Пропаганда спортивно-оздоровчої роботи в Україні (стр. 8 из 10)
З метою з’ясування їх відношення до пропаганди оздоровчої фізичної культури і спорту у пресі, а також для визначення, що саме викликає інтерес читачів на фізкультурно-спортивну тематику, ми використали метод соціологічного анкетування, який здійснювався за участю читачів українських періодичних видань.
Питання анкети сформовано на підставі вивчення спеціальних літературних джерел і документів. У дослідженні взяли участь 80 чол.: 7 студентів; 58 працівників розумової праці; 15 пенсіонерів. Вік респондентів – від 20 до 67 років. На момент дослідження середню фахову освіту мав 1 чол.; незакінчену вищу – 2 чол., вищу освіту – 77 чол.
Результати досліджень та їх обговорення. Основними завданнями діяльності засобів масової інформації, зокрема преси, де висвітлюється фізкультурно-спортивна тематика, є не тільки інформація про останні події зі спортивних арен світу, а і залучення якомога більшої кількості людей до занять оздоровчою фізичною культурою і спортом; формування у широких мас потреби у регулярних заняттях фізичними вправами; пропаганда спортивно-оздоровчої роботи носіїв гуманістичних ідеалів і цінностей, здорового способу життя, що сприятиме гармонійному та всебічному розвитку особистості, укріпленню здоров’я, підвищенню творчої активності людей [36, 55].
У результаті аналізу фізкультурно-спортивних повідомлень української преси ми виявили, що основна увага приділяється висвітленню результатів спортивних змагань, причому повідомлення носять здебільшого інформаційний характер і лише розповідають про деякі факти щодо змагань, які вже відбулися, а цілеспрямованої пропаганди самих видів спорту не здійснюється. Висвітлюючи питання спорту та фізичної культури на сторінках української преси, журналісти не використовують своїх можливостей для формування інтересу до спортивно-оздоровчої роботи, не пояснюють читачеві впливу занять фізичними вправами на організм людини.
Фізкультурно-спортивні повідомлення досить рідко мають освітній характер, що сприяв би вирішенню практичних завдань, викликав зацікавленість, примусив людину займатися тим чи іншим видом спорту.
У пресі ще мало приділяється уваги пропаганді різних аспектів спортивно-оздоровчої роботи, рекреаційним та оздоровчим видам спорту, майже не розкриваються вагомі цінності, заради досягнення яких варто займатися фізкультурою і спортом.
Соціологічні дослідження показують: населення досить активно звертається до засобів масової інформації щодо отримання необхідних знань з спортивно-оздоровчої роботи та фізичної культури, причому більшість учасників досліджень (89%) роблять це регулярно. Анкетування дає підставу зробити висновок, що лише 17% читачів розглядає пресу тільки як засіб отримання інформації про спортивні події, а 73% читачів прагнуть бачити в пресі більше матеріалів про користь спортивно-оздоровчої роботи, вплив занять фізичними вправами на здоров’я людини.
Важливе місце, на думку 64% опитуваних, повинні займати навчально-методичні рекомендації щодо самостійних занять спортивно-оздоровчої діяльності. Крім цього за допомогою анкетування ми з’ясували, яку саме інформацію фізкультурно-спортивної спрямованості бажають бачити читачі на сторінках української періодики (таблиця 3. 1.).
Таблиця 3.1. Тематична спрямованість надрукованих праць, що найбільше цікавлять читачів
| Місце | Група інтересів | Кількість, % |
| 1 | Спортивні змагання | 92 |
| 2 | Місце і роль спортивно-оздоровчої діяльності у здоровому способі життя | 86 |
| 3 | Значення оздоровчої фізичної культури та спорту для здоров'я людей | 84 |
| 4 | Практичні рекомендації для тих, хто займається одним із видів спорту | 80 |
| 5 | Роль фізичної культури у всебічному розвитку особистості | 71 |
| 6 | Значення спортивно-оздоровчої роботи у підвищенні продуктивності праці | 56 |
| 7 | Конкретні рекомендації з використанням засобів оздоровчої фізичної культури при захворюваннях | 51 |
| 8 | Як раціонально використовувати оздоровчу фізичну культуру і спорт у вільний час | 49 |
Результати соціологічного дослідження дозволяють зробити висновок, що переважна кількість респондентів (83%) має великий інтерес до матеріалів, в яких здійснюється пропаганда та висвітлюються питання щодо занять оздоровчою фізичною культурою та спортом.
Але, на думку читачів, більш змістовне викладення журналістами цих матеріалів сприятиме підвищенню зацікавленості та ефективності такої пропаганди (малюнок 2.1.).
