Соціологічні критерії добору включають характеристику мотивів, інтересів і запитів учнів: показники, що характеризують формуючий вплив спорту, родини, колективу. Ефективність добору багато в чому залежить від своєчасного й об'єктивного виявлення інтересу дітей і підлітків до занять тим або іншому видові спорту. Важливе значення має всебічний аналіз причин відсівання юних спортсменів, що виявила задатки для успішного спортивного удосконалювання на перших етапах багаторічного тренування. Необхідно підкреслити, що в процесі добору на кожнім етапі багаторічного спортивного удосконалювання повинний здійснюватися комплексний підхід, що припускає аналіз особистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв відбору [10,12].
Для кожного виду спорту повинні бути визначені комплекси педагогічних контрольних іспитів (тестів). Добір дітей і підлітків тісно пов'язаний із процесом багаторічного тренування. Тому зміст кожного її етапу прямо зв'язано з діагностикою спортивної придатності, з необхідністю виконання усезростаючих вимог і оцінкою досягнень спортсмена.
Тому що різні види спорту висувають неоднакові вимоги до спортсменів, доцільно розглянути різні критерії добору стосовно до окремих видів спорту. Разом з тим наявність у ряді випадків загальних вимог дозволяє умовно розділити усі види спорту на 5 груп: швидкісно-силові види спорту, циклічні види спорту, технічно складні види спорту, спортивні єдиноборства, спортивні ігри.
У швидкісно-силових видах спорту (легкоатлетичні стрибки, метання, важка атлетика) у процесі добору перевага віддається дітям і підліткам з добре розвиненою мускулатурою, високим рівнем розвитку швидкості, сили, швидкісно-силових якостей. Так, для стрибунів у довжину з розбігу і потрійним стрибком з розбігу важливе значення має високий рівень розвитку швидкісно-силових якостей. Однак крім них необхідні високі швидкісні дані, тому що стрибок у довжину в чоловіків на 820–850 см і в жінок на 710–720 см неможливий без досягнення кінцевої швидкості розбігу, рівної відповідно 10 м і більше, 9 м і більше у секунду. Висока швидкість розбігу сполучиться з умінням робити відштовхування з максимальною силою в мінімальний відрізок часу.
При відборі стрибунів у висоту з розбігу варто враховувати, що пропорції їхнього тіла характеризуються визначеними особливостями. Стрибуни мають довгі ноги і порівняно коротким тулубом. Найважливішою фізичною якістю стрибуна є складний комплекс швидкісно-силових якостей, що виявляється при виконанні точного розбігу і могутнього відштовхування. При виконанні відштовхування тиск на опору перевищує власна вага спортсмена в 5– 7 разів. Це вимагає високого рівня розвитку силових і швидкісно-силових якостей.
Виконання складних рухів, як в опорної, так і в польотної фазах стрибків вимагає високого ступеня координації й оптимального стану функції вестибулярного апарата. Виконання широкоамплитудных махових рухів обов'язково для сучасних варіантів стрибка. Тому стрибуни повинні володіти і такою якістю, як гнучкість, тобто високим ступенем рухливості в суглобах. Стрибунові у висоту властиві такі психічні якості, як сміливість і рішучість, і та особлива форма самоконтролю, що дозволяє правильно розподілити свої сили під час багатогодинної боротьби.
У циклічному швидкісно-силовому виді спорту, як біг на лижах на короткі дистанції, варто віддавати перевагу високорослим підліткам і юнакам з добре розвитий мускулатурою і сприятливими конституціональними особливостями (співвідношення довжини ніг і тулуба). Повинні враховуватися час реакції на стартовий сигнал, рівні розвитку швидкості, швидкісно-силових якостей, координаційні можливості. Доцільно орієнтуватися на інтегральний показник, що характеризується сумарними темпами росту ведучих фізичних якостей дітей і підлітків у перші півтора року тренувальних занять. Потенційні можливості майбутнього спринтера в меншому ступені залежать від вихідного рівня фізичних якостей і в більшої – від темпів приросту розвитку цих якостей. За даними П.З. Сириса, вихідний рівень розвитку фізичних якостей тільки в 18% загального числа випадків збігається з результатами в бігу па 100 м після декількох років занять. Сумарні ж темпи росту фізичних якостей у перші півтора року занять у 89% випадків збігаються з результатами в бігу на 100 м після декількох років тренування.
Для надійного прогнозування потенційних можливостей бігунів-спринтерів найбільш важливе значення буде мати не вихідний рівень розвитку фізичних якостей, а співвідношення між вихідним рівнем і темпами (інтенсивністю) росту його фізичних якостей [9,12].
