Фізкультура (стр. 1 из 7)
ЗМІСТ
Вступ
1. РУХОВА АКТИВНІСТЬ
1.1. Серцево-судинна система
1.3. Опорно-руховий апарат
1.4. Інші системи організму
2. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА В РЕЖИМІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Людство протягом свого існування шукало шляхи зміцнення й продовження активного життя. Випробувано незліченну безліч способів омолодження: заклинання й звертання до божеств, цілющі бальзами й еліксири молодості, скипидарні й молочні ванни, новокаїнові уливання, пересадження полових залоз тварин, зняття з поверхні тіла зайвої статичної електрики й, навпаки, наведення магнітних полів і т.д. Ці пошуки тривають і понині. Але ж з давніх часів добре відомий універсальний і абсолютно надійний спосіб зміцнення здоров'я й збільшення довголіття - фізична культура, спосіб, що вимагає не дорогих лікарських препаратів і технічних пристосувань, а тільки волі й деяких зусиль над собою. Але й ці невеликі «жертви» потрібні лише спочатку, а потім подолання фізичного навантаження приносить зовсім незвичайне почуття м'язової радості, відчуття свіжості, бадьорості, оздоровлення. Воно стає необхідним, тому що перемога над власною інерцією, фізичною бездіяльністю або просто лінню завжди сприймається як успіх, збагачує життя й загартовує волю. Можливо, саме тренування волі лежить в основі появи тої життєвої й цивільної активності, що виникає в людей, що займаються фізкультурою.
Генетично людина запрограмована з більшим запасом резервів. Це особлива біологічна доцільність, що сформувалася в процесі природного добору. Резерви ці - той воістину життєдайне джерело, що забезпечив виживаність людини в боротьбі зі стихійними силами природи, становлення його як виду й зараз допомагає успішно боротися із хворобами й іншими екстремальними факторами. Завдяки цим резервам людин зберігає здоров'я при переохолодженні, надмірній фізичній напрузі, перегріванні й т.д., а при сприятливих умовах здобуває оптимальну працездатність і активне довголіття.
Метою фізичного виховання у ВНЗ є формування фізичної культури студента, як системного, так і інтегративної якості особистості, невід'ємного компонента загальної культури майбутнього фахівця, здатного реалізувати його в навчальній, соціальній, професійній діяльності й родині.
Курс фізичної культури передбачає рішення наступних завдань:
1. Включення студентів у реальну фізкультурно-спортивну практику по творчому освоєнню цінностей фізичної культуру, її активного використання у всебічному розвитку особистості.
2. Сприяння різнобічному розвитку організму, збереженню й зміцненню здоров'я, підвищенню рівня загальної фізичної підготовленості, розвитку професійно важливих фізичних якостей і психомоторних здатностей майбутніх фахівців.
3. Оволодіння системно впорядкованим комплексом знань, що охоплюють філософську, соціальну, природничо-наукову й психолого-педагогічну тематику, тісно пов'язану з теоретичними, методичними й організаційними основами фізичної культури.
4. Формування потреби студентів у фізичному самовдосконаленні й підтримці високого рівня здоров'я через свідоме використання всіх організаційно-методичних форм занять фізкультурно-спортивною діяльністю.
5. Формування навичок самостійної організації дозвілля з використанням засобів фізичної культури й спорту.
6. Оволодіння основами сімейного фізичного виховання, побутової фізичної культури.
Ціль даної роботи - розглянути основи здорового способу життя студента, роль фізичної культури в забезпеченні здоров'я.
Для початку нагадаємо деякі відомості про будову й функцію серцево-судинної системи і її резервних можливостей. Серце - порожній м'язовий орган, що виконує роль насоса, що перекачує кров, і обеспечивающий тканини киснем.
Артеріальна кров, насичена киснем у легенях, попадає в лівий желудочок, потужна м'яз якого при скороченні викидає кров в аорту. Остання розгалужується на артерії, артеріоли й капіляри, якими постачені тулуб, кінцівки й внутрішні органи. Із крові капілярів у тканині надходять живильні речовини, вода, солі й кисень, а назад всмоктуються вуглекислота й продукти обміну речовин.
Серце має масу в середньому 280 г, його довжина 13 див, ширина 10.5 див, товщина 7 див. Але всі ці дані в значній мірі варіюють: у тренованих фізично людей маса серця може досягати 500 г і більше.
Серце нетренованої людини в стані спокою за одне скорочення (систолу) виштовхує в аорту 50-70 мл крові, у мінуту при 70-80 скороченнях 3.5-5 л. Систематичне фізичне тренування підсилює функцію серця й доводять систолічний обсяг до 90-110 мл у спокої, а при дуже більших фізичних навантаженнях до 150 і навіть 200 мол. Частота серцевих скорочень при цьому збільшується до 200 і більше, хвилинний обсяг відповідно до 25, а іноді й 40 л! Словом, серце спортсмена має десятикратний резерв потужності.
