Іншим важливим критерієм тесту є надійність, що припускає високу стабільність показників, тобто їхня відтворюваність при повторному тестуванні. Важко розраховувати на успіх, якщо як тест використовуються вправи або які-небудь показники, що по своїй природі вкрай мінливі або варіабельні.
Критерій надійності украй важливий у дослідженнях, коли необхідно оцінити успішність навчання або тренування протягом тривалого часу. Якщо використовувати тести, що характеризуються слабкою відтворюваністю, то важко виявити різницю між вихідним (початковим) і кінцевим результатами юного спортсмена [12].
Важливою якістю тесту є і його об'єктивність. Тест повинний неупереджено, незалежно від суб'єктивних представлень екзаменатора, характеризувати рівень розвитку тієї або іншої фізичної якості спортсмена. Якщо об'єктивність тесту недостатня, то важко порівнювати результати іспитів, що проводилися різними тренерами, тому що помилки кожного дослідника не дозволяють точно визначити рівень розвитку даної фізичної якості.
Тест також повинний бути відносно простим, доступним для що займаються. Тестування не повинне перетворюватися у виснажливий іспит, що вимагає величезної напруги сил. У цьому випадку інформативність тесту знижується.
Серед фізичних якостей і здібностей, що визначають досягнення високих спортивних результатів, існують так називані консервативні, генетично обумовлені якості і прояви рухової діяльності, що важко піддаються розвиткові й удосконалюванню в процесі тренування. Вони мають важливе прогностичне значення при відборі дітей і підлітків у спортивні школи. Тому їх тестуванню повинна бути приділена особлива увага. Визнаючи важливу роль тестів при аналізі здібностей юних спортсменів, не потрібно разом з тим і переоцінювати їхнє значення. Необхідно пам'ятати, що вони є тільки одним з багатьох інструментів пізнання можливостей дітей, що займаються спортом.
Істотну інформацію про здібності що займаються можуть дати медико-біологічні дослідження, що дозволять визначити стан здоров'я, рівень фізичного розвитку і підготовленості школярів, виявити дітей і підлітків, що має протипоказання до занять спортом. Особлива увага повинна бути звернена на тривалість і якість відновних процесів після виконання дітьми і підлітками тренувальних навантажень [10].
Вивчення впливу тренувальних навантажень на організм юного спортсмена, характеру їхньої післядії в різних циклах спортивного тренування дозволить одержати коштовну інформацію про потенційні можливості юних спортсменів. Лікарські обстеження необхідні і для того, щоб у кожнім конкретному випадку вирішити, у яких лікувально-профілактичних заходах бідують діти і підлітки, що володіють необхідними даними для надходження в спортивну школу. Крім того, медичний огляд при надходженні в спортивну школу так само, як і подальші лікарські спостереження, повинний допомогти тренерові в індивідуалізації учбово-тренувального процесу на всіх етапах підготовки юного спортсмена. На першому етапі спортивного відбору до участі в змаганнях і контрольних іспитах можуть бути допущені діти з медичним висновком про стан здоров'я, отриманим при огляді лікарем загальноосвітньої школи. При наявності відхилень у стані здоров'я, не перешкоджаючим заняттям фізичною культурою і спортом, лікар загальноосвітньої школи вказує в довідці діагноз. Висновок шкільного лікаря залишається дійсним протягом перших трьох місяців перебування в спортивній школі.
У процесі психологічних досліджень особлива увага приділяється виявленню в юних гімнастів таких якостей, як активність і завзятість у спортивній боротьбі, самостійність, рішучість, цілеспрямованість, спортивна працьовитість, здатність мобілізуватися під час змагань і т.п. У лабораторних умовах досліджуються здібності спортсмена до оперативного мислення, властивості вищої нервової діяльності, сенсомоторные реакції, швидкість переробки інформації, сенсомоторная координація, а також деякі інші.
У ході соціологічних і соціально-психологічних досліджень виявляються глибина та стійкість спортивних інтересів, мотивація, рівень домагань юних спортсменів.
Аналіз теоретичних і експериментальних робіт дозволяє сформулювати наступні критерії відбору в спортивні школи.
Педагогічні критерії відбору характеризують рівні розвитку фізичних якостей, техніко-тактичної підготовленості, спортивно-технічної майстерності, темпи росту спортивних досягнень, моторну навченість, координаційні можливості, здатність юних спортсменів до ефективного рішення рухових задач в умовах напруженої боротьби.
Медико-біологічні критерії відбору характеризують стан здоров'я спортсмена, його біологічний вік, морфофункциональные ознаки, стан функціональних і сенсорних систем організму, індивідуальні особливості вищої нервової діяльності юних спортсменів.
