Зусилля на тренуваннях корисно зосередити на відпрацюванні "своїх" прийомів з урахуванням індивідуальних особливостей тіла, рухової обдарованості. Слід зазначити, що в процесі вивчення технічних прийомів в ускладненій обстановці у того, що займається, одночасно формуються тактичні уміння. Причому спостерігається наступна залежність: чим різноманітніша технічна оснащеність гравця, тим більший тактичний потенціал він має в своєму розпорядженні [14].
Закріплення технічних прийомів здійснюється за допомогою багаторазового виконання вправ у рухливих іграх. У зв'язку з цим в період закріплення технічних прийомів необхідно більше уваги приділяти відпрацьовуванню індивідуальних специфічних прийомів, направлених на виконання в грі конкретних ігрових функцій. Важливою особливістю процесу закріплення технічних прийомів є їх злиття в часі з процесом розвитку у того, що займається, фізичних якостей. Наприклад, багаторазове виконання конкретного технічного прийому у відносно невеликий відрізок часу виступатиме разом з вдосконаленням техніки і як засіб розвитку фізичних якостей, а багаторазове повторення удару головою в стрибку сприяє також розвитку стрибучості.
Сучасний футбол має тенденції до відносної універсалізації гравців, до їх уміння (при необхідності) ефективно діяти на будь-якій ділянці поля, як в обороні, так і в атаці. Структура гри, у зв'язку з цим, пред'являє підвищені вимоги до таких фізичних якостей як швидкість, спритність, силова - витривалість. Це, у своєю чергою, вимагає від тренерів усвідомленого застосування в учбово-тренувальному процесі найбільш ефективних засобів і методів розвитку рухових можливостей гравців. Успіх в рішенні даного питання перебуває в прямій залежності від розуміння тренером важливості даної проблеми, а також від наявності тестових методик, що дозволяють вимірювати (контролювати) розвиток даних якостей на тренуваннях і ступінь реалізації в змагальних умовах.
Таким чином, основними вимірниками спритності виступають - координаційна складність, точність і час виконання достатнього завдання. Стосовно футболу вимірником спритності також може бути здатність розподіляти і перемикати увагу, що залежить від зорового аналізатора.
Також розроблені методи вимірювання спритності у футболістів. Під час роботи над цією проблемою ми прагнули, щоб запропоновані нами методи максимально моделювали обстановку, змагання. Наприклад:
– біг по периметру квадрата із стороною 10 м. У другій спробі випробовуваному необхідно оббігти чотири стійки, встановлені на другій і четвертій стороні (їх дві на кожній з відстанню між ними, рівною двом метрам).
Футболістів також досліджували в бігу на 40 м по прямій.
Різниця в часі пробіжки складних завдань і час подолання відрізка 40 м по прямій вважалася критерієм оцінки спритності;
– здатність гравців перебудовувати рухову діяльність залежно від зміни ситуації при діях з м'ячем оцінювали за допомогою пристрою, що моделював виникаючі в грі ситуації. Реєстрували час і точність виконання завдання;
– здатність диференціювати м'язові зусилля оцінювали за допомогою контактної платформи і цифрового мілісекундоміра. Футболісту давали завдання вистрибнути вгору спочатку в повну силу, а потім в половину зусилля [5].
Відхилення від "належного" (очікуваного) результату ставало показником досліджуваної здатності.
По коефіцієнту ефективності ряду ігрових прийомів (наприклад, прийом м'яча в русі, передача м'яча, відбір м'яча, обведення супротивника, удари по воротах) експертним методом визначали спритність футболістів.
Крім того група тренерів оцінювала дії гравців по чотирьох критеріях, що характеризують компоненти спеціальної спритності, це:
– тактичне мислення;
– швидкість орієнтування;
– точність передач і ударів у ворота;
– координаційні здібності.
Таблиця 3.1
Результати досліджень [5]
| Тести | Юнаки | Назва команди | -""- | |||
| X | V% | X | V% | X | V% | |
| Біг на 40 м по прямій (с) | 5,96 | 5 | 5,54 | 4 | 5,57 | 2 |
| Біг на 40 м із зміною напряму (с) | 9,83 | 5 | 8,47 | 6 | 8,31 | 2 |
| Біг на 40 м по периметру квадрата (с) | 10,75 | 3 | - | - | 9,78 | 2 |
| Різниця (с) в бігу з реагуванням на сигнал і пробігами 40 м по прямій | 3,87 | 10 | 2,92 | 17 | 2,72 | 4 |
| Різниця (с) в бігу на 40 м по периметру квадрата в пробіжці 40 м по прямій | 4,79 | 8 | - | - | 4,15 | 3 |
| Точність м'язового диференціювання (см) | - | - | 4,11 | 127 | 3,89 | 15 |
| Час, що витрачається на передачу м'яча (с) | - | - | 4,3 | 28 | 1,28 | 68 |
| Точність передачі м'яча (бали) | - | - | 0,63 | 25 | 0,7 | 28 |
| ТЕСТ НА КООРДИНАЦІЮ | ||||||
| Завдання 1.Час (с)Число помилок | - | - | 1,147,8 | 10531 | 0,686,46 | 1115 |
| Завдання 2Час (с)Число помилок | - | - | 1,168,48 | 10443 | 1,018,65 | 3212 |
Аналіз результатів, наведених у таблиці 3.1, показує, що найбільш однорідні результати одержані в узагальненому тесті з подоланням 40 м відрізка, у юних футболістів варіативність у цьому тесті 8-10 %, що дещо вище в порівнянні з дорослими гравцями.
