Таке назва статуту ОІ, основи якого за пропозицією П. де Кубертена затверджені Міжнародним спортивним конгресом у Парижі в червні 1894; згодом у цей документ був внесений ряд доповнень і уточнень, однак головні положення Олімпійської хартії істотно не змінилися.
Олімпійська хартія говорить: "Олімпійські ігри проводяться раз у чотири роки. Вони поєднують спортсменів-любителів усіх країн у чесних і рівноправних змаганнях. По відношенню до країн і окремих осіб не допускається ніякої дискримінації по расових, релігійних або політичних мотивах. Цілі олімпійського руху полягають у сприянні розвиткові тих прекрасних фізичних і моральних якостей, що здобуваються і змаганнях на дружніх полях аматорського спорту і в об'єднанні молоді світу раз у чотири роки на невеликому спортивному святі, створюючи тим самим міжнародну довіру і добру волю і сприяючи створенню кращого і більш спокійного світу".
Відповідно до Олімпійська хартія керівництво олімпійським рухом здійснює МОК. В обов'язки МОК входить: регулярне й усе більш досконале проведення ігор, заохочення організації аматорських спортивних змагань, керівництво розвитком аматорського спорту, зміцнення дружби між спортсменами всіх країн. В обов'язок національного олімпійського комітету ставиться: розвиток олімпійського руху і любительського спорту, співробітництво з керівними національними організаціями любительського спорту (національними федераціями).
Згідно Олімпійської хартії, олімпіадою вважається період чотирьох послідовного років. Рахунок олімпіадам ведеться з 1896 (І Олімпіада: 1896- 99, ІІ Олімпіада: 1900-03 і т.д. ). ОІ проводяться протягом першого року олімпіади (наприклад, у 1932 для X Олімпіади, у 1972 для XX Олімпіади); олімпіада одержує свій номер і в тих випадках, якщо ігри не проводяться: VІ ОІ - у 1916, XІІ ОІ - у 1940, XІІІ ОІ- у 1944.
Зимові ОІ - самостійний цикл змагань, проводяться вони в тому ж році, що й ОІ. Рахунок ЗОІ ведеться з 1924 (І ЗОІ). Час року, у який влаштовуються ОІ, не є постійно встановленим, воно пропонується організаційним комітетом ігор і затверджується МОК. Тривалість ОІ не може перевищувати 15 днів, включаючи день відкриття. ЗОІ не повинні тривати більш 10 днів. Місце проведення ОІ вибирає тільки МОК, причому честь їхньої організації надається місту, а не країні. Усі змагання проводяться в обраному місті або в його околицях, переважно на головному стадіоні або поблизу його. До змагань на ОІ не допускаються спортсмени-професіонали. Громадяни кожної країни можуть брати участь на ОІ лише під прапором цієї країни. Спортсмен, що виступав на ОІ, першостях світу, регіональних іграх у однієї країни, не має права виступати за іншу країну на наступних іграх. Для учасників ОІ не існує ніяких вікових обмежень.
Олімпійська хартія визначає основні принципи взаємин МОК з національними олімпійськими комітетами і міжнародними спортивними федераціями, порядок обрання членів МОК, функції президента і виконкому МОК, порядок скликання і роботи сесій МОК, умови допуску країн і спортсменів до участі в ОІ, програму олімпійських змагань, можливість проведення культурної програми на ОІ, норми представництва на ОІ спортсменів і супроводжуючих осіб (тренерів, лікарів і ін.), порядок відкриття і закриття ігор, церемонії нагородження переможців.
Вищий керівний орган олімпійського руху створений 23 червня 1894. До складу МОК увійшли 14 представників від 12 країн: Англії, Аргентини, Бельгії, Угорщини, Греції, Італії, Новий. Зеландії, Росії (генерал А. Д. Бутовський), США, Франції, Чехії і Швеції. Мірні члени МОК минулого й організаторами національних олімпійських комітетів і своїх країн.
В обов'язки МОК входить: регулярне проведення олімпіад і їх постійне удосконалювання, заохочення організації аматорських змагань, керівництво розвитком аматорського спорту, сприяння зміцненню дружби між спортсменами всіх країн. МОК є постійно діючою організацією. Він вибирає своїх членів із числа осіб, які вважає гідними цього звання, за умови, що вони прожинають і країні, що має національний олімпійський комітет. В країні може бути тільки один член МОК, за винятком найбільших і найбільше активних країн, які беруть участь і олімпійському русі країн, а також країн, де відбулися ОІ (в цих країнах можуть бути по дна члени МОК). Члени МОК, відповідно до статуту, являються представниками МОК у своїх країнах, а не делегатами своєї країни в МОК. Члени МОК до 1906 обиралися довічно, обрані після 1966 повинні вийти у відставку у віці 72 років.
