Вступ
Актуальнiсть теми складається з того, що у шкiльному возрастi ,тим паче у молодших класах, дiтей важко втримати на одному мiстi.Вони постiйно десь бiгають iбуває складається таке враження, що вони нiколи не втомлюються. Тому батьки намагаються вiдати своїх дiтей у спортивнi секцiї чи органiзацiї,щоб їхня енергiя не виходила марно, а була для чогось корисною.I кожний вибирає той вид спорту, який бiльш подобається і пiдходить. Щоб завдяки тренеру i тренувальним вправам дiти розвивали рiзнi фiзичнi якостi. Однією з таких фiзичних якостей є гнучкiсть. А однією з спортивних органiзацiй є ушу. На якiй у першому роцi навчання є не меньш важливим методика розвитку гнучкостi.
Гнучкiсть в ушу служить базою для розвитку iнших фiзичних якостей i є основою успiшного оволодiння будь-якою фiзичною вправи.
Процес виховання гнучкостi молодших спортсменiв повинен забезпечити належну фiзичну пiдготовленiсть дiтей. Тренувальний процес повинен бути правильно складен.Окрiм виховання гнучкостi , необхiдно придiляти не меньш увагу вихованню iнших фiзичних якостей.Щоб учнi успiшно справлялись з навчальними вимогами, необхiдно будувати тренувальний процес з урахуванням можливостей i пiдготовленостi дiтей.
Нерозробленiсть данної проблеми, а також потреба у нових методах розвитку гнучкостi i спричинило вибiр теми дослiдження.
Мета дослiдження: розробити методику розвитку гнучкостi у хлопчикiв 8-9 рокiв.
Об`єкт дослiдження – процес розвитку гнучкостi у навчально-тренувальному процесі.
Суб`єкт дослiдження - юнаки 8-9 рокiв з однаковим рiвнем розвитку гнучкостi.
Предмет дослiдження - руховi здiбностi хлопчикiв 8-9 рокiв та педагогiчнi закономiрностi їх розвитку.
Гiпотеза данного дослiдження базувалась на припущенi, що розроблена нами методика розвитку гнучкостi на тренуваннях з ушу у хлопчикiв 8-9 рокiв з використанням рiзноманiтних засобiв розвитку гнучкостi ,дасть бiльш високий тренувальний ефект.
Теоритична значимiсть - в результатi аналiзу одержаних даних була розроблена методика розвитку гнучкостi та перевiрка її ефективностi на змаганнях, яка дає бiльш високу ефективнiсть.
Практична значимiсть дослiдження полягає в розробцi нової методики розвитку гнучкостi у хлопчикiв 8-9 рокiв.Розроблена нами програма виховання гнучкостi на тренуваннях з ушу у першому роцi навчання, якi мають однаковий рiвень пiдготовленостi ,може використовуватись iншими тренерами ябо вчителями фiзицної культури.Розроблена нами методика позитивно впливає ще й на показники загальної фiзичної пiдготовленостi.А це значить, що маленьким спортсменам легше буде виконувати iншi навчальнi вправи i нормативи.
1 .Огляд лiтератури
1.1 Методика виховання гнучкості
З самого раннього дитинства люди познають оточуючий свiт через рухи. В процесi оволодiння рiзноманiтними руховими дiями вони познають й самих себе,розвивають свої можливостi ,формуються як особистiсть.
Тренери при навчаннi гiмнастичними вправами опираються на вченiя о особi, дiяльностi i можливостях,на теорiю познання.При цьому вони iсходять з того,що в оволодiннi новими вправами учень бере участь як особистисть,як суб`єк познання i дiяльностi в цiлом.В залежностi вiд складностiвивченної вправи iiнших її характеристик однi можливостi можуть грати бiльшу, iншi-меньшу роль. Успiх же залежить вiд совокупностi властивостей обучайомого. З точки зору теорiї познання в процесi навчання тренер активiзує у учнiв чувствену, рацiональну i практичну форму познання,опирається на закони вищої нервової дiяльностi, принципи дидактики,виховання i спортивного тренування,на теорiю iнформацiї.
Такий пiдхiд до процессу навчаня оправдан як у териотичному,так i в практичному планi.
В теоритичному планi розширються можливостi для подальшого лполiпшення методики виховання гiмнастики,бiльш ефективного використання її засобiв i методiв в оздоровчих, виховательних, спортивних,професiонально-прикладних метах шляхом бiльш нового використання свiдотств iз смежних дiсциплин єстествено научного, психолого педагогiчного циклiв.
В практичному планi вiдкриваються новi можливостi,значно бiльш широкi в порiвняннi з iснуючими,для удосконалення програм, нормативних вимог,форм органiзацiї i методики проведення заняття гiмнастикой з рiзними по вiку,полу,учбовой i професiональной дiяльностi категорiї займающiхся;для використання засобiв i методiв гiмнастики в оздоровчих, освiтнiх, виховательних метах, а також для вивчення,розвитку i прогнозування можливостей ,необхiдних займающiмся в учбовiй трудовiй дiяльностi.
Необхiднiсть занять гимнастичними вправами з дiтлахами диктує слiдуючi обставини:
1.Потребнiсть оточуючих.Метою любого общественого устройства людей є рiзностороннє фiзичний i духовний розвиток особистостi,її можливостей.
2.Закономiрностi возростного розвитку людини.Дiти в зрiвняннi iз дорослими бистрiше i з меньшиши затратами нервово - м`язовой енергiї оволодiють рухливим опитом.Чим бiльш рiзносторонiй опит вони приобретають,тим бiльш знають о оточуючих предметах i явленях, тим краще развити в них функцiї органiзму, психiчнi i особистi якостi. Кожне з них має свою вiкову динамику розвитку.
