Проіснувавши більше півтори тисячі років, на данний момент місто є найбільшим серед незалежних держав Східної Європи - за кількістю історичних місць, успіхів у розбудові міста та й просто за блиском та красою, з якими важко змагатися столицям найближчих слов'янських держав.
Пам’ятки культури, які будуть відвідані:
Десятинна церква - перший мурований православний храм Київської Русі, який було зведено у 989-996 рр.
Софійський собор - його назва походить від грецького слова “софія” (мудрість). Збудований у романському стилі, він мав 13 бань, покритих листовим свинцем. Головний митрополичий храм Київської Русі, її громадсько-політичний і культурний центр, де відбувалися церемонії “посадження” князів на київський престол, прийому послів іноземних держав, велося літописання та було створено першу на Русі бібліотеку. У 1934 р. весь комплекс Софійського собору отримав статус державного архітектурно-історичного заповідника. Нині це Національний заповідник “Софія Київська” світового (за класифікацією ЮНЕСКО) значення.
Золоті ворота- головна урочиста брама давнього Києва – споруджені водночас із Софійським собором у 1037 р. Збереглися руїни
Золотих воріт (над ними у 1982 р. зведено павільйон). Проїжджа частина воріт висотою 12 м та шириною 6,4 м прорізувала вал і мала надбрамну церкву Благовіщення з позолоченою банею (можливо, звідси й назва воріт).
Києво-Печерська лавра. Православний монастир, заснований 1051 р. в печерах ченцями Антонієм і Феодосієм. В ХІ ст. – центр утвердження та поширення християнства в Київській Русі. Дальні печери. Разом з Варязькою печерою мають протяжність 280 м. Збереглися три підземні церкви: Різдва, Феодосіївська та Благовіщення.
Ближні печери. Загальна довжина 228 м. Збереглися три підземні церкви: Введенська, Антонієвська (обидві ХІ ст.) і Варлаамська (ХVІ ст.). За літописом, у печерах поховано засновника монастиря Антонія, давньоруських художників Алімпія та Григорія, лікарів Агапіта та Даміана, Нестора-літописця, церковно-політичного діяча Никона, легендарного захисника Русі Іллю Муромця.
Успенський собор. Первісно тринавний, шестистовпний, хрестово -купольний, одноповерховий, споруджений давньоруськими будівничими у 1073-1078 рр., розписаний у 1083-1089 рр. за участю видатних художників того часу Алімпія та Григорія. Величний храм неодноразово зазнавав руйнації під час навал і знову відбудовувався. У роки Другої світової війни висаджений у повітря. Троїцька надбрамна церква, 10×8,9 м, споруджена у 1106-1108 рр. Разом з брамою має вертикально-центричну композицію, нагадує прямокутну в плані вежу, увінчану світловим барабаном зі сферичною банею. Після перебудови у 20-30-і рр. ХVІІІ ст. набула рис українського барокко.
Михайлівська церква. Пам`ятка архітектури, що входить до складу ансамблю Видубицького монастиря. Споруджена у 1088 р. за часів київського князя Всеволода Ярославича. Шестистовпна, вигнута по східно-західній осі, має три вузькі бокові нави. У 70-і рр. ХХ ст. реставровано фасад церкви.
Церква Спаса на Берестові. Пам`ятка архітектури, що знаходиться поза територією Києво-Печерської лаври. Споруджена за часів правління Володимира Мономаха (1113-1125 рр.). У 1157 р. у ній поховано засновника Москви Юрія Долгорукого. У ХVІІ ст. храм реставровано в стилі українського барокко.
Кирилівська церква. Споруджена у середині ХІІ ст. в урочищі Дорогожичі як собор родового монастиря чернігівських князів Ольговичів. Первісно шестистовпна, тринавна, триапсидна, хрестово-купольна, увінчана однією банею. У 1194 р. у ній поховано князя Святослава Всеволодовича – одного з героїв “Слова о полку Ігоревім”. Сучасний художньо-архітектурний вигляд церкви з характерними рисами українського барокко сформувався у ХVІІІ ст.
Овруч. Місто є одним з найдавніших у Східній Європі, 977 р. воно вперше згадується в літопису під назвою Вручий.На замковій горі виявлено неолітичне поселення (V-IV тис. до н.е.), знайдено знаряддя праці доби бронзи. Наприкінці Х ст. Вручий став центром древлянської землі йодним 1079 з найвизначніших міст з розвиненими ремеслами. Основнимсеред них було виготовлення прясел з рожевого шиферу, які у великійкількості поширювались в усій Київській Русі, а також збувалися вПольщу та інші країни.
Овруч мав потужну фортецю на час входження до Київської Русі. В 12 ст. місто було резиденцією князя Рюрика Ростиславича.
Окремі рештки укріплень цього періоду збереглися і до наших днів. Знищений монголо-татарами, Овруч відродився і на початку 14 ст, коли ввійшов до Галицько-Волинського князівства, мав свою фортецю. З 1356 р. місто входить до Литовського князівства. Кримський хан Едигей взяв місто в 1399 р.
