Ставлення дорослого населення до фізкультури і спорту (стр. 9 из 10)
Таблиця 4 – Шкала оцінки рівня культури здоров'я
| Бали | Рівень культури здоров'я | Оцінка рівня культури здоров'я |
| 200–161 | Високий | Відмінно |
| 160–121 | Вищий за середній | Добре |
| 120–81 | Середній | Задовільно |
| 80–41 | Нижчий за середній | Незадовільно |
| 40–1 | Низький | Погано |
Примітки:
1. Дитина до 6 років набуває близько 20% знань культури здоров'я. Решта – 80% – набуваються в шкільному віці.
2. Для багаторазового користування таблицею оцінки виставляйте олівцем.
3. Наполегливо набувайте знань і підвищуйте оцінки, щоденно вдосконалюйте себе. Перевіряйте свої досягнення не менше 2–3 разів на рік.
4. На основі загальної оцінки культури здоров'я складайте програму збереження і зміцнення здоров'я.
Творчо організований навчально-виховний процес школярів дозволяє ефективно розв'язувати проблеми морального й духовного вдосконалення, формувати культуру здоров'я. Одним з провідних принципів організації всебічного виховання повинен стати принцип «У здоровому тілі – здоровий дух». Цей принцип дає можливість сформувати в учнів образ фізичного «Я», який містить усвідомлення тіла, зовнішності, фізичних якостей, особливостей статі. З морально-духовного погляду далеко не байдуже, яким за змістом буде цей образ, оскільки він виступає специфічним посередником. Особливо дається взнаки образ фізичного «Я» в підлітковому та юнацькому віці [4].
Знання про культуру здоров'я дозволять учням сформувати свідоме дбайливе ставлення до здоров'я як найвищої цінності, умови реалізації духовного, творчого й фізичного потенціалу, ефективного методу профілактики інфекційним, соматичним та психічним захворюванням, травматизму та нещасним випадкам, здобути вміння першої медичної само- і взаємодопомоги, навчитися застосовувати засоби нетрадиційної медицини, самооздоровлення та запобігання несприятливим чинникам довкілля.
Формування культури здоров'я – це надійний і доступний шлях самореалізації, розвитку свого потенціалу, запрограмованого біологічного й вдосконаленого соціально, шлях керування своїм здоров'ям і підтримання його на творчо-активному рівні. Глибокі знання й звички щодо культури здоров'я навчають учнів цінувати життя як власне, так і людей, що оточують.
2.5 Визначення фізичного стану людини
Останнім часом у науковій і методичній літературі поряд з терміном «фізична працездатність» використовується поняття «фізичний стан».
Поняття «фізичний стан» рівнозначне терміну «фізична кондиція». Під «фізичним станом» ряд дослідників нерідко розуміє готовність людини до виконання фізичної роботи, фізичних занять фізичними вправами і спортом. Поняття «фізичний стан» окремими авторами порівнюється з рівнем розвитку максимальних аеробних можливостей людини, які є кількісною мірою динамічного здоров'я.
Визначити фізичний стан у звичайних умовах можна за допомогою таких методів [15].
1. Гарвардський степ-тест. Тест передбачає сходження (піднімання) на сходинку: для чоловіків висота 50 см, для жінок – 43 см при частоті 30 за 1 хв. (темп метронома встановлюється на 120 уд./хв. тривалістю 5 хв.). Кожне піднімання складається з чотирьох кроків. Після закінчення роботи в обстежуваного у положенні сидячи підраховується ЧСС у перші 30 с на 2-й, 3-й і 4-й хвилині відновлення. Обчислення індексу Гарвардського степ-тесту за формулою:
(1)де t– час сходження в с;
П1, П2, П3, – частота пульсу на 2-й, 3-й і 4-й хвилинах відновного періоду.
Фізична працездатність за індексом Гарвардського степ-тесту оцінюється за шкалою:
| ІГСТ | Оцінка |
| 55 | низька |
| 55–56 | нижча середньої |
| 65–79 | середня |
| 80–89 | добра |
| 90 | відмінна |
II. Проба Руф'є – непрямий метод визначення фізичної працездатності осіб з відхиленням у стані здоров'я.
Метод ґрунтується на врахуванні величини пульсу, зафіксованого на різних етапах відновлення після відносно невеликого навантаження. Використовується 30 присідань за 45 с або 3-хвилишшй степ-тест. Пульс визначається після 5 хвилин відпочинку в положенні лежачи (сидячи) за 15 с до навантаження, в перші й останні 15 с – на першій хвилині відновлення.
Для оцінки працездатності визначають індекс Руф'є.
(2)де П1 – вихідний пульс,
П2 – пульс після навантаження,
П3 – в кінці 1-ї хвилини відновлення.
Якщо індекс Руф'є менший 3 – фізична працездатність висока, 4–5 – добра, 7–10 – середня, 10–15 – задовільна, 15 і більше – незадовільна.
ІІІ. Масовий тест оцінки фізичного стану осіб різного віку
Запропонований тест оцінки розроблений О.А. Пироговою, Л.Я.Іващенко, Н.П. Страпко та ін. (1984).
