позитивних якостей спортсменів, що займаються спортивною діяльністю [60,69,70].
Юні спортсмени схильні переоцінювати свої сили, братися за виконання вправ, які не відповідають їх фізичному розвитку. Тому їх слід строго контролювати [71].
Облік вікових особливостей підлітків і хлопців дозволяє краще організувати учбово-виховний процес.
Хлопці більшою мірою, ніждорослі переживають свої успіхи і невдачі. Тому, виробленню уміння, вірно оцінювати свої дії, слід приділяти увагу на кожному занятті [65,72].
Процес навчання з хлопцями підліткового віку повинен проводитись систематично і послідовно. Регулярне відвідування занять створює передумови до засвоєння техніки бійця без збитку для здоров'я тих юних спортсмнів. Певний матеріал часто необхідно повторювати. В процесі навчання окремі "будівлі", уявлення, поняття, зв'язуються в цілу систему.
У юнацькому віці первинне значення має всестороння фізична підготовка. Її мета - формування правильної постави, всесторонній фізичний розвиток, розвиток спеціальних якостей для подальшогооволодіння технічними діями. У хлопців 12-14 років легше розвивається швидкість, спритність і гнучкість; у хлопців 15-16 років росте сила, з'являється здібність до виконання швидкісно-силових вправ [60].
Розвиток сили в юнацькому віці слід здійснювати в основному вправами швидкісно-силового характеру. У хлопців 14-15 років силу розвивають переважно вправами з гантелями, набивними м'ячами, з партнером, на гімнастичних снарядах, у хлопців 16 років вправи на силу ускладнюються за рахунок збільшення ваги знаряду, зміни початкового положення, збільшення часу на виконання вправ, зменшення відпочинку між виконаннями вправ. Дослідження професора А.В. Коропкова довели, що показники сили м'язів у підлітків і хлопців (розрахунок на 1кг власної ваги) наближаються до показників тих, що не займаються спортом дорослих вже до 13-15 років [73].
На заняттях, зазвичай, використовується інтервальний метод виконання вправ. Учбово-тренувальні бої проводяться з частими перервами для відпочинку. Поступово у міру пристосування до навантаження періоди відпочинку скорочуються. Потім збільшується час виконання вправ, збільшується темп ведення боїв. Для розвитку витривалості слід використовувати бої в різних умовах: не обмеженому місці, партнером вище ростом, більше вагою, бої з декількома партнерами підряд. Такі завдання привчають хлопців знаходити вихід з будь-яких положень, що створилися у бою. Гнучкість і рухливість в суглобах у хлопців 14-15 років розвивається вправами з невеликими обтяженнями (гімнастичною палицею, набивним м'ячем, гантелями, гирями, штангою) [72,74-78].
Разом з фізичними якостями слід систематично виховувати у учнів, вольові якості: сміливість, витримку, упевненість, ініціативу, завзятість. Вольові якості виявляються в процесі подолання певних труднощів. До таких труднощів відносяться: велика вага снаряда, сильний противник, подолання больових відчуттів в бою, виконання складного прийому, непередбачені обставини в змаганнях [75,79,80].
Навчаючи юних спортсменів тактиці рукопашного бою, фахівці радять враховувати ту обставину, що поєдинок для них - це гра. У цій грі вони засвоюють правила, привчаються раціонально використовувати засоби тактики для досягнення перемоги. Ось чому слід широко застосовувати ігровий метод [77].
Завдання тренера - навчити учнів поважати своїх спортивних противників. Навчити учнів вести бій активно, але без зайвої гарячності, заохочувати насичений технічними діями бій і засуджувати грубі дії.
Підготовку хлопців слід розділити на два основні етапи: етап раннього навчання і спортивної спеціалізації. На першому етапі (до 13-14 років) відбувається всесторонній фізичний розвиток і формування основних рухових навиків, що дозволяє пізніше перейти до поглибленої спортивної спеціалізації. Протягом першого року навчання не проводяться офіційні змагання, за винятком контрольних випробувань по фізичній підготовленості. Лише на другому етапі, значно зростає об'єм спеціальної підготовки і хлопця готуються до високих досягнень.
У 14-15 років велика небезпека перенапруження, коли спортсмени вже здатні проявляти великі зусилля, але серцево-судинна, нервова і гормональна системи ще не в змозі забезпечити повноцінне виконання тренувальної і змагання діяльності [79,81].
Перший етап - етап початкової підготовки, лише базовий. Його основне завдання - забезпечення подальшої спортивної спеціалізації. Застосовуються різноманітні засоби, направлені на підвищення загальної фізичної підготовленості і зміцнення здоров'я [26,60].