Вимір максимальної частоти рухів ( тепінг-тест).За допомогою цього методу можна судити про здатність людини мобілізуватися, що певним чином обумовлена його психічним станом.
Спортсменові пропонується протягом 15 або 30 з у максимальному темпі «відстукати» на телеграфному ключі або щупом по контактній площадці тремометра. Частота рухів фіксується за допомогою лічильника електроімпульсів. Вимір проводять двічі - в умовах фона й безпосередньо перед виходом на старт. Збільшення максимального темпу (уд/хв) більш ніж на 3-5% є показником мобілізаційної готовності, оптимального стресу. Нездатність спортсмена в умовах змагань досягти фонового результату в тепінг-тесті розцінюється як показник збудливої форми стресу (падіння темпу не більше 5-7% стосовно тла) або як прояв гальмової форми (погіршення більш ніж на 8-10%).
Для оцінки психічного стану спортсмена може застосовуватися наступна модифікація цього тесту. Спортсменові пропонують виконати завдання не в максимально швидкому, а в зручному для нього темпі (так само двічі - у звичайні й змагальних умовах). Прискорення звичайно зручного для спортсмена темпу перед стартом стосовно фону є показником посилення нервово-психічної напруги.
У тих випадках, коли немає спеціально виготовленого приладу, можна скористатися листком паперу й гостро відточеним олівцем. малюються шість квадратів розміром 3 х 3 см. кожен. По команді спортсмен, взявши в руку олівець, повинен у гранично швидкому темпі, послідовно від 1-го до 6-го квадрату (5 с. в одному квадраті) наносити удари, не відриваючи передпліччя від опори (через 5 с. по команді «Гоп!» переходять від одного квадрата до іншого). Загальна кількість залишених у всіх квадратах крапок і буде показником швидкості постукування.
Вимір максимального м'язового зусилля (динамометрія).Цей метод, як і попередній, дозволяє судити про здатність спортсмена мобілізувати свої сили. Процедура проста - спортсменові пропонують якнайсильніше стиснути кистьовий динамометр провідною рукою. Якщо перед стартом він перевищує фонові виміри на 2-4 кг, це розглядається як показник оптимального стану. Незначна зміна в обидва боки (0, 5-2,0 кг) або повторення фонових даних свідчить про зайве порушення, значне зниження (більш 3-4 кг) визначає тенденцію до загальмованості.
Вимір дозованого м'язового зусилля.За допомогою цього методу можна судити про здатність контролювати своє м'язово-рухове почуття. Процедура досить проста: після стиску з максимальною силою ручного динамометра спортсменові пропонують стиснути його на півсили (50% від максимального зусилля). У звичайному стані ця помилка, як правило, іде в одному напрямку (+ або -) і становить у висококваліфікованих спортсменів не більше 0, 5-1 кг. Якщо перед стартом ця помилка зменшується або змінюється убік збільшення половини максимального зусилля (не більше 3-5 кг), це говорить про незначне підвищення нервово-психічної напруги. Збільшення помилки до 70-80% максимуму свідчить про яскраво виражене порушення. Зміна помилки убік зменшення (до 30-35% максимуму) є показником виникаючого гальмування.
Оцінка коротких інтервалів часу.За допомогою цього методу визначається здатність суб'єктивного відліку часу, що, як відомо, під впливом посилення порушення, виявляє тенденцію до його недооцінки (укороченню), а при розвитку процесу гальмування - до переоцінки (подовженню). Процедура досвіду: спортсменові пропонується, не дивлячись на секундомір, максимально точно оцінити відрізок часу, рівний 10 с. Оскільки величини й напрямки помилки сугубо індивідуальні в кожного спортсмена, показником психічного стану є зміна оцінки часу перед стартом у порівнянні із фоном. Укорочення звичайної оцінки даного відрізка в межах 0, 5-1,5 с. є ознакою оптимальної нервово-психічної напруги. Укорочення суб'єктивного сприйняття часу більш ніж на 1, 5-2,0 с. у порівнянні із фоном свідчить про його надмірний рівень, переоцінка (подовження суб'єктивного сприйняття) часу більше 1, 5-2,0 с. говорить про процес, що розвивається, гальмування.
Самооцінка станів спортсменавизначається за допомогою «градусника» станів, запропонованого Ю.Я. Кисельовим. «Градусник» являє собою шкалу, що складається з 10 розподілів або з 100 розподілів (у цьому випадку можна відразу виявити процентні співвідношення).
Спортсменові пред'являється дана шкала, на якій він повинен зробити оцінку рівня того стану, що він випробовує в цей момент. Виміряються наступні показники:
1) самопочуття;
2) настрій;
3) бажання тренуватися;
4) задоволеність тренувальним процесом;
5) відносини з товаришами;
6) відносини із тренером;
7) спортивні перспективи (на дане змагання);
8) готовність до змагань.