Помірну варіативність має показник часу складної реакції при передачах м'яча і точність передач. Значний розкид виявлений в показниках м'язового диференціювання (127%).
Видно, що у відносно простих і звичних завданнях міжіндивідуальна мінливість результатів невелика. У завданнях, що вимагають максимального прояву спритності, відмінності помітніші.
Разом з тим, результати тестування футболістів в польових умовах (наприклад, біг з рішенням специфічних грі, але раптово виникаючих завдань; швидкість (своєчасність) і точність виконання передачі м'яча) мають істотні коефіцієнти з показниками ефективності техніко-тактичних дій.
Об'єктивність показників в тестах з визначенням спритності знаходимо по коефіцієнту узгодженості оцінок.
Оскільки коефіцієнти узгодженості виявилися достатньо високими (0,80; 0,82 і 0,87) - використані методи оцінки спритності слід вважати інформативними, надійними і об'єктивними.
Як бачимо, труднощі оцінки і множинність вимірюваних компонентів складових спритність, значно утрудняють контроль цієї важливої для футболу якості, але все таки не роблять такий контроль неможливим.
Слід зазначити, що з квітня по вересень (тобто весь експериментальний період) футболісти виконували рекомендовані спеціальні вправи, що зв'язано впливають як на розвиток спритності, так і на зростання техніко-тактичної майстерності.
Наведемо вправи характерні для певних періодів підготовки футболістів.
Загальнопідготовчий період.
1. Два гравці біжать в 3-4 м один за одним. Ведучий раптово змінює напрям і швидкість бігу.
Завдання веденого - повторити всі рухи ведучого.
2. Гравці в колоні поодинці в 30 метрах від тренера [5].
Футболісти виконують прискорення у бік тренера.
Якщо тренер підняв праву руку - гравець починає бігти протиходом (до лінії старту).
Спеціально-підготовчий період.
1. З положення "лежачи на спині" гравець виштовхує м'яч обома руками від грудей і, схопившись (не давши м'ячу торкнутися землі (підлоги), приймає його на ногу і починає ним жонглювати.
2. Гравець розміщується лицем до стіни на відстані 4 м від неї.
Асистент з відстані 8-10 м рукою посилає м'яч (то справа, то зліва) в стіну.
Завдання: зупинити відскакуючий м'яч.
Після 10-12 кидків - зміна ролей.
3. Ігрове поле (майданчик) розділені на три зони. У ближній гравці мають право торкатися м'яча один раз, в середній три, в дальній - число торкань не обмежене.
Вправа дозволяє вдосконалювати швидкість переходу гравців від оборони до атаки і навпаки.
Важливою особливістю цих завдань є те, що футболістам надається можливість оволодіти великим запасом раніше невідомих рухових навиків. Це сприяє тому, що в процесі гри футболісти мобільніші до рішення техніко-тактичних задач. Крім того, накопичений об'єм різноманітних рухових навиків надає можливість гравцям імпровізувати в процесі реалізації ситуативних завдань.
Таким чином, спеціальна спритність є лімітуючим чинником в досягненні високих спортивних результатів у футболі.
Підвищення ефективності ігрових прийомів футболістами, що брали участь у експерименті, слід розцінювати як наслідок доцільного використання тренерами вправ, що надали зв'язану дію як на підвищення точності виконання ігрових прийомів, так і на техніко-тактичну майстерність, пов'язану з різними проявами спритності в складних моментах гри. Подальші дослідження передбачається провести у напрямі вивчення інших проблем вимірювання і вдосконалення спритності.
Отже, спортивне тренування включає в тій чи іншій мірі всі основні або відносно самостійні сторони: технічну, фізичну, тактичну, психічну і інтегральну. Така структура упорядковує уявлення про складові спортивної майстерності, дозволяє до певної міри систематизувати засоби і методи їх вдосконалення, систему контролю і управління процесом спортивного вдосконалення (Заціорський В.М., 1970 р.; Матвєєв Л.П., 1997 р.; Платонов В.Н., 1997 р.; Зеленцев А.М.; Лобановський В.В., 1989 р.; Лисенчук Г.А.; 2003 р. та ін.)
Кількість різних проявів окремих рухових якостей у футболі вельми велика, тому розвиток і ефективне вдосконалення кожного з них вимагає належного наукового обґрунтування. В процесі гри у футбол постійно виникає проблема швидкого реагування на несподівані дії суперників, прояв високих швидкісних і силових якостей при виконанні окремих технічних прийомів гри, швидкості орієнтування, здійснення переміщень, атакуючих і захисних дій в умовах строгого дефіциту часу, складної взаємодії з партнерами по команді.