Методика підготовки борців до змагань (стр. 9 из 10)

Мал. 14. Динаміка показників максимальної сили борців у мікроциклі безпосередньої підготовки до змагань

З практичної точки зору, отримані результати цікаві тим, що показують неможливість оцінки повсякденної динаміки коливань стану спеціальної працездатності борців за допомогою одного, навіть найінформативнішого показника Для цього необхідна роздільна комплексна оцінка стану різних фізичних якостей, функцій та систем організму спортсменів.

У процесі досліджень не вдалося знайти пояснюваних закономірностей про реакції борців різних вагових категорій на тренувальні навантаження, які використовувалися. Так, борці вагових категорій 54 - 63 кг виявилися найбільш стабільними у реакціях на заплановані тренувальні навантаження за показниками максимальної сили. Коливання показників сили, які реєструвалися, у різних спортсменів складали 11,4 % В той же час за показником індексу витривалості ціж борці відрізнялися один від одного більшою мірою, ніж двох інших груп у вагових категоріях 69 - 85 кг та 97 - 130 кг (32 %).

У наших дослідженнях, не дивлячись на яскраво виражений індивідуальний характер реакцій окремих борців на тренувальну програму циклу безпосередньої підготовки до змагань, простежується певна загальна закономірність зміни працездатності у різні дні мікроциклу (мал. 15).

Мал. 15. Динаміка показника максимальної сили загальної групи борців у мікроциклі безпосередньої підготовки до змагань.

Привертає увагу те, що найбільш високі показники працездатності борців виявлялися на другий та сьомий день мікроциклу. Разом з цим, на другий день мікроциклу середні показники групи ставали дещо вищими, а дисперсія показників сили нижчою, ніж на сьомий день. Якщо розглядати цей факт з точки зору підготовки спортсменів до змагання, яке умовно планувалося на кінець тижня, тобто на сьомий день, то можна зробити висновок про те, що такий план побудови тренувань недостатньо досконалий, оскільки група борців, як єдине ціле, на другий день мікроциклу була у кращому стані — 89 % борців у цей день демонстрували найбільш високі показники відносно індивідуальних середніх за тиждень. В тойчас, як до умовного дня змагань вищої працездатності досягло лише 63 % спортсменів.

Разом з тим, аналіз індивідуальних реакцій спортсменів на окремі тренувальні навантаження, які використовувалися кожного дня у мікроциклі, дозволив зробити висновок про те, що у загальній групі борців виділилося дві категорії спортсменів. Одні з них у межах плану підготовки до умовного дня змагань вийшли на високий рівень спеціальної працездатності, який перевищує рівень попередніх днів мікроциклу. Для цієї категорії спортсменів запропонований план підготовки виявився адекватним і дозволив розв’язати задачі підготовки до головного змагання у стані підвищеної працездатності.

Для другої категорії борців така побудова тренування призвела до негативного ефекту — низької працездатності до дня змагань.

Ця обставина викликала необхідність індивідуального аналізу та класифікації борців за типом реагування на заплановані тренувальні завдання (табл. 2). Такий підхід дозволив виділити дві групи борців.

До групи А увійшли спортсмени, які адекватно реагували на тренувальну програму і до кінця циклу (умовного дня початку змагань) демонстрували відносно високі показники спеціальної працездатності, які перевищують середньотижневий рівень.

До групи Б увійшли борці, у яких тренувальні навантаження попередніх занять у тижневому циклі до умовного дня початку змагань призвели до негативного результату — зменшення показників спеціальної працездатності.

Результати цієї серії досліджень свідчать про те, що методика підготовки спортсменів до змагань повинна передбачати вивчення індивідуальних реакцій та характер протікання відновлювальних процесів у борців після навантажень, які типові для загальної системи тренування.

Таблиця 2 Роздільна характеристика варіативності показників спеціальної працездатності борців групи А (числівник) та групи Б (знаменник) у мікроциклі безпосередньої підготовки до змагань (V %)

Контрольні показники	Дні циклу тренування
	1-й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й	7-й
Fmax	11,3/13,1	6.9/8.6	10,9/12,8	5,6/11,4	9,9/10,3	8,9/9,7	7,3/9,0
50% від Fmax	16,8/14,5	27,1/26,8	17,5/19,7	15,3/17,1	28,1/28,4	14,6/15,6	13,9/14,1
ІВ	14,7/13,9	19,0/21,2	18,3/19,6	20,2/18,5	20,6/19,8	18,9/20,1	18,0/19,5

Примітка: група А – борці, які досягли високої працездатності до дня змагань (n = 19); група Б – борці, які не досягли високої працездатності до дня змагань (n = 13)

Враховуючи вище описані особливості реакцій організму борців на тренувальні навантаження у мікроциклах підготовки до змагань, які характеризувалися низькою відтворюваністю реакцій одного і того ж спортсмена на окремі тренувальні навантаження, які повторюються у суміжних мікроциклах, та суттєвим неспівпаданням реакцій різних борців на одну й ту ж тренувальну програму, ми визнали можливим і, природньо, доцільним використання методу індивідуальної повсякденної корекції тренувальних навантажень залежно від того, у якому стані знаходився борець безпосередньо до початку чергового тренувального заняття.

Разом з цим, загальна схема побудови тренувальних навантажень у циклі безпосередньої підготовки до змагань залишалась принципово незміненою. Однак, кількісні характеристики основних засобів тренування передбачали їх варіативність залежно від індивідуальних особливостей борців і, зокрема, від показників поточного контролю, які об'єктивно характеризують стан спортсмена до початку чергового тренувального заняття.

Найбільш цінними для практики спорту можна вважати наші результати, які розкривають специфічні особливості реакцій організму борців на загально прийняті тренувальні навантаження у мікроциклах тренування, та рекомендації, які звідси випливають, з індивідуального нормування тренувальних програм, зокрема, на етапі безпосередньої підготовки до змагань.

Висновки

Спортивна боротьба як комплекс осмислених технічних і тактичних дій зародилася ще в прадавні часи й великого поширення набула вже в період рабовласницького ладу. Та все ж як засіб фізичного виховання і вид спорту боротьба особливого розвитку досягла в Стародавній Греції. Тут у палестрах - спеціальних школах фізичного виховання — підлітків і юнаків навчали боротьби досвідчені фахівці.

Надаючи великого значення боротьбі як виду спорту, її включали до системи фізичного виховання не тільки молодих, а й зрілих чоловіків, навіть досить похилого віку.

Методика підготовки спортсменів повинна цілком відповідати вимогам змагань. Змінюються правила змагань - настільки ж оперативно повинні вноситися корективи й у методику підготовки до них.

Сучасні правила міжнародних змагань спрямовані на інтенсифікацію змагальної діяльності. Більшість тренерів і ведучих борців світу не змогли за короткий час вирішити проблему сполучення високого темпу бою і збереження при цьому результативності технічних дій і їх розмаїтості.

Характерною рисою сучасного спорту є не неухильний ріст спортивних досягнень. Це вимагає від фахівців пошуку нових шляхів підвищення ефективності багаторічної підготовки.