– відповідності критеріям оцінки розповіді екскурсовода, чіткість висловлення, зацікавленість, емоційність, доступність викладеного тексту екскурсії, техніка й культура мови.
Фахівці туристичного супроводу для одержання Дозволу повинні подати акредитаціонної комісії заявку встановленого зразка; фотографії й такі документи, завірені у встановленому порядку;
– паспортні дані;
– копію довідки про присвоєння индитификаційного номера;
– копію диплома про утворення (повне вище, базове вище утворення);
– копію документа про закінчення спеціальних спеціалізованих закладів;
– копію посвідчення екскурсовода/ гіда-перекладача або іншого фахівця туристичного супроводу (старого зразка) у випадку його наявності;
– копію документа про перепідготовку або підвищення кваліфікації;
– копію трудової книжки;
– копію свідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (якщо екскурсовод/ гід-перекладач самостійно надає екскурсійні послуги або іншого фахівця туристичного супроводу як суб'єкт підприємницької діяльності).
Висновки
Таким чином, вивчаючи тему моєї курсової роботи, я довідалася, що екскурсовод це не тільки цікава, але й дуже трудомістка, складна професія, що вимагає певних навичок і професійних якостей. Я з'ясувала, що для проведення правильної екскурсії потрібен цілий перелік умов і правил, для досягнення справжнього фурору в екскурсантів.
На прикладі моєї роботи можна побачити що екскурсія – та золота середина, де досягається стійку рівновагу між показом зорових об'єктів, розповіддю про їх і подіях, з ними зв'язаних. Якщо ж порушити ця рівність показу й розповіді, у своїй сумі й у строго певному співвідношенні тридцятимільйонну ту або іншу конкретну екскурсію, то екскурсія, зробивши кілька кроків назад, перетвориться в лекцію на міських вулицях і площах, тобто вона повернеться до положення, що було в першому виді сполучення елементів, її утворюючих.
Важливою якістю екскурсії, є її науковий характер. Завдання екскурсії – сприяти поширенню наукових знань, забезпечити високий рівень викладу матеріалу. Зміст екскурсії повинне викладатися відповідно до даних сучасної науки. Всі факти, події, теоретичні положення, розглянуті на екскурсії, дають у науковому трактуванні, висвітлюють із урахуванням досягнень галузей сучасної науки, до яких вони мають відношення. Факти й події повинні одержати об'єктивну наукову оцінку.
Ефективність екскурсії залежить від того, наскільки зрозуміло екскурсовод викладає матеріал, наскільки він доступний по своєму змісті для даної аудиторії. Матеріал повинен викладатися з урахуванням підготовленості аудиторії, її загальноосвітнього рівня, життєвого досвіду.
Екскурсовод не повинен порушувати процес прямий віз дії екскурсантів і об'єкта. Протягом всієї екскурсії фахівець, що розкриває тему, повинен перебувати ледве «у тіні». Його завдання – активізувати об'єкт і екскурсантів. У своїх висновках він повинен бути ненав'язливим, спонукувати екскурсантів домислювати почате їм і самим робити висновки на основі власних зорових вражень і своєї розповіді.
Найважливішим завданням удосконалювання професійної майстерності екскурсоводів є практичне засвоєння методичних прийомів кожним з них.
Також при написанні даної роботи були розглянуті немаловажні факти в роботі екскурсовода починаючи від професійної майстерності й знань екскурсовода до інтуїції, мови, манер і т. п. При написанні роботи я зрозуміла наскільки важливо правильно сполучити всі тридцятимільйонної професійної майстерності екскурсовода, що становлення екскурсовода як особистості, – є дуже складний процес і має досить багато «підводних каменів», але це дійсно коштує того, адже екскурсовод – це одна з перспективних професій нашого часу, освоївши яку, тобі відчиняються сотні дверей і дивний мир туризму.
Література
1. Ємельянов Б.В. Організація екскурсійної роботи: досвід. – М., Профиздат. 1984.
2. Герд В.А. Екскурсійна справа. М. – .Л., 1928.
3. Анциферов Н. Про методи й типи історико-культурних екскурсій. Петроград, «Начатки знань», 1923.
4. Григор'єва Г.А., Краско А.В. Архітектурно-містобудівні екскурсії. М.: ЦРИБ «Турист», 1988.
5. Александров Ю.Н. Москва. Діалог путівника. – М.: Московський робітник, 1982.
6. Короткий словник по філософії. Изд. 3-е. М., Политиздат, 1995.
7. Григор'єва Г.А., Краско А.В. Архітектурно-містобудівні екскурсії. М.: ЦРИБ «Турист», 1988.
8. Ємельянов Б.В. Організація екскурсійної роботи: досвід. – М., Профиздат. 1984.,
9. Квартальнов В.А., Туризм. – М.: Фінанси й статистика, 2001.
10. Котляров Е.А. Географія відпочинку й туризму. Формування й розвиток територіальних туристських комплексів. – М.: Думка, 1978. – 239 с.
11. Крачило Н.П. Географія туризму.? К.: Высш. шк., головне изд-в, 1987.? 208 с.
12. Крачило Н.П. Основи туризмоведения.? К.: Высш. шк. головне изд-в, 1980.? 177 с.
13. Куделко С. Історичне краєзнавство в контексті сучасних тенденцій розвитку науки та суспільства // Краєзнавство. – 1994. – №1. – С. 12.
14. Мальська М.П., Зле В.І. Менеджмент туризму. Львів, 2002.
15. Ополченців И.И. Маркетинг у туризмі: забезпечення ринкової позиції: Учеб. посібник. – М.: Радянський спорт, 2003. – 187 с.
16. Рекреаційні системи // Ред. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Г. і ін. – М.: Изд-У Моск. ун-та, 1986. – 180 с.
17. Рекреація: соціально-економічні й правові аспекти. Ред. Мамутова В.К. і ін. – К.: Наук. думка, 1992. – 143 с.
18. Савина Н.В., Горбылева З.М. Экскурсоведение. Ч. 1. – Мн., 2000.
19. Сенин В.С., Організація міжнародного туризму., Фінанси й статистика, М., 2004.
20. Створення та розвиток системи туристсько-екскурсійних закладів в Україні. // З історії вітчизняного туризму. Збірник наукових статей. – К., 1997.
21. Тлумачний словник живої великоросійської мови. Т. 4. – М.: Російський мова, 1980.
22. Елементи логіки в екскурсіях. Методичні рекомендації. – М., 1982.