З числа своїх членів МОК вибирає президента і трьох віце-президентів (один з Європи). Разом з п'ятьма членами вони складають виконає, комітет (виконком) МОК. Усі члени виконкому, за винятком президента, обираються на 4 роки, чим забезпечується змінюваність складу керівного органа МОК; президент МОК обирається на 8 років, а потім може переобиратися (терміном на 4 роки). За роки існування МОК його президентами були: Д. Вікелас (Греція) у 1894-96, П. ДЕ Кубертен (Франція) у 1896-1925, граф А. ДЕ Бале-Латур (Бельгія) у 1925-42, З. Едстрем (Швеція) у 1942- 52, Е. Брендедж (США) у 1952-72.
З 1972 президентом МОК є лорд М. Кіланін (Ірландія). Граф Ж. де Бомон (Франція) обраний віце-президентом МОК до 1974, X. Ван Карнебек (Нідерланди) - до 1974, В. Дауме (ФРН) - до 1976, члени виконкому М. Мзалі (Туніс) - до 1976, К. Андріанов (СРСР) - до 1974, X. Самаранч (Іспанія) - до 1974, С. Паділья (Бразилія) - до 1975, принц Ц. Такеда (Японія)- до 1975. Штаб-квартира МОК знаходиться в Лозапне (Швейцарія).
Щорічно МОК збирається на сесії, в олімпійському році проводяться дві сесії - під час зимових і літніх ігор, на яких розглядаються найважливіші питання розвитку олімпійського руху. МОК є вищою інстанцією при рішенні всіх питань олімпійського руху й ОІ. Під час ОІ МОК передає міжнародним спортивним федераціям право технічного контролю за проведенням змагань по відповідних видах спорту. В всіх інших питаннях повноваження МОК суверенні. Під час ОІ виконком МОК виконує роль верховного журі. Визнання Міжнародним олімпійським комітетом міжнародної спортивної федерації є підставою для визнання відповідного виду спорту олімпійським.
Будучи керівним органом олімпійського руху в країні, НОК поряд з Міжнародним олімпійським комітетом міжнародними спортивними федераціями є одним з головних складених ланок міжнародного олімпійського руху. Обов'язкова умова участі спортсменів тієї або іншої Охорони в ОІ - визнання її НОК Міжнародним олімпійським комітетом. Для такого визнання необхідне об'єднання в НОК не менш 5 національних федерацій по олімпійських видах спорту, що входять у відповідні міжнародні федерації. НОК сприяє розвиткові олімпійського руху в країні і стежить за дотриманням його принципів і положень, направляє спортсменів на олімпійські змагання, здійснює контроль за їх виступами на іграх, забезпечує фінансування, екіпірування, проїзд і розміщення національних команд на ОІ. Відповідно до статуту МОК, до складу НОК можуть входити представники національних федерацій по олімпійських видах спорту, а також члени МОК для даної країни і діячі фізичної культури і спорту, які внесли свій внесок в олімпійський рух.
Виконком МОК періодично проводить наради з представниками національних олімпійських комітетів, які носять чисто інструктивний характер. У 1965 відбулося перша самостійна нарада представників національного олімпійського комітетів. Одноголосно прийняті на ньому резолюції були спрямовані в МОК, який більшість з них схвалив. Ці резолюції стосувалися включення в програму ОІ усіх видів спорту, визнаних НОК у якості олімпійських, припинення політичного втручання в спорт, виділення національним олімпійським комітетам частини засобів, одержуваних від продажу прав на телевізійні передачі олімпійських змагань, та ін. У 1968 на нараді в Мехіко представники національних олімпійських комітетів утворили Постійну генеральну асамблею, що проводить свої засідання напередодні нарад виконкому МОК з делегатами НОК.
Для рішення про включення в олімпійську програму виду спорту, який може прийняти тільки МОК, необхідно: наявність міжнародної організації (федерації, асоціації), що керує розвитком даного виду спорту і нараховує в своєму складі але менше 25 національних спортивних організацій; визнання даної міжнародної організації МОК; клопотання цієї міжнародної організації про проведення змагань по її виду спорту на ОІ. Ці умови обов'язкові, але недостатні для включення виду спорту в програму ОІ, оскільки перед кожною олімпіадою МОК визначає, які види спорту включити в програму олімпійських змагань. У 1970 МОК вирішив, що надалі олімпійським може вважатися лише той вид спорту, що культивується 40 країнами на 3 континентах для чоловіків і 25 країнами на 2 континентах для жінок.
Для видів спорту, що включаються в програму ЗОІ, необхідно їх поширення в 25 країнах для чоловіків і в 20 країнах для жінок. Для видів спорту, які входять у програму ОІ, але не задовольняють цим умовам, МОК установив термін у 8 років. Якщо протягом цього часу кількість країн, у яких вони поширені, не досягне встановленої норми, ці види спорту будуть виключені з програми ОІ. При твердженні програми ОІ МОК був не завжди послідовний: наприклад, визнавши ручний м'яч олімпійським видом спорту ще в 1936, МОК після цього не включав його в програму ОІ до 1972, неодноразово виключалася з неї стрільба з лука; давши згоду на включення змагань по дзюдо в ОІ 1964, МОК вирішив не проводити їх у 1968. У 1965 МОК прийняв рішення про проведення на ОІ 1972 змагань по усім олімпійським видам спорту. Аналогічне рішення прийняте і по програмі ОІ 1976.