Відповідно до Закону держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики в цій сфері, створення відповідних державних органів та умов їх функціонування. Законом гарантуються права громадян на заняття фізичною культурою і спортом; визначаються і характеризуються сфери та напрямки впровадження фізичної культури.
Діяльність з фізичного виховання в суспільстві забезпечує наступність у розвитку фізичної культури, виступаючи своєрідним каналом передачі досягнень у цій сфері від покоління до покоління. Будучи невід'ємною частиною загального виховання, фізичне – відіграє суттєву роль у реалізації і виховних завдань, продиктованих потребами суспільства у цілеспрямованому впливі на розвиток людини.
Специфічний зміст у фізичному вихованні мають фізична освіта і вдосконалення фізичних якостей. Прикладним результатом фізичного виховання, якщо розглядати його стосовно практичної діяльності людей, є фізична підготовленість, втілена в підвищенні працездатності, рухових уміннях і навичках. У цьому зв'язку фізичне виховання можна розглядати як Процес фізичної підготовки людини до повноцінної життєдіяльності.
Обов'язковою умовою високоефективного фізичного виховання є створення належної матеріальної бази. Повинні застосовуватись комп'ютерна техніка, діагностична апаратура, медико-контрольні та вимірювальні прилади, світло звукові технічні засоби, спеціальні пристрої для опанування техніки рухових дій, різноманітні тренажери.
Фізична досконалість є історично сформоване представлення про міру здоров'я і рівень всебічної фізичної підготовленості, що найбільш оптимально відповідають вимогам трудової, суспільної, військової діяльності і творчому довголіттю людей.
Здоров'я – це стан повного психічного, фізичного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань та фізичних вад. Організм може бути абсолютно здоровим, здоровим задовільно, практично здоровим і нездоровим. Абсолютно здоровим уважається той, у кого всі органи та системи розвинені й функціонують нормально, в них немає ніяких хворобливих відхилень. Стан здоров'я визначається за допомогою чотирьох критеріїв: 1) наявність або відсутність хронічних захворювань; 2) рівень функціонального стану основних систем організму; 3) стадії резистентності організму (стійкість, загартованість); 4) рівень досягнутого фізичного розвитку і ступінь його гармонійності. На основі критеріїв розрізняють п'ять груп здоров'я.
Формування культури здоров'я – це надійний і доступний шлях самореалізації, розвитку свого потенціалу, запрограмованого біологічного й вдосконаленого соціально, шлях керування своїм здоров'ям і підтримання його на творчо-активному рівні.
В ході дослідження ми виявили, що більшість людей позитивно відносяться до фізичної культури та спорту, цікавляться спортивними новинами, знають відомих спортсменів, але за браком часу не мають можливості займатися спортом.
1. Вагомих успіхів у розвитку фізичної культури можна досягти лише за умови надійного нормативного забезпечення. У фізичному вихованні широко застосовуються нормативні способи кількісного визначення постановки завдань і оцінки результатів їх виконання. Тестові завдання розробляються відповідно для кожної вікової та статевої групи школярів.
2. Розвиток фізичних якостей людини, носить гетерохронний характер. Сенситивні періоди спостерігаються в різні вікові періоди для кожної фізичної якості. Це досить важливий момент, який потрібно враховувати в практиці фізичного виховання.
3. Значний вплив на динаміку та рівень розвитку фізичних якостей має руховий режим і спеціально спрямована робота з виховання фізичних якостей. Для оцінки рівня розвитку фізичних якостей використовують різноманітні контрольні вправи, тестовий контроль.
1. Минаев Б.Н., Шиян Б.М. Основы методики физического воспитания школьников. – М., 1989.
2. Теория и методика физического воспитания. / Под ред. Шияна Б.М. – М., 1988. – 284 с.
3. Теория и методика физического воспитания. / Под ред. Ашмарина Б.А. – М., 1990. – 325 с.
4. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). – Львів: Світ, 1993. – 184 с.
5. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2001.
6. Коробейников Н.К. и др. Физическое воспитание: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1989. – 383 с.
7. Наумчук И.И. Развитие теории и практики физического воспитания. – М., 1989.
8. Положення про колектив фізичної культури в школі. 1992.
9. Положення про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи. 1992.
10. Приступа Е.М., Пилат В.С. Традиції української національної фізичної культури. Львів, 1991.
11. Станкин М.И. Теория и практика физической культуры. – М., 1972.
12. Физическая культура в школе. Методика уроков в ІХ – Х классах./ Под ред. З.И. Кузнецовой. – М.: Просвещение, 1973, 293 с.
13. Физическая культура и спорт в общеобразовательной школе. Пособие для учителя. / Под ред. Д. Рупы. – М.: Просвещение, 1985. – 87 с.
14. Абаскалова Н.П. Теорія і практика формування здорового способу життя учнів і студентів у системі «школа-вуз»: Автореф. докт. дис. Барнаул, 2000. – 48 с.
15. Больсевич В.К., Лубышева Л.И. Фізична культура; молодь і сучасність // Теор. і практ. фіз. культ., 1995, №4, с. 2–7.
16. Валеология: Програма для учнів 1–11-х класів загальноосвітніх шкіл /Під общ. ред. О.Л. Трещевой Омськ, 1999. – 70 с.
17. Валеологія – наука про здоровий спосіб життя. Інформативно-методичний збірник. Випуск 1. – К., 1996. – 336 с.
18. Вакулов А.Д., Бутин И.М. Развитие физических способностей детей: книга для малишей и их родителей. – М., 1996.
19. Новосельский В.Ф. Азбука физической закалки детей. – К., 1991.
20. Основы валеологии. В 3-х книгах. / Под ред. В.П. Петленко. – К.: Олимпийская литература, 1998.
21. Павлова И.В. Удосконалювання валеологического утворення студентів фізкультурного вузу; Автореф канд. дис. Омськ, 1999. – 20 с.
22. Столярів В.И., Биховська И.М., Лубишева Л.И. Концепція фізичної культури і фізкультурного виховання (інноваційний підхід) // Теор. і практ. фіз. культ., 1998, №5, с. 11–15.
23. Татарникова Л.Г. із соавт. Валеология – основа безпеки життя дитини. – СПб: Петрос, 1997. – 240 з
24. Свириденко С. Дбаємо про здоров’я дітей: Програма основ здорового способу життя. Початкова школа, – 1998, №9.
25. Трещева О.Л. Програмно-методические основы обучения здоровому образу жизни учащихся. Теория и практика физической культуры. 2000. №10.
26. Физкультурно-оздоровительная работа в школе: Пособие для учителя. /Под ред. А.М. Шлемина. – М., 1988.
27. Формирование здорового способа жизни молодежи (медико-социальные аспекты) / А.В. Мартыненко, Ю.В. Валентик и др. – М.: Медицина, 1988. – 192 с.
28. Язловецький В.С., Язловецька О.В. Учням про здоров`я. – Кіровоград, 2000. – 212 с.