Тест дозволяє оцінити фізичний стан у балах. Він містить 7 показників.
1. Характер трудової діяльності. Розумова праця оцінюється в 1 бал, фізична – в 3 бали.
2. Вік. У 20 років нараховуються 20 балів. За кожні наступні п'ять років життя віднімаються 2 бали. Наприклад, у 45 років нараховуються 10 балів [4].
3. Рухова активність. Заняття фізичними вправами 3 і більше разів на тиждень протягом 30 хв. і більше оцінюється 10 балами, менше 3 разів на тиждень – 5 балів, хто не займається – бали не нараховуються.
4. Маса тіла. Особи, які мають нормальну масу тіла, отримують 10 балів (перевищення маси на 8% вище норми). Перевищення маси на 6–14 кг вище норми оцінюється в 6 балів, на 15 кг і більше – 0 балів.
Нормальна маса тіла для осіб чоловічої і жіночої статі визначається за формулою:
(3)1. Пульс у спокої. За кожний удар пульсу нижче 90 за 1 хв. нараховується 1 бал. Оцінюється в балах різниця між цифрою до і вихідними показниками в спокої. При пульсі вище за 90 ударів на хвилину бали не нараховуються.
2. Артеріальний тиск. Особи, в яких артеріальний тиск не більший 130/80 мм рт. ст., отримують 20 балів. За кожні 10 мм рт. ст. систолічного й діастолічного тиску вище цієї величини нараховується 5 балів.
3. Скарги. При відсутності скарг нараховується 5 балів, а при їх наявності бали не нараховуються.
Після підсумування отриманих балів фізичний стан визначається за наведеною нижче шкалою:
| Рівень фізичного стану | Оцінка, бали |
| низькийвисокийсередній | 45 і менше46–7475 і більше |
3. Результати власних досліджень і їх обговорення
Нами було проведено дослідження у формі опитування дорослого населення віком від 30 до 50 років. Було опитано 300 чоловіків та 300 жінок.
Опитування проводилося за такими питаннями:
Вік
Освіта
Відношення до занять спортом:
Самостійно (бігом, футболом, аеробікою)
Секції?
Яким видом?
Скільки разів на тиждень?
Якщо не займаєтесь, то чому?
Чи любите дивитись спортивні передачі по телебаченню?
Назвіть відомих вам спортсменів.
В результаті проведеного опитування ми одержали такі результати:
1. серед опитаних чоловіків 100 мають вищу освіту, 110 середню, 100 – середньо-спеціальну; серед жінок – 140 мають вищу освіту, 130 – середню, а 20 – середньо-спеціальну.
2. серед опитаних чоловіків 240 виявляють позитивне ставлення до спорту, 36 – негативне, решта 24 – утримались від відповіді; серед жінок 190 виявили позитивне ставлення до занять спортом, 50 – негативне, решта 60 – утримались від відповіді.
3. відносно питання скільки людина займається спортом і чи займається взагалі ми одержали в переважній більшості варіант – мало вільного часу. Серед опитаних «так» відповіли 170 чоловіків та 140 жінок; стан здоров`я не дозволяє: 100 чоловіків та 120 жінок; не хочу: 30 чоловіків та 40 жінок.
4. на питання чи любити ви дивитись спортивні телепрограми відповіді були такими: 280 чоловіків та 200 жінок – люблять, 190 серед чоловіків та 120 серед жінок, серед опитаних чоловіків 140 займаються футболом, 80 – бігом, 20 – плаванням, 60 – лижним спортом; серед жінок: 50 займаються бігом, 130 – аеробікою, 10 – тенісом, лижним спортом – 10.
Результати проведеного опитування можемо представити у вигляді діаграм.
Рис. 1. Ставлення до занять фізичною культурою та спортом
Рис. 2. Причини, які перешкоджають займатися спортом
Рис. 3. Ставлення до спортивних телепередач
Рис. 4. Види спорту, якими займаються
Отже, можемо зробити висновок, що більшість людей виявляють позитивне ставлення до занять спортом, люблять дивитися спортивні телепрограми, а заважає займатися спортом брак вільного часу.
Найбільш популярними видами спорту серед чоловіків є:
1) футбол;
2) біг;
3) лижний спорт.
Найбільш популярними видами спорту серед жінок є:
1) аеробіка;
2) біг;
Висновки
Вагомих успіхів у розвитку фізичної культури можна досягти лише за умови його надійного правового, програмового та нормативного забезпечення, що виражається у конкретних документах і матеріалах, розроблених державними органами управління у сфері фізичної культури і спорту. До них належать: Закон України «Про фізичну культуру і спорт», Державна програма розвитку фізичної культури, Державні вимоги до фізичного виховання, навчальні програми для всіх ланок системи (починаючи з дітей дошкільного віку і до військовослужбовців), національна спортивна класифікація, Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. Закон України «Про фізичну культуру і спорт» прийнятий у грудні 3993 року. Він визначає цінність фізичної культури і спорту для здоров'я, фізичного і духовного розвитку населення, утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.