Однієї з найбільш діючих форм організації занять по ОФП є кругове тренування, що дозволяє точно контролювати і дозувати навантаження. У цьому випадку найбільш важливими питаннями, що коштують перед тренером при організації занять по СФП круговим способом, є наступні:
· визначення змісту вправ, їхньої спрямованості, принципу підбора;
· підбор необхідних вправ для комплексу (визначення кількості «станцій» кола);
· визначення послідовності, черговості виконання вправ (замикання кола);
· уточнення дозування, кількості повторень кожної вправи;
· визначення часу виконання вправ на «станціях» і інтервалів відпочинку між станціями;
· визначення кількості кіл – серій вправ [24].
У заняттях по СФП інформативними показниками є: зміст вправ, спосіб проведення, обсяг і інтенсивність вправ, загальний час занять.
Тестується СФП за допомогою контрольних нормативів, проведенням функціональних проб і функціональної діагностики.
Розминка заняття можна віднести до допоміжного виду занять. Правомірність виділення цього типу занять підтверджується реальною потребою в ньому.
Виділяються два різновиди: ранкове розминкове заняття – традиційна «зарядка» – і власне розминкове заняття перед відповідальним тренуванням або змаганнями. На відміну від звичайної гігієнічної зарядки, розминкове заняття гімнаста насичується більш складними, але знайомими елементами технічної і фізичної підготовки. У схему занять включається розігріваючий біг у спокійному темпі, вправи на гнучкість, рівноваги, стійки на руках, елементи хореографії, батутна розминка. Основна задача зарядки – настроювання на майбутню протягом дня роботу. З юними гімнастами можна розучувати нескладні комплекси загальрозвиваючих вправ [24].
В умовах централізованої підготовки ранкове заняття привчає гімнастів до кількаразових занять в один день. Поступово звичайна зарядка (15 – 20 хв.) переростає в заняття тривалістю до 40 – 60 хв. При відсутності таких умов тренер розробляє для учнів індивідуальні плани на заняття в домашніх умовах. Ранкова розминка проводиться в залі, а також, у залежності від обстановки, – поза залом (стадіон, відкрита площадка і т. п.).
Розминкове заняття іншої спрямованості проводиться для настроювання на основне тренування, зняття нервової напруги перед змаганнями. Завдяки виконанню знайомих вправ у видах багатоборства, гімнаст здобуває впевненість у своїх силах, може переконатися в готовності до них. Варто підкреслити, що мається на увазі не розминка безпосередньо перед стартом – спеціальна розминка, а організоване заняття ранком, якщо змагання проводяться ввечері [25].
При плануванні такого заняття тренер повинний визначити зміст, кількість вправ, загальний час занять. Уважно оцінює суб'єктивний стан гімнастів по показниках самопочуття, активності, настрою (САН). Розминкові заняття першого типу актуальні вже на етапі спеціалізованої підготовки, а другий варіант – у роботі з підготовленими спортсменами, коли змагальна практика ширше.
Відновне заняття – це типова форма, характерна для сучасної гімнастики з великими обсягами навантаження. Застосовується переважно в періоди напруженої роботи для розвантаження, а також після змагань. У зв'язку з цим, актуальність даного типу занять у роботі з юними гімнастами невелика.
Відбудовне заняття повинне відрізнятися від учбово-тренувальних не тільки помітно зниженим обсягом і інтенсивністю навантаження, але і змістом. Спеціально організовані відбудовні заняття повинні містити вправи, не зв'язані з програмою підготовки до змагань. Ціль занять – реабілітація фізичного стану гімнаста, переключення на контрастно відмінні від основні вправи ігрового характеру. Виконуються розминкові вправи, рухливі ігри. Досить бажано використовувати музику, музичні ігри [24].
При проведенні подібних занять гімнастам надається відносно повна самостійність у виборі вправ, у визначенні кількості повторень. У цілому заняття повинне викликати емоційний підйом, бажання тренуватися. Заняття доцільне сполучити з відбудовними заходами.
Постановка проблеми. Фундаментальні дослідження у сфері спортивного тренування, зокрема, у спортивній гімнастиці, свідчать про зростання відповідності вимог до процесу підготовки спортсменів та вдосконалення спортивної майстерності. [1,2]. Механізм реалізації цих положень розкрито у працях, зокрема, Гужаловського А.А. [3], Волкова Л.В. [4] та ін. В роботах відмічається, що ефективність керування тренувальним процесом багато в чому залежить від надійності та об'єктивності інформації про різні компоненти спеціальної підготовленості, відповідних систем життєдіяльності організму, які забезпечують високу працездатність спортсменів. Потік такої інформації забезпечується при допомозі засобів і методів комплексного контролю за аналогією зворотних зв'язків, де об'єктом керування є спортсмен, а керуючим – тренер.
Разом з тим, в практиці контролю не знаходять реалізації положення про провідну функцію вестибулярного апарату, сенсомоторної системи, розроблені в працях основоположників теорії побудови довільних рухів Анохіна П.К. [5] та Бернштейна М.О. [6].
Наукова розробка проблеми комплексного контролю в гімнастиці повинна здійснюватися на основі відбору інформативних факторів, які визначають ефективність спортивної діяльності, а саме: вікові особливості становлення та функціонування організму гімнастів, стан основних компонентів рухової функції, оціночні шкали, алгоритми розрахунку інтегральних та узагальнених (комплексних) оцінок рухової функції, спортивно-технічні характеристики.
Таким чином, метою роботи було вивчення особливостей факторної структури спеціальної підготовленості юних гімнастів.
Обстежено 100 гімнастів віком 6–12 років. Досліджувалися показники фізичної підготовленості та спеціальної працездатності гімнастів.
Вивчалися антропометричні показники: довжина тіла, маса тіла, довжина тулубу, довжина ніг, довжина рук, ширина плечей, ширина тазу, об'єм стегна, об'єм литки, об'єм плеча, об'єм передпліччя.
В якості показників, які відображають рівень функціональних можливостей організму юних гімнастів досліджувались: об'єм грудної клітини на вдиху, об'єм грудної клітини на видиху, розмах грудної клітини, біг на 50 м, стрибок в довжину з місця, біг на 600 м, сила кисті, час у стані вису (зігнувши руки), човниковий біг 4x10 м, біг на 20 м.
Серед показників спеціальної працездатності гімнастів було досліджено: значення нахилу вперед, лежачи на спині, гнучкість у нахилі вперед, підйом ніг висячи, шпагат, підйом по канату (3 м), розгинання рук в упорі, круги на коні, силова стійка на руках, вільні вправи, стрибок через коня, вправи на кільцях, вправи на коні з ручками, вправи на брусах, вправи на перекладині, багатоборство.
Складність і різноманіття задач, які необхідно вирішувати гімнастам і тренерам як в одному занятті, так і в процесі тривалої підготовки, обумовлюють різноманіття типів занять. Однак як би ні відрізнялися заняття одне від іншого своєю спрямованістю, кожне з них підлегле загальній структурі, що передбачає виділення окремих частин: підготовчої, основний і заключної.
Підготовча частина заняття передбачає вступну частину і розминку. Вступна частина – початок занять будь-якої спрямованості. Її основна задача – організувати що займаються, увести них у стан підвищеної уваги, зосередити них на майбутнім занятті. Засобу вступної частини обмежуються побудовою групи, поясненням особливостей даного заняття [25].
Основний час підготовчої частини приділяється на розминку – вправи для підготовки всіх систем організму до майбутньої значного по нервово-м'язових і функціональних напругах роботі в основній частині заняття. У цьому змісті зміст розминки повинна бути підлегла і залежати від задач основної частини заняття.
За формою підготовча частина може бути груповий (у загальній побудові) і індивідуальної (самостійної або під керівництвом тренера, що типово для тренування підготовлених гімнастів).
Як правило, розминка повинна містити дві частини: загально-підготовчу, спрямовану на всебічну активізацію рухового апарата і підвищення функціонального стану організму, і спеціалізовану.
Спеціалізована частина розминки спрямована на безпосередню підготовку і настроювання гімнастів до майбутньої роботи в основній частині. Якщо під час загально-підготовчої частини розминки, крім «розігріваючих» вправ традиційно гімнастичного арсеналу, використовуються також рухливі ігри, естафети, міні-футбол, то в спеціалізованій розминці застосовуються вже сугубо вузькоспеціальні вправи. Вправи у видах гімнастичного багатоборства досить різноманітні по силі впливу на руховий апарат гімнастів [24]. Сполучаться навантаження компресійного характеру (поштовхи ногами і руками, упори, приземлення) з розтягуванням ланок тіла (переміщення у висі). Під час розминки, особливо спеціальної, варто підготуватися і до цих майбутніх ситуацій. Отже, у підготовчій частині заняття навантаження, поступово наростаючи, може доходити до значних величин впливу не тільки на серцево-судинну і дихальну системи, але і на ОДА.
Виходячи з досвіду відомих гімнастів і спеціальних досліджень, рекомендуються наступні правила розминки:
· проводити розминку до відчуття тепла розігрітого тіла («до поту») [24]. Досвідчені спортсмени передбачають зміну одягу. Загально підготовчу частину проводять у теплих костюмах, потім верхній одяг заміняють на більш легку, а нижню – на суху;