3.Пiдготовка висококвалiфiкацiйних гiмнастiв,способних достiйно захищати спортиву честь учбового закладу,району,города,республiки,країни.Ця обставина тiсно зв`язано з предшествующим.Тут вирiшуються такiж задачи,но тiльки на бiльш високому уровнi, досягаються бiльш високi результати.
Гiмнастичнi вправи представляють собою важку динамiчну структуру осознано виконаємих рухiв для досягнення ранiше поставленной мети: збiльшення функцiональних можливостей органiзму,розвиток рухових, психiчних ,особистих можливостей.Для того щоб вмiти пiдбирати найiльш ефективнi вправи для вирiшення поставленої мети,треба вмiти о них достатньо обширнi i глибокi знання.
При розучиваннi вправ уточнюються полученнi ранiше представлення о них по можливо бiльшому числу параметрiв технiки рухiв,установлюється самоконтролювання за рухами, убираються помилки в техницi виконання, проiсходе оволодiння загальнення технiки вправи.
Методика навчання на цьому етапi складається загально iз методiв цiлiстного виконання iзученої вправи з iзобiлюванням подальшого розвитку диталiй технiки.
В перших спробах виконання складної вправи важко запобiгти неточних, помилкових вправ,i тут бiльше значення має удосконалене випрямлення допускаїмих помилок.Для цього тренеру треба постiйно уточнювати представлення учнiв о вправах,їх особових можливостях виконати їх,научити виконати контроль i самоконтроль за своїми дiями, своєчасно вводити додатковi пояснення технiки рухiв.
Не треба допускати помилкових дiй – дуже валиво усунути в`ївшуся помилку.Якщо все одно помилка закрiпилась,то для того щоб її усунути можно примiнити наступнi методичнi прийоми:а) на деякий час перестати виконувати вправу, щоб притормозити процесс образовання непотрiбних условного зв`язку; б) перевчити вправу в iншу сторону;в)воспользоватись правилом вiд складного к легкому; г) навчитинадьожнiй самостраховцi;д)потребувать словникового вiдлiку о проробленiй вправi (о правильних i поилкових дiях,о i iспитуйомих тяжкостях в кординiрованi рухiв,в проявленi волi i т.i.).
Часто в процесi такого устного iзложення гiмнаст краще осмислює технiку рухiв,уточнює явлення о вправах в цiлом i його окремих деталях.Розповiдь учня допоможе тренеру пiдiбрати найбiльш ефективнi методичнi прийоми.
Продовженнiсть етапу розучивання вправи залежить вiд складностi його структури, вiд рiвня загальної i спецiальної пiдготовленостi займяючихся к оволодiнню їм, вiд типу їх нервовой системи (художнiй, мислительний, середнiй) i вiд методичного майстерства тренера. Даний етап звичайно закiнчується, коло обучаємi сможуть самостiйно й правильно виконувати разучиваємi вправи, але при цьому ще можливi окремi неточностi в виконаннi деяких деталiй технiки вправи.
Пiсля усунення помилок,коли вправа виконується вже достатньо впевнено й точно,переходять к удосконалостi технiки його виконання.Тренеруюшихся привчають виконувати вправи в змiнюючихся умовах тренировки. В цьому випадку можуть використовуватися наступнi методичнi прийоми: а) змiнення висоти снаряду, на якому виконується вивчаєма вправа, перестановка його на iнше мiсто; б) з`єднання вивченого елемента з iншими або вкючення його в рiзноманiтнi комбiнацi.,виконання їх на тренировках в непривичних умовах; в) запрошення на тренировку досвiдчених судей з метою оцiнки якостi виконання вивчених вправ i комбiнацiй, змагання на краще виконання вправ або на кiлькiсть раз; г) виконання вправ на фонi втомлення ,емоцiйного збувдження;д)iскусне удовження комбiнацiй за рахунок добавлення до в неї 2-3 додаткових елементiв.
1.2 Фактори, що визначають рівень гнучкості
Під гнучкістю розуміються морфофункциональні властивості апарата руху й опори, що визначають амплітуду рухів дитини. Термін " гнучкість " більше прийнятна для оцінки сумарної рухливості в суглобах усього тіла. Коли мова йде про окремі суглоби, вірніше говорити про їхню рухливість (рухливість у гомілковостопних суглобах, рухливість у плечових суглобах і т.і.).
При недостатній гнучкості ускладнюється й сповільнюється процес засвоєння рухових навичок, обмежується рівень прояву сили, швидкісних і координаційних здібностей, погіршується внутрім'язова й межм'язова координація, знижується економічність роботи, зростає ймовірність ушкодження м'язів, сухожиль і суглобів.
Недостатній рівень розвитку гнучкості є також причиною зниження результативності роботи, спрямованої на розвиток інших рухових якостей. Відомо, що недостатня рухливість у суглобах не дозволяє належною мірою використати еластичні властивості попередньо розтягнутих м'язів для підвищення ефективності силової підготовки, обмежує можливості методів навчального процесу, спрямованих на вдосконалювання економічностіроботи,підвищенняпотужності робочихрухів,поліпшення координаційних здібностей.
Розрізняють активну йпасивну гнучкість. Активна гнучкість - це здатність виконувати рух з великою амплітудоюза рахунок активності груп м'язів, що оточують відповідний суглоб. Пасивна гнучкість - здатність додосягнення найвищої рухливості в суглобах у результаті дії зовнішніх сил. Показники пасивної гнучкості завжди вище показників гнучкості активної.