Тактична підготовка футболіста (стр. 3 из 4)

6. У вправі беруть участь одночасно три гравці. Двоє з них розташовуються в 6–7 кроках від воріт. Їхній партнер з лінії воріт посилає м'ячі так, щоб вони «опускалися» їм на голову. Один зі стоящих перед воротами прагне забити м'яч у ворота, а другий чинить йому протидію.

Відбір м'яча

Відбір м'яча – важливий тактичний прийом протидії суперникам, які володіють м'ячем. Кожний футболіст повинен пам'ятати, що відразу ж після втрати м'яча необхідно прагнути до створення суперникам перешкод з метою відбору м'яча. Безумовно, легше всього опанувати м'ячем, коли суперникові спрямована передача. Відбір також доцільно починати при прийманні м'яча суперником або під час ведення. [17, 123]

Вправи:

1. Потрібно зайняти місце у воротах, споруджених зі стійок (їхня ширина приблизно 2 кроки). Партнер повинен вести м'яч прямо на футболіста в воротах, прагнучи забити м'яч у ворота. Вибравши зручний момент, потрібно спробувати відібрати в нього м'яч.

2. Один з гравців завдає удару в стінку з відстані 6–7 кроків. Його партнер, зайнявши позицію в 2 кроках позаду й небагато збоку, після відскоку від стінки спрямовується вперед, щоб опанувати м'ячем.

3. Один з гравців накидає партнерові м'яч на голову. В 2 кроках збоку й позаду від приймаючого гравця займає позицію третій. Його завдання – встигнути вчасно зробити через спину партнера ривок і першим відіграти м'яч головою. Партнери періодично міняються ролями.

4. Вправу виконують одночасно три гравці. Двоє з них встають у потилицю один одному на відстані 4–5 кроків. Назустріч їм веде м'яч третій учасник. Якщо він зуміє обвести першого, тому на допомогу приходить гравець, який стоїть позаду, відразу ж атакуючи суперника.

5. На полі позначається коло діаметром 10 кроків. У ньому розміщаються чотири нападаючих, які передають м'яч один одному. Двоє водящих намагаються відібрати в них м'яч і вибити його з кола. Через домовлений час водящими призначаються інші гравці й т.д.

1.3 Групові тактичні дії футболістів

До групових тактичних дій відноситься взаємодія на полі декількох гравців однієї й тієї ж команди, які прагнуть до виконання певного завдання. До них відносяться передачі й відбір м'яча за допомогою погоджених дій, тактичні комбінації. Добре відпрацьовані групові тактичні дії прикрашають гру, роблячи її більше привабливою й захоплюючою. Освоєння цих прийомів рекомендується почати в міру освоєння індивідуальних тактичних дій з найбільш простої форми – у парі з партнером. Поступово довести число гравців, які беруть участь у тій або іншій вправі до 3–5 осіб.

Передачі м'яча

Гравець, який володіє мистецтвом виконувати точні й своєчасні передачі партнерам, приносить більшу користь команді, прикрашає її дії. За допомогою передач, як правило, організується атака на ворота суперників, підготовляється момент для завершального удару по воротам. Однак правильно виконати передачу – справа непроста. Віддавати м'яч необхідно тому партнерові, що займає більш вигідну позицію. Найкраще це зробити так, щоб партнер зміг прийняти м'яч у русі й відразу продовжити атаку або завдати удару по воротам. У процесі гри потрібно урізноманітнювати виконання передач, тобто виконувати й короткі, і середні, і довгі. Чергувати треба також передачі низом і верхом, поперечні й поздовжні. Це утруднить дії суперників у захисті, не дасть їм можливості пристосуватися до гри команди суперників. [17, 136]

Вправи:

1. Вправа виконується разом з партнером. Просуваючись по прямій на відстані 4–6 кроків від партнера, потрібно виконувати поперемінно передачі один одному в одне торкання.

2. Потрібно позначите на полі коло діаметром 8–10 кроків. Встати в центр кола й передавати м'яч партнерові, який біжить у колі по ходу годинникової стрілки. Намагайтеся віддати м'яч партнерові на хід. Потім виконаєте ту ж вправу проти ходу годинникової стрілки.

3. Потрібно встати в 15–18 кроках один проти одного. Виконувати передачу м'яча партнерові, що біжить вам назустріч. В останній момент партнер може змінити напрямок руху. Потрібно намагатися вгадати напрямок ривка товариша й зробити йому передачу точно на вихід.

4. У вправі беруть участь три гравці. Вправа проводиться на половині футбольного поля. Два нападаючих просуваються до воріт, передаючи м'яч один одному, Третій гравець, уставши в 12–14 кроках від воріт, виконує оборонні функції. Нападаючі за допомогою передач прагнуть обіграти захисника й зробити удар по воротам. Удар виконується не ближче ніж з 8-метрової оцінки. Можна також провести лінію, перед якою дозволяється виконувати удар по воротам.

5. Гравці роблять діагональні й поперечні передачі в такій послідовності: гравець А передає м'яч партнерові Б, той – гравцеві В, який направляє м'яч партнеру Г, і т.д. (мал. 2). Періодично гравці міняють напрямок передач.

Малюнок 2.