Рис. 2.1. Чинники, що сприяють зацікавленості читачів спортивною тематикою
Крім цього підвищення ефективності пропаганди спортивно-оздоровчої діяльності в пресі, на думку фахівців та читачів, визначається реалізацією освітньої і виховної функції преси, наявністю відповідних матеріально-технічних засобів для її здійснення, а також високим рівнем кваліфікації журналістів. Згідно з опитуванням, преса, в якій висвітлюється фізкультурно-спортивна тематика, повинна бути:
- ефективним знаряддям педагогічного впливу на процесс фізкультурного виховання різних категорій та груп населення;
- важливим фактором оптимального розподілу вільного часу і формування у кожної людини настанови на необхідність занять фізичними вправами;
- важливим джерелом знань з питань оздоровчої фізичної культури та спорту;
- задовольняти зацікавленість усіх категорій населення з фізкультурно-спортивних видів діяльності.
Отже, формування громадської думки відносно можливостей і пропаганди спортивно-оздоровчої роботи, вирішення соціально-економічних, виховних та оздоровчих завдань сприятимуть високій зацікавленості різних категорій населення до занять спортом.
Забезпечення необхідними знаннями з галузі фізичної культури та спорту для зміцнення здоров’я, виховання, раціонального дозвілля; дотримання диференційованого підходу до їх пропаганди серед різних категорій населення; висвітлення взаємозв’язку між фізичною активністю населення і вирішенням соціально-економічних проблем, фізичною активністю і здоровим способом життя підвищить рівень пропаганди оздоровчої фізичної діяльності та спорту у пресі.
Розширення спортивної тематики, її жанрова багатоплановість, збільшення обсягу розглядуваних видів спорту, засобів фізичної рекреації та реабілітації, що мають висвітлюватися в пресі, сприятимуть підвищенню рівня поінформованості читачів.
Рекомендації.
На підставі аналізу отриманих результатів нами розроблено рекомендації для керівників засобів масової інформації та журналістів спортивної тематики:
1. Фізкультурно-спортивні матеріали, що посідають важливе місце у переважній більшості українських періодичних видань, повинні бути не лише інформаційними, а й давати підстави для роздумів, мати аналітичний характер, піднімати важливі проблеми, і сприяти безпосередньому впливу на читачів, залучати їх до занять оздоровчою фізичною діяльністю та спортом.
2. Журналісти повинні формувати громадську думку відносно фізичної та спортивної культури як соціального явища, що позитивно впливає на вирішення політичних, медико-біологічних, педагогічних і соціально-психологічних проблем у суспільстві, розкривати гуманістичні цінності спортивно-оздоровчої діяльності, надати читачеві можливість регулярно поповнювати свої знання з основ фізичної культури і спорту, активного відпочинку та здорового способу життя.
3. Засоби масової інформації, зокрема преса, повинні брати участь у розробці, організації та висвітленні різноманітних масових заходів, змагань, спрямованих на залучення населення до активних занять оздоровчою фізичною культурою та спортом.
1. Сьогодні не викликає сумніву той факт, що спорт та оздоровчо-фізкультурні заняття відіграють значну роль у житті сучасної людини. З раннього дитинства і до пізньої старості завдяки спорту людина розвиває свої духовні й тілесні якості. Заняття спортом поліпшує здоров’я і знижує ризик захворювань, зменшує соціальне напруження у суспільстві. Тому вітчизняні та зарубіжні фахівці надають важливе значення спортивно-оздоровчі діяльності. ЇЇ цінність українські фахівці визначають через стимулюючий вплив на поширення фізичної культури серед різних верств населення.
2. Оздоровча фізична культура та спорт – складова частина культури суспільства і самої людини, основою специфічного змісту якої є раціональне використання рухової активності як фактору зміцнення здоров’я, оптимізації фізичного стану. До видів оздоровчої фізичної культури віднесено такі, що у найбільшій мірі відповідають принципу оздоровчої спрямованості (різновиди гімнастики, плавання, лижного спорту, легкої атлетики, ін.). Зазначені, а також інші види оздоровчих занять, забезпечують активні соціальні контакти, сприяють інтелектуальному розвитку, пізнавальній діяльності, корисному проведенню дозвілля. Одначе, в Україні посилились загрозливі тенденції зниження рівня здоров’я, середньої тривалості життя, зростання кількості дітей з відхиленнями генетичного походження. До 90% дітей, учнів і студентів мають відхилення у стані здоров’я, з них понад 50% – незадовільний рівень фізичної підготовленості.
3. Система фізичної культури України перебуває у кризовому стані і не може вирішити проблем, що постають перед нею. У законодавчих документах України з питань фізичної культури містяться положення про необхідність покращання організації оздоровчої фізичної культури у сферах суспільства. Зокрема, в Законі України «Про фізичну культуру і спорт» йдеться про важливість залучення дітей дошкільного та шкільного віку до регулярних занять оздоровчою фізичною культурою, створення для них відповідних умов. Організацію фізкультурно-оздоровчої роботи у навчально-виховній сфері очолює Міністерство освіти України. У структурі міністерства функціонує відділ фізичного виховання, який направляє та координує роботу з фізичного виховання у закладах освіти різних типів. Міносвіти підпорядковуються: дошкільні дитячі установи, загальноосвітні школи, ПТУ, технікуми, коледжі, інститути, університети, ін.