Психологічні критерії відбору включають показники, що свідчать про можливості удосконалювання різних психічних якостей у залежності від вимог виду спорту, ступеня розвитку вольових якостей, особливості характеру, темпераменту.
Так, для виявлення вольових якостей дітям і підліткам доцільно давати контрольні завдання (бажано в соревновательной формі). Показником інтенсивності прояву вольових зусиль що займаються служить успішне виконання вправ з короткочасною напругою, спортивна працьовитості — здійснення щодо складних у координаційному відношенні вправ, для освоєння яких потрібне тривалий час. Рішучість і сміливість що займаються вивчається за допомогою виконання різних вправ в ускладнених умовах.
Соціологічні критерії відбору включають характеристику мотивів, інтересів і запитів учнів: показники, що характеризують формуючий вплив спорту, родини, колективу. Ефективність відбору багато в чому залежить від своєчасного й об'єктивного виявлення інтересу дітей і підлітків до занять тому або іншому видові спорту. Важливе значення має всебічний аналіз причин відсівання юних спортсменів, що виявила задатки для успішного спортивного удосконалювання на перших етапах багаторічного тренування. Необхідно підкреслити, що в процесі відбору на кожнім етапі багаторічного спортивного удосконалювання повинний здійснюватися комплексний підхід, що припускає аналіз особистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв відбору [10].
Для кожного виду спорту повинні бути визначені комплекси педагогічних контрольних іспитів (тестів). Відбір дітей і підлітків тісно пов'язаний із процесом багаторічного тренування. Тому зміст кожного її етапу прямо зв'язано з діагностикою спортивної придатності, з необхідністю виконання усезростаючих вимог і оцінкою досягнень спортсмена.
Тому що різні види спорту висувають неоднакові вимоги до спортсменів, доцільно розглянути різні критерії відбору стосовно до окремих видів спорту. Разом з тим наявність у ряді випадків загальних вимог дозволяє умовно розділити усі види спорту на 5 груп: швидкісно-силові види спорту, циклічні види спорту, технічно складні види спорту, спортивні єдиноборства, спортивні ігри.
Варто відмітити, що темпи розвитку ведучих фізичних якостей мають першорядне значення при прогнозі перспективних спортсменів тільки в тому випадку, якщо рівень їх розвитку досить високий. Якщо ж їх вихідні дані нижче середніх, то навіть високі темпи розвитку не дозволять підвищити спортивний результат до необхідного рівня. Однак орієнтація на темпи зростання спортивних показників у процесі відбору дітей і підлітків виправдує себе за умови обліку індивідуальних особливостей біологічного віку дітей і підлітків. Таким чином, тільки відносно високий вихідний рівень розвитку фізичних якостей і оптимальний темп їхнього приросту з урахуванням біологічного віку дадуть можливість зробити надійний прогноз про перспективність того або іншого спортсмена.
Методи відбору тісно зв'язані з етапами багаторічної спортивної підготовки. За даними Н. Л. Мінаєвої, основними етапами системи відбору в спортивній гімнастиці є: первинний відбір — з 10 років; передолімпійський відбір — 13 — 14 років (хлопчики), 12 років (дівчатка); олімпійський відбір — 17 років (юнаки), 15 років (дівчатка).
При прогнозі здібностей гімнастів важливе значення мають показники, що характеризують рівень і темпи росту фізичних якостей у кожній віковій групі: сила м'язів, швидкісно-силові якості, силова витривалість, гнучкість (рухливість у суглобах). Для гімнастів характерні консервативність відносної м'язової сили і гнучкості, їх висока прогностична значимість при відборі дітей для занять спортивною гімнастикою. Окремі гімнасти різних вікових груп мають такі ж показники відносної м'язової сили, рухливості в суглобах, як і майстри спорту міжнародного класу. Між цими показниками і ростом спортивно-технічної майстерності мається тісний взаємозв'язок, що зберігає своє значення в різних вікових періодах і є надійним критерієм при визначенні перспективності гімнастів.
І. М. Колотилова установила, що високі досягнення гімнасток значною мірою обумовлені відносними силовими показниками наступних м'язових груп: згиначів і разгибателей стегна, гомілки, стопи і разгибателей плеча, передпліччя. На спортивний результат впливають абсолютна і відносна статична витривалість згиначів і разгибателей тулуба, згиначів гомілки і разгибателей стегна.
Рівень фізичної і технічної підготовленості спортсменів визначається шляхом тестування, специфічного для кожного виду спортивних ігор. Важливе значення має виявлення ігрової ефективності спортсмена, про яку судять по ряду показників: активність, результативність, ефективність взаємодії гравців, допущені помилки, час гри.