6. У вправі спрацьовується зміна позицій (мал. 3).

Малюнок 3.

Чотири гравці утворюю прямокутник. Один гравець встає в центрі. Завдання гравців: пославши м'яч у певному порядку, виконати перебіжку в ту ж сторону й зайняти місце партнера, якому був спрямований м'яч. Наприклад, гравець Ц передає м'яч гравцеві А і перебігає на його місце. Гравець А в свою чергу – партнеру Б і біжить у його сторону й т.д. Періодично гравці змінюють напрямок перебіжок.

Відбір м'яча за допомогою погоджених дій.

Відбір м'яча за допомогою погоджених дій виглядає як взаємостраховка гравців при захисті своїх воріт. Взаємостраховку необхідно використовувати для надання допомоги партнерам, коли ті з якоїсь причини виявилися обіграними суперниками. Використовується взаємостраховка й у тих випадках, коли страхується небезпечна зона перед воротами, наприклад, якщо партнер виводится із зони суперником. Відбір м'яча за допомогою погоджених дій вимагає від гравців великого взаєморозуміння, злагодженості в грі.

От один із прикладів взаємостраховки. Нападаючий суперників на фланзі обіграв лівого захисника й кинувся до воріт. Однак останнього підстрахував центральний захисник, вчасно атакувавши суперника з м'ячем. У свою чергу програвший єдиноборство лівий захисник не повинен залишатися в пасивному положенні. Він повинен швидко зорієнтуватися й взяти під опіку неприкритого нападаючої протилежної команди, якого тримав центральний захисник. Освоєння взаємостраховки рекомендовано проводити у вправах у такій послідовності: спочатку два захисники грають проти одного нападаючого, потім три захисники проти одного нападаючого, три захисники проти двох нападаючих, два захисники проти двох нападаючих, три проти трьох, чотирьох. [17, 143]

Вправи:

1. Два захисники займають позицію перед воротами. Відстань між ними 5 кроків. Нападаючий веде м'яч захисника, який стоїть попереду і що діє пасивно. Він обходить його праворуч або ліворуч і просувається далі, прагнучи обіграти останнього захисника й забити м'яч у ворота. Завдання останнього захисника – угадати, з якої сторони суперник обійде попереднього захисника й підстрахувати його. Партнери періодично міняються ролями.

2. Два захисники розташовуються в кутах воріт, а воротар – у середині воріт. Із флангу, на ліву від воротаря стійку навішується м'яч. Воротар вибігає, прагнучи піймати м'яч або відбити його. Захисник, що стоїть праворуч від воротаря, зміщається до середини воріт. Якщо ж м'яч навішується на праву від воротаря стійку, то при виході воротаря на м'яч до середини воріт зміщається інший захисник. Захисники періодично міняються ролями.

3. На полі позначається квадрат зі сторонами у 18 кроків. Один нападаючий діє проти двох захисників, прагнучи забити м'яч у ворота. Один захисник перепиняє шлях нападаючому до воріт, а другий його підстраховує. Партнери періодично міняються ролями.

4. На полі позначається площадка 30Х30 кроків. Двоє нападаючих прагнуть перебороти опір трьох захисників і забити гол. Один із захисників, відтягнувшись назад, підстраховує партнерів, атакуючи суперника, що прорвався.

Кожний тренер мріє про те, щоб його команда грала в комбінаційний футбол. Однак, гравця потрібно спочатку переконати в необхідності такої гри. Треба повністю перебудувати його власне бачення футболу. Настроїти його мислення на комбінаційний футбол, підштовхнути до цього, щоб він усвідомив всі вигоди, а також необхідність колективної гри в пас.

Щоб дати можливість краще «відчути» один одного під час гри, необхідно спочатку проводити товариські матчі з більше слабкими, а головне, з більше повільними у швидкості суперниками. Гра стане набагато ефективніше, якщо гравці поступово перейдуть від спонтанних, раптово створюваних комбінацій на окремих ділянках поля, до більш погоджених дій. Гравці будуть почувати себе набагато спокійніше й впевненіше, якщо будуть добре знати чого очікувати один від одного в тому або іншому ігровому епізоді. Саме для цього необхідно на тренувальних заняттях награвати комбінації в лініях захисту, півзахисту й нападу та удосконалювати тактичну підготовку футболістів.

2. Удосконалення техніко-тактичної підготовки футболістів з обліком їх особистісних особливостей

Рівень майстерності висококваліфікованих футболістів значною мірою визначається якістю техніко-тактичної підготовки в дитячо-юнацькому віці й особистісних особливостей, що забезпечують високу ефективність діяльності.

Індивідуалізація техніко-тактичної підготовки з урахуванням індивідуально-психологічних характеристик особистості й змагальної діяльності дозволить оптимізувати використання засобів і методів підготовки, підвищити рівень спортивних досягнень.

Для досягнення високого рівня тактичної підготовленості юних футболістів назріла необхідність вивчення особистісних особливостей, які забезпечують ефективність і надійність виступів у змаганнях. Тому комплексне психолого-педагогічне вивчення індивідуальності спортсмена, дослідження його особистісних особливостей є важливою складовою частиною учбово-тренувального процесу. [2, 97]