Частота серцевих скороченні в нетренованої дорослої людини в спокої звичайно становить 72-84 у мінуту, для серця ж тренованого спортсмена в спокої характерна брадикардія, тобто частота скорочень нижче 60 ударів у мінуту (іноді до 36-38). Такий режим роботи більше «вигідний» для серця, тому що збільшується час відпочинку (діастола), під час якого воно одержує збагачену киснем артеріальну кров.
Основне ж розходження полягає в тім, що при легкому навантаженні серце нетренованої людини збільшує кількість скорочень, а серце спортсмена підвищує ударний викид крові, тобто працює економічніше.
Звичайно, десятикратне збільшення потужності серця в екстремальних умовах не може не позначитися на функції судинної системи. Але в тренованої людини вона також має більший запас міцності. При більших фізичних навантаженнях максимальний тиск у спортсменів і фізично тренованих людей може перевищити 200-250 мм рт. ст., а мінімальне падає до 50 мм рт. ст.
Так, наприклад, у борця після переймів максимальний артеріальний тиск, обмірюваний звичайним способом, перевищує 300 мм рт. ст.; а мінімальне дорівнює 0! Пульсовий тиск, тобто різниця між максимальні мінімальним, було величезне, але протягом 15 хв показники повернулися до вихідних величин.
Такі високі навантаження (тиск крові, максимальні пульсове) можуть витримати тільки здорові посудини. Для хворих, наприклад, гіпертонічною хворобою або артеріосклерозом, вони означали б катастрофу. А тим часом фізіологи затверджують, що стінки здорових артерій витримують тиск до 20 атмосфер! При великому фізичному навантаженні зростає й обсяг циркулюючої в організмі крові в середньому на 1 -1.5 л, досягаючи в цілому 5-6 л. Поповнення надходить із кров'яних депо - своєрідних резервних ємностей, що перебувають головним чином у печінці, селезінці й легенях. Відповідно збільшується кількість циркулюючих червоних кров'яних тілець - еритроцитів, у результаті чого зростає здатність крові транспортувати кисень.
Отже, обсяг циркулюючої крові здатний зростати завдяки роботі серця-насоса й транспортних артерій з 3-5 до 40 л у мінуту. Вона заповнює дрібні посудини, артеріоли й капіляри. Цей потужний потік крові забезпечує киснем і енергією зрослі потреби всього організму й у першу чергу м'язової системи. Кровоток у працюючих м'язах збільшується в десятки разів.
На поперечному розрізі м'яза в 1 мм2 гістологи нараховують близько 1400 капілярів, а в 1 мм3 їх близько 4000. У працюючих м'язах число функціонуючих капілярів зростає багаторазово. Швидкість кровотоку в працюючих м'язах збільшується в 20 разів, а інтенсивність обміну речовин з використанням кисню може зрости в 100 разів!
Наведені цифри свідчать про більші анатомічні й функціональні резерви серцево-судинної системи, які розкриваються тільки при їхньому систематичному тренуванні.
1.2 Система подиху
Якщо серце являє собою насос, що перекачує кров і забезпечує її доставку до всіх тканин, то легені - головний орган дихальної системи - насичують цю кров киснем.
Щоб ясніше уявити собі функціональні й резервні можливості дихальної системи, згадаємо анатомо-фізіологічні особливості апарата подиху. Він складається з воздуховодних шляхів і легенів. Воздухо-Водні шляхи містять у собі носоглотку, гортань, трахею, бронхи й бронхіоли, що доставляють атмосферне повітря в альвеоли, величезне кількість яких і становить властиво легеневу тканину. Альвеоли — це тонкостінним, наповненим повітрям пухирці, густо обплетені кровоносними легеневими капілярами. Підраховано, що легені містять біля 600-700 млн. альвеол. Площа їхньої поверхні при видиху рівняється 30 м2, а при глибокому вдиху, тобто при розтяганні, досягає 100-120 м2. Нагадаємо, що поверхня всього тіла становить близько 2 м2.
Рис. 1. Система органів подиху
Виявляється, фізичні навантаження збільшують число альвеол у легенях, удосконалюючи тим самим дихальний апарат і збільшуючи його резерви.
Завдяки дослідженням А.Г. Эйнгорна (1956) було встановлено, що в спортсменів кількість альвеол і альвеолярних ходів збільшене на 15-20% у порівнянні з такими в незаймаюшихся спортом. Це значний анатомічний і функціональний резерв. Подих здійснюється послідовним чергуванням вдиху й видиху. У нормі здорова доросла людина в спокої робить у середньому 15-18 вдихів і видихів у мінуту, причому за один вдих у легені надходить приблизно 500 мол повітря. Ця величина називається дихальним обсягом, або дихальним повітрям. Таким чином, вентиляція легенів в одну мінуту становить 7.5-9 л. Після звичайного вдиху зусиллям волі можна додатково вдихнути якусь кількість повітря, вона називається додатковим. Точно так само після звичайного видиху можливо ще видихнути деяка кількість повітря, його називають резервним. Сума дихального, додаткового й резервного повітря становить життєву ємність легенів.