Пам’ятки культури, які будуть відвідані:
Свято-Василівський собор. На місці старої дерев'яної церкви (за переказами, побудованої у 997 р. князем Володимиром Святославичем, який отримав при хрещенні ім'я Василь) близько 1190 р. князь Рюрик Ростиславич звів в Овручі новий кам'яний собор св. Василя. Припускають, що архітектором цієї споруди був відомий давньоруський зодчий Петро Мілонег. Храм був побудований у візантійському стилі,подібно до Софії Київської та П`ятницькоїцеркви в м.Чернігові. Під час монгольських та литовських нападів на Овруч собор кілька разів був розграблений, а пізніше обвалився. Відновлений у 1907—1911 рр. видатним російським архітектором О. В. Щусєвим та Реріхом,братом відомого архітектора Реріха,який на той час жив в Києві.Архітектор Щусєв за цю роботу отримав у 1910 р. звання академіка.Цікавим є те,що при відбудові автори намагалися максимально відтворити первісний вигляд храму.Зокрема залишили частину стіни,яка збереглася,а решту добудовували з подібного матеріалу.Для повного відтворення матеріалу вікористовували частинки цегли,що знаходилася біля храму.На схід від собору було збудовано корпус жіночого монастиря у псковському стилі.На відкриття храму у 1911році приїхав цар МиколаІІ,який особисто опікувався відбудовою храма.МиколаІІ подарував храму позолочене панікадило,яке досі зберігається в Храмі і є його безсумнівною окрасою. У 1935 р. монастир закрили, відкрили у 1944 р. і знов закрили у 1959 р. Після цього Свято-Василівський храм функціонував як парафіяльний. Жіноча обитель почала знов діяти з 1990 р.
Церква є чотиристовпним, триапсидним, одноглавим храмом з широко розставленими хрещатими в плані стовпами. Дві круглі в плані вежі, що фланкують західний фасад, як можна вважати, повторюють споруди Ярославових часів і, зокрема, Київської Софії. Проте від останніх вони відрізняються і формами, і строго симетричним характером постановки. Можливо, вежі мали певні оборонні функції. На рівні другого поверху в середині стін зроблені вузькі галереї. Походження галерей пов'язують з їхнім оборонним призначенням, тому що храм стояв перед в'їздом в замок і в разі нападу відігравав важливу стратегічну роль.
Спасо-Преображенський собор. Зведений у 2001 р. ліворуч від в'їзду до Овруча з півдня, на місці колишнього єзуїтського костьолу, який наприкінці XVIII ст. став уніатським храмом, з 1831 р. - православним, а у 1930-ті рр. був знищений радянською владою. Відбудований у новому архітектурному вигляді Спасо-Преображенський храм став кафедральним собором Овруцької і Коростенської єпархії УПЦ (МП).
Пам'ятник князю Олегу Святославину. Встановлений на місці першого поховання князя деревлянського Олега Святославича, який загинув у 977 р. під час штурму Овруча (Вручия) його братом Ярополком Святославичем. У 1044 р. за наказом Ярослава Мудрого останки Олега Святославича було охрещено і перепоховано у Десятинній церкві в Києві. У 1812 році група офіцерів Волинського ополчення супроти Наполеона на свої кошти виготовила пам'ятник Олегові — князь на бронзовому коні. Пізніше цей пам'ятник було демонтовано. Сучасний монумент — брила з чорного габро — встановлений у 1962 р. на перетині вулиць Фрунзе і Леніна.
Володимир-Волинський. Місто Володимир-Волинський – одне із найстаріших міст України, розташоване на правому березі річки Луги, притоки Західного Бугу. Засноване Великим князем київським Володимиром Святославовичем у 988р., місто декілька століть було економічним і політичним центром південно-західної частини Київської Русі, столицею Волинсько-Галицького князівства. Про нього розповідають давні писемні джерела – “Повість временних літ”, “Слово о полку Ігоревім”, “Галицько-Волинський літопис” пам’ятки матеріальної культури, археологічні розкопки давніх поселень.
Пам’ятки культури, які будуть відвідані:
Успенський Собор у Володимирі Волинському, збудований волинським кн. Мстиславом Мстиславовичем 1160 р. за вироблений типом шестистовпного хрестовокупольного одноверхого храму (як Кирилівська церква у Києві), що свідчить, що його будували київські будівничі. Стіни храму гармонійно розчленовані арками на півколонках; мав фрескові розписи; перебудований у 18 ст. Загальний вигляд маєстатично-монументальний, не зважаючи на мало вдалу реставрацію, виконану 1896-1900 архітекторами А. Праховим і Г. Котовим.
Василівська церква — Єдина із збережених до нашого часу будівель в даному районі міста Володимир-Волинський.
Датування храму досить суперечливе:
- Історики ХІХ ст. наводять малоймовірні відомості про побудову церкви під титулом Василя (християнського імені князя Володимира Святославича) побудованої на честь перемоги над Хорватами в 992 році.
- Існування церкви кінця ХІІ ст. поблизу або на місці Василівської церкви підтверджує вивезена до Австрії під час Першої світової війни шиферна таблиця з північного порталу церкви за слов'янським написом і датою 1194рік.
- Професор В. Б. Антонович та А. В. Прахов після дослідження церкви в 1886 році прийшли до висновку, що судячи з архітектури, форми цегли та характеру кладки вона могла бути побудована не раніше ніж XIV—XV ст.