Загальна площа лісів складає 258 тис. га, в тому числі покрита лісом - 236,8 тис. га (91,8%); запас деревини 62,53 млн. куб. м. На території 48,5 тис. га деревина стиглих і перестійних насаджень.
Породний склад лісів досить різноманітний: переважають хвойні (49,5%) і твердолистяні (46,2%) насадження, частка м'яколистяних порід досить незначна (3,5%). Основними лісоутворюючими породами є ялина, бук, ялиця, дуб, граб, ясень, береза та інші. Для їх вікової структури характерно переважання молодняків (29,4%) і середньовікових насаджень (34,8%), хоча значні площі займають і достигаючі (15,3%), а також стиглі й перестійні (20,5%) насадження, що викликано їх важкодоступністю. Середній вік насаджень 60 років.
ІСТОРИЧНО - КУЛЬТУРНИЙ ЕКСКУРС
Обласним центром області є місто Чернівці з населенням 260 тис. чол. За історичними документами воно закладене ще в ХІІ ст. на роздоріжжі великих торгових шляхів. У грамоті молдовського господаря Олександра Доброго від 8 жовтня 1408 року Чернівці згадуються як митне місто, через яке здійснювались торговельні зв'язки майже з двома десятками міст Сходу і Європи. Зараз залізничне, автомобільне та повітряне сполучення з'єднує Чернівці з містами Болгарії, Румунії, Росії, Польщі, Молдови, найкоротшим шляхом поєднує порти Чорного та Балтійського морів.
Кожне місто має стільки облич, скільки в ньому людей, будинків, пам'ятників, вулиць, парків, скверів. Одні міста одразу з часу свого заснування займають визначне місце, інші з часом стверджують свою славу і значимість в історії. Чернівці своєю історією, природною красою, дивовижною архітектурою, щедрою душею своїх мешканців давно зайняли визначне місце в реєстрі українських та східноєвропейських міст. Старовинний початок та історичний розвиток наповнюють його шарм та привабливість для людей, які цікавляться Буковиною.
Припускають, що назва міста походить від велелюдного міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву "Чернь" або "чорне місто", збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці, яка була повністю зруйнована монгольським завойовником Бурундаєм і жителі з 1259 року переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави.
Перші письмові згадки про місто були знайдені в рукописах молдавського господаря Олександра Доброго, які він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Кожен рік ця дата святкується як офіційний день міста. Місто в той час було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону.
За час свого існування місто було декілька разів зруйноване, перебувало під гнітом Османської імперії, в 1774-1918 рр. входило до складу Австро-Угорської імперії, а з 1918-1940 рр. - Румунії.
В 1774р.тут жило близько 290 сімей і було три дерев'яних церкви.
Місто почало процвітати у 1778 році, коли герцог Карл фон Енценберг був призначений главою військової адміністрації міста. Він запросив сюди багато купців, ремісників та промисловців для того, щоб вони допомогли розвивати торгівлю та виробництво. Нового імпульсу розвитку міста надали з 1786 року Петровські ярмарками, що проводились з 1 до 15 липня.
З середини 19 століття до початку 20 було збудовано багато архітектурних пам'ятників, що принесли славу місту: ратуша (1848); приміщення поштамту (1855); Вірменська церква (1875); Єврейська синагога (1877); драматичний театр (1905); палац правосуддя (1906); приміщення залізничного вокзалу (1908).
Найчарівнішою коштовністю в скарбі, яким є архітектурні споруди старих Чернівців по праву вважається витвір мистецтва відомого чеського архітектора Йозефа Главки - колишня резиденція буковинських митрополитів. Захоплення викликає веселкове сяяння черепиці її дахів, вигравання сонця на куполах, дивовижне поєднання суворості фортечно-зубчатих стін з вишуканою легкістю і ажурністю кованих грат. У цій дивовижній за своєю красою споруді вбачаються візерунки української вишивки, гуцульської писанки, буковинського килима, легко вловлюються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність споруди.
Місто стало самоврядним в березні 1864, коли були обрані перші члени міської ради.
Першим автономним бургомістром був Яків рицар фон Петрович (1864-1866).
Особливо помітний слід в історії Чернівців залишив другий автономний бургомістр Антон рицар Кохановський фон Ставчан (1866-1874 та 1887-1905 роки). Якраз з його іменем пов'язане становлення Чернівців як міста європейського типу. В той час значно зросла ділова активність у місті, почало розвиватись виробництво та торгівля, Чернівці стали міжнародним транспортним центром. Була відкрита продовольча біржа, завершено будівництво водогону та каналізаційної системи, розпочала роботу перша електростанція, започатковано електричний транспорт, збудовано ряд визначних архітектурних споруд міста, а справжнім вінцем його діяльності стало спорудження міського театру.
Багато для розвитку міста, в повоєнні часи, зробив Василь Толмач, що був головою міської ради з 1964 року. Завдяки його зусиллям започаткована радіоелектронна та приладобудівна галузі промисловості, збудовано цілий ряд нових жилих мікрорайонів та зроблено багато інших інноваційних змін.
Павло Каспрук (1985 - 1991 роки) був першим головою міської ради, хто пробував робити демократичні зміни у важкі часи в кінці 80-х. Чорнобильська катастрофа, забруднення Дністра та інші екологічні та економічні проблеми вимагали великої напруги душевних та фізичних сил у громадян міста в ті часи. Він розпочав програми партнерства між містами-побратимами, уклавши угоду про побратимство з містом Солт Лейк Сіті (США).
В 1994 році чернівчани вперше в своїй історії обрали голову міста прямим голосуванням. Першим обраним мешканцями міста міським головою став Микола Федорук, який переобраний ними в 1998 році на другий термін.
Сучасні Чернівці - це обласний центр, який розташований на живописних берегах ріки Прут і займає площу близько 150 км2. Відстань до Києва близько 650 км. Місто межує з Молдовою та Румунією, Івано-Франківською, Тернопільською та Хмельницькою областями України. Населення Чернівців близько 259000 мешканців Серед них: українці (172300), росіяни (46200); євреї (15700); румуни (12900); молдавани (6500); поляки (2400) та інші (3100).
1Офіційний сайт міста Чернівці / http://www.city.cv.ua/Ukrainian/
1Буковина: Іст. нарис / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю.Федьковича / В.М. Ботушанський (відп.ред.). — Чернівці : Зелена Буковина, 1998. — 416 с.
2Офіційний сайт міста Чернівці / http://www.city.cv.ua/Ukrainian/
1Буковина: Іст. нарис / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю.Федьковича / В.М. Ботушанський (відп.ред.). — Чернівці : Зелена Буковина, 1998. — 416 с.