Тест займає мінімум часу, і з його допомогою можна виміряти будь-який момент, а також будь-який компонент або комплекс компонентів передстартового, змагального й після змагального стану.
Біоелектропотенціометрія (БЕП).Застосовується прилад «біометр», основу якого становить типовий міліамперметр зі шкалами 0-100, 0-150, 0-200. Клеми приладу виведені на датчики з різних металів (один стрижень алюмінієвий, інший з міді). Прилад починає працювати, коли спортсмен, взявши датчик у руку, замикає ланцюг і створює в замкнутому контурі різниця потенціалів, що фіксується у відносних одиницях. БЕПхарактеризує рівень мотивації вегетативних систем організму, що залежить від емоційного порушення й активності.
Динаміка БЕП відбиває емоційну лабільність або стійкість. Якщо відношення між мінімальним і максимальним показниками БЕП у межах 0,85 - 1, то можна говорити про стан емоційної стійкості, якщо нижче 0,65 - про емоційну реактивність.
Психічний стан при багаторазовому виникненні можуть здобувати сталий характер і відновляються при повторенні тих же або подібних умов життя й діяльності, а також змінах внутрішнього середовища організму, якими вони первинно були викликані.Доцільно помітити, що у визначенні й аналізі психічної готовності до змагання, у діагностиці пробілів у цьому стані, у з'ясуванні їх етіології, основна роль належить психологу. Але коли мова йде про шляхи й засоби психологічної підготовки до змагання, про шляхи й засоби подолання пробілів у психічній підготовленості спортсменів, відоме положення займає тренер.4. Організація роботи тренера й психолога в підготовці до змагань
Ціль роботи тренера й психолога в загальній психологічній підготовці - вивчення психологічних якостей спортсмена і їхній розвиток. Тренер у процесі роботи вибирає методи їхнього виховання.Так, тренер, з'ясовує, що в процесі змагань спортсмен не показує результати, досягнуті на тренуваннях, тому що не впевнений у своїх силах.Ця слабість прояву вольових якостей може мати різні причини. Щоб вибрати метод усунення недоліку, необхідно точно знати причину його виникнення .Потім виробляються міри усунення зазначеного недоліку .Спортсмен повинен бути відмінно підготовлений у фізичному, технічному й тактичному відношеннях. А потім можна підбирати методи усунення даного конкретного нестач-непевності.Зовсім необхідно щоб спортсмен був повністю інформований про своїх майбутніх суперників, він повинен добре знати як їх слабкі так і сильні сторони. На останніх змаганнях, спортсменові необхідно виконувати спеціальні вправи, які надають упевненості в собі. Особлива увага варто приділяти формуванню емоційного стану спортсмена. Емоційний стан спортсмена в період безпосередньо попередньому змаганню, одержало назву - передстартовий стан або як говорять спортсмени “горіти” перед боєм. Особливо сильно проявляється передстартовий “мандраж” у 18-ті літніх спортсменів .Однак тренер з огляду на вікові особливості не повинен ігнорувати індивідуальні особливості спортсменів. Важливий тут досвід спортивної діяльності. Із двох спортсменів однакового віку один може мати значні досвіди спортивної діяльності, у результаті якого в нього виробляється вміння володіти собою під час більших змагань, і це позитивно позначається на його результатах. Інший спортсмен того ж віку може не мати досвідів боротьби й перед змаганнями великого масштабу впасти у важкий передстартовий стан. 4.1 Вплив тренера Тренер, добре знаючого свого вихованця вже по зовнішніх ознаках поводжень може визначити зрушення в його емоційній сфері. Якщо завжди жвавий у присутності тренерів юнак ставати замкнутим, то це значить, що він перебуває в стані важких психічних переживань, пов'язаних з виступом на майбутніх змаганнях. Тренерові варто непомітно вивести свого підопічного із цих станів, перемкнути його увага на інше.Однієї із завдань тренера в психологічній підготовці є попередження психічної перенапруженості напередодні майбутнього змагання. У деяких випадках питання пов'язані з майбутніми змаганнями треба розібрати з колективом і в особистій бесіді. Тренер повинен допомогти спортсменові оцінити свої власні сили й сили супротивника, одночасно тренер повинен трохи змінити режим тренувань.У процесі змагання, особливо коли змагання тривають дні, а те й тижня, важливе психологічне настроювання. Психологічне настроювання спортсмена до змагання дуже складний процес, що відбувається систематично тренером, по заздалегідь розробленому плані й мають важливе, що іноді навіть вирішує значення для досягнення успіху в змаганнях.У цьому процесі важлива роль належить не тільки спортсменам, тренерам і колективу, а й психологові, спільними зусиллями, яких можна досягти правильної й необхідної психологічної підготовки й забезпечити успіх у майбутніх змаганнях.4.2 Вплив психолога