У процесі тренувань всі члени групи повинні добре освоїти роль ведучого. Обов'язку провідного наступні:
- підтримувати рівномірний рух з постійною швидкістю, не роблячи «ривків»;
- постійно оглядатися на їдучих позаду й коректувати темп руху залежно від стану групи;
- не гальмувати різко й без попередження;
- вчасно сигналізувати про дорожні перешкоди.
У процесі тренувань необхідно також відробити порядок зупинки групи й початку руху після зупинки.
Коли взаємодія учасників налагоджена й відбувається без збоїв, можна вважати, що група до подорожі готова.
Проведення подорожі.
Режим руху. Якщо подорож проходить у жарку погоду, то підйом виробляється не пізніше 6 ч ранку, а починають рух не пізніше 8 ч. Якщо погода прохолодна, ці строки можна на годину відсунути.
Починати рух треба не раніше чