ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ і СПОРТУ
ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ
Кафедра легкої атлетики
КУРСОВА РОБОТА
МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ШВИДКІСНО-СИЛОВИХ ЯКОСТЕЙУ БІГУНІВ НА КОРОТКІ ДИСТАНЦІЇ(НА ПРИКЛАДІ ХЛОПЧИКІВ 13-14 років)
Дніпропетровськ 2008
Зміст
Введення..................................................................................................... …..3
Розділ 1. Стан питання по даним науково-методичної літератури……….….5
1.1. Основні засоби й методи розвитку швидкісно-силових якостей…….... 5
1.2. Розвиток швидкісно-силових якостей на різних етапах річного циклу тренування спринтерів................................................................................................... ..23
1.3. Деякі біохімічні аспекти харчування спортсменів при розвитку швидкісно-силових якостей………………………………………..…………..28
Розділ 2. Ціль, завдання, методи й організація дослідження.................. .. 32
2.1. Мета й завдання................................................................................. .... 32
2.2. Методи дослідження............................................................................ .. 32
2.2.1. Аналіз науково-методичної літератури........................................... ..32
2.2.2. Педагогічні спостереження................................................................. 32
2.2.3. Методи тестових завдань................................................................ .... 33
2.2.4. Педагогічний експеримент.......................................................... …... 33
2.2.5. Метод математичної статистики....................................................... ..33
2.3. Організація дослідження..................................................................... ...34
Розділ 3. Результати власних досліджень і їхнє обговорення................ ….36
Висновки...................................................................................................... ..42
Список літератури............................ ................... ..................................... ...43
ВВЕДЕННЯ
Аналіз світового досвіду показує, що в останні роки значно розширилася матеріально-технічна база бігових дисциплін. Побудовано закриті стадіони в більшості країн зі сніжні й холодної взимку, створені спеціально-тренувальні бази в регіонах з теплим кліматом і. гірських районах миру, де є всі умови для якісного виконання змагальних і тренувальних вимог у будь-який час року [22].
Ведеться безперервний пошук по вдосконалюванню спортивного взуття, покриттів бігових доріжок, створенітренажери, що дозволяють удосконалювати техніку перегони, розвивати фізичні якості й тестувати спортсменів. Однак, для досягнення результатів міжнародного класу необхідне завзята й правильно організоване тренування протягом багатьох років [12].
У нашій країні після досягнень В.Борзова не спостерігається більше високих результатів. Спринт практично перетворився в змагання між темношкірими спортсменами, які вже давно займають лідируючі місця в бігу на короткі дистанції.
Результативність виступів спортсмена в бігу на короткі дистанції багато в чому визначається швидкісно-силовим потенціалом м'язових груп, що здійснюють рух ніг [7]. Спостереження за швидкісно-силовою підготовкою спринтерів показали, що в бігунів є істотні розходження силових характеристик відштовхувальної і махової ноги.
Проблема організації тренувального процесу в бігу на короткі дистанції, незважаючи на зовнішню простоту самого змагального вправи, представляється досить складної й, мабуть, менш розробленої, чим в інших видах легкої атлетики [15].
Раніше вважалося, наприклад, що самим надійним способом підвищення спортивного результату є просте збільшення обсягу тренувальної роботи із всіх її параметрів. Цей шлях здавався єдино вірним, оскільки в такий спосіб домагалося успіхів більшість чемпіонів. Зараз обсяги навантажень досягли значних величин, і, видимо, подальше їхнє збільшення для спортсменів високого класу далеко не єдиний, а найчастіше й просто неефективний шлях до підвищення спортивного результату. Тому тренерові важливо розібратися у всьому складному механізмі тренувальної системи, щоб проводити підготовку своїх учнів на сучасному рівні [9].
Пошуки сретів швидкості тривають. Безсумнівно, що рекордні результати в спринті будуть обновлятися, оскільки в ньому таяться ще значні невикористані резерви.
Щороку тренери знаходять щось нове й збагачують загальну методологію підготовки бігунів на короткі дистанції. Однак, сучасний рівень розвитку спорту вимагає рекомендацій не про те, як готовити гарних спортсменів. А чому треба проводити підготовку саме так [4].
З огляду на вище сказане, можна говорити про те, що тема спортивного тренування в спринті є актуальною й має потребу в нових дослідженнях.
Розділ 1. Стан питання по даним науково-методичноїлітератури
1.1. Основні засоби й методи розвитку швидкісно-силових якостей
До спеціальної спринтерської підготовки доцільно приступати з 14-15 років. Спеціальна підготовка в бігу на короткі дистанції повинна проводитися поступово. Робота ведеться над удосконалюванням техніки спринтерського бігу, збільшенням обсягу й інтенсивності тренувальних навантажень. У цьому віці бігунові потрібно частіше виступати в контрольних прикидках і змаганнях. Причому ці виступи повинні проводитися в багатобор’ях, естафетах і бігу на короткі дистанції.
Багато або мало бігати? Відомі випадки, коли підлітки рано починали спеціалізуватися в бігу на короткі дистанції. Їхній тренувальний арсенал засобів складався з великого обсягу швидкої бігової роботи. Молоді 15-16 літні спортсмени пробігали 100 м за 11,2 - 11,3 с., що говорило про їхні більші здатності. Будучи дорослими, ті ж спортсмени показували результат на цій дистанції, рівний лише 10,9 -11,1 с.
Виявляється, готуючись до виступів, підлітки занадто багато займалися спринтерським бігом. Подібна одноманітна робота зупинила їхній прогрес.
Незважаючи на великий обсяг тренувальної роботи, у бігунів відбувається стабілізація швидкості. Стабілізація швидкості, очевидно, є основною причиною, що перешкоджає значному підвищенню швидкісних можливостей бігунів. Проявляється своєрідний "швидкісний бар'єр".
Одне з умов запобігання "бар'єра" - пізніше почати застосовувати великий відсоток перегони - особливо на високих швидкостях. У теорії й практиці рекомендуються три основних методи проти "швидкісного бар'єра".
Перший метод. Повторне застосування швидкісно-силових вправ (метод динамічних зусиль). Метод заснований на широкому застосуванні стрибків і стрибкових вправ. В основному ці вправи повинні відповідати структурі руху бігуна.
Гарною вправою є п’ятерний стрибок з мосту. Корелюючи велику кількість різних спеціальних легкоатлетичних вправ виховуючих швидкість, В.П. Сергєєв і В.Г. Семенов (1967 р.) встановив тісний зв'язок між показниками перегони (на 30, 60, 100 м) і стрибковими вправами (особливо з п’ятерним стрибком з місця). Дані кореляційного аналізу показали також тісний зв'язок між показниками перегони на короткі дистанції й стрибками.
Таким чином, стрибки п’ятерний і десятерий з місця можна вважати вправою "номер один".
Однак застосування тільки одних швидкісно-силових вправ не дозволяє істотно підвищити максимальний рівень м'язової сили, Сила у свою чергу, імітує ріст швидкості. Тому необхідні й інші способи по подоланню швидкісного бар'єра. [1]
Сила потрібна спринтерові. На етапі поглибленого тренування в бігу зростаюча увага приділяється розвитку сили. У цей час доцільно широко використовувати силові вправи, що розвивають м'язові групи всього рухового апарата. Одночасно потрібно включати вправи, що дозволяють вибірково впливати на окремі групи м'язів, від яких головним чином залежить потужність перегони. Із цією метою деякі тренери активно застосовують комплекси вправ на спеціальних тренажерах.
Для розвитку групи м'язів застосовують силові вправи, які підрозділяються на дві групи:
Властиво силові - наприклад, жим, поштовх і ривок штанги, присідання й т.д.
2. Швидкісно-силові, при виконанні яких, сила м'язів зростає завдяки збільшенню прискорення повідомлюваного вантажу.
Наприклад: метання набивних м'ячів, снарядів, вправи зі штангою невеликої ваги. Всі ці вправи повинні виконуватися у швидкому темпі.
На початковому етапі тренування великий ефект у розвитку сили дають вправи з малими вагами. Далі вага варто збільшувати, тому що мала вага дає всі менший ефект. Необхідно правильно застосовувати й дозувати вправи з обтяженнями.
У своїх дослідженнях Алабін В.Г. уточнив, що самі "дорогі" фактори, що визначає результат спринтера, - швидкість і швидкісна витривалість. На етапі поглибленого тренування й починається своєрідна підготовка до реалізації даних факторів. Методика поліпшення швидкісної витривалості побудована на застосуванні більше довгих бігових відрізків і інтервальні перегони. Інтервальний біг (особливо з невеликими інтервалами) на цьому етапі тренування ще застосовувати небезпечно. А от довгі відрізки в різних сполученнях варто включати в тренувальні програми у всіх періодах тренування. Найбільше ефективно пробігати відрізки від великого до малого (400, 300, 100,60).
Тренер Б. Жекас - дослідник з м. Каупаса пропонує серійно виконати повторні пробіжки для підвищення швидкісної витривалості юних спринтерів 15-16 років.
Суть серійного виконання повторних пробіжок полягає в тім, що кілька відрізків ( 3-5) пробігають із високою інтенсивністю й з високими інтервалами відпочинку, а після серії відрізків треба більше тривалий інтервал.[3]
За даними експериментальних досліджень, серійне виконання повторних пробіжок, у порівнянні з повторним методом дозволяє збільшити обсяг спринтерського бігу на 70-100 %. Подивитеся таблицю застосування серійного бігового навантаження, представлену Б. Жекасом.
Таблиця 1 Схема застосування бігового навантаження
| Вік і | Підготовчий період | Змагальний період | ||
| Навантаження в | Інтервал | Навантаження в | Інтервал | |
| кваліфікація | серії в їх | (мін) після | серії і їх | після серії |
| кіл-в. | серії. | кількість. | (мін). | |
| 6 (4*30м) | 5 | 5(4*30м) | 5 | |
| 15-16 років | 5 (3*60м) | 7 | 4(3*60м) | 6 |
| (третій | 3(3* 120м) | 10 | 3(3* 100м) | 10 |
| розряд). | 2(3* 150м) 2(2*250м) | 12 15 | 2(2*200м) | 12 |
Примітка. У графі "навантаження" перша цифра означає кіл-у серій, другий і третя - кіл-в і довжину відрізків. Навантаження підготовчого періоду рекомендується проробляти при 90-95% максимальній інтенсивності, а змагального до 95% максимальної інтенсивності. Як і на попередніх етапах спортивної підготовки, що займається рекомендується проробляти швидкісні й швидкісно-силові вправи у вигляді комплексів. Для цих цілей приводиться комплекс вправ з гирею.