Варто відмітити, що темпи розвитку ведучих фізичних якостей мають першорядне значення при прогнозі перспективних спортсменів тільки в тому випадку, якщо рівень їхнього розвитку досить високий. Якщо ж їх вихідні дані нижче середніх, то навіть високі темпи розвитку не дозволять підвищити спортивний результат до необхідного рівня. Однак орієнтація на темпи зростання спортивних показників у процесі добору дітей і підлітків виправдує себе за умови обліку індивідуальних особливостей біологічного віку дітей і підлітків. Таким чином, тільки відносно високий вихідний рівень розвитку фізичних якостей і оптимальний темп їхнього приросту з урахуванням біологічного віку дадуть можливість зробити надійний прогноз про перспективність того або іншого спортсмена. Експериментально встановлено, що для юних легкоатлетів, що будуть спеціалізуватися в бігу на короткі дистанції, оптимальними темпами приросту швидкості і швидкісно-силових якостей у перші півтора року занять будуть показники, що знаходяться в межах 10,5–12,5%.
Досягнення високих результатів у лижних гонках можливо тільки при багаторічній і цілорічній підготовці протягом ряду років, починаючи з юнацького віку. Найсильніші лижники-гонщики (чоловіки) стають переможцями і призерами найбільших змагань (Олімпійських ігор і чемпіонатів світу) найчастіше у віці 25–27 років. Аналогічна картина спостерігається й у жінок. Це говорить про те, що даний вік є оптимальним для досягнення найвищих результатів. Разом з тим в однаковій мірі успішно змагаються і досягають високих результатів спортсмени у віці з 22 до 32 років. Даний віковий період варто вважати зоною високих результатів. З огляду на ці дані, усю підготовку в лижних гонках варто планувати з метою підведення спортсменів до найвищих результатів саме в цьому віці. Разом з тим, особливості лижних гонок, біологічні закони розвитку окремих органів і систем і організму в цілому жадають від лижників визначеного числа років систематичних занять фізичною культурою і спортом, щоб пройти шлях від новачка до майстра спорту, а потім до найсильнішого спортсмена. У лижних гонках такий період займає в середньому близько 10 років. З огляду на ці дані (стаж занять і вік найвищих досягнень), можна з достатньою імовірністю визначити час початку регулярних тренувань.
Однак це не означає, що вся підготовка повинна починатися саме в цьому віці – систематичні заняття фізичною культурою варто починати значно раніш. Цілком природно, що і на цьому тимчасовому відрізку можуть бути індивідуальні розходження. Разом з тим практика роботи з лижного спорту показує часом, що юні лижники, що занадто рано приступили до систематичних тренувань, досягають (і відносно рано) високих результатів. Однак, як правило, раннє досягнення успіхів у лижних гонках дуже часто приводить до того, що лижники зупиняються в спортивному росту, цілком не розкривають свої можливості або рано закінчують виступу. Не слід вважати, що це зв'язано з тривалим (з раннього віку) заняттям лижним спортом. Причини варто шукати в невірній побудові багаторічного процесу підготовки, найчастіше в надмірному завищенні обсягу навантаження, однобічній підготовці, занадто ранньої спеціалізації по лижних гонках.
Тренери при плануванні багаторічної підготовки часто перевищують припустимі обсяги навантаження, забуваючи про різнобічну підготовку юних лижників. Таке планування часом приносить швидкий приріст результатів, але потім однолітки, що навіть пізно приступили до занять лижними гонками, випереджають юних лижників, що рано досягли високих (щодо віку) результатів. Термін «рання спеціалізація» незастосуємо у відношенні лижних гонок, варто говорити про своєчасну спеціалізацію з урахуванням вікових особливостей організму, що розвивається. Уся багаторічна підготовка гонщиків повинна бути побудована так, щоб підвести спортсмена до вищих досягнень саме в зазначений віковий період. При побудові багаторічної підготовки необхідно враховувати періоди більш швидкого природного розвитку окремих фізичних якостей, що дозволить успішно проводити фізичну підготовку в цілому.
Виходячи зі специфіки лижних гонок як виду спорту, що вимагає повної зрілості організму, а також природного розвитку фізичних і психічних можливостей організму спортсмена, весь процес багаторічної підготовки гонщика в даний час можна розділити на шість основних етапів, що охоплюють наступні вікові періоди:
Попередня підготовка (вік 9–12 років). Найважливішими задачами на цьому етапі варто вважати: усебічний фізичний розвиток, зміцнення здоров'я, прищеплювання стійкого інтересу до занять фізичними вправами. Для рішення поставлених задач застосовується широке коло засобів, у тому числі при заняттях на лижах приділяється увага освоєнню елементів гірськолижної техніки й окремих способів пересування на лижах. Засобу лижного спорту використовуються в плані загальної фізичної підготовки, як і інші вправи. При заняттях на цьому етапі велика увага приділяється розвиткові загальної координації рухів, рівноваги й інших якостей, і в першу чергу швидкості рухів і швидкості рухових реакцій. До кінця даного вікового етапу звертається увага і на виховання скорост-но-силовых якостей. З цією метою застосовуються різні стрибки і прыжковые вправи й інші динамічні вправи. Заняття в основному проводяться ігровим методом, можливо і застосування «кругових» занять. Варто підкреслити, що всі заняття проводяться в плані загальної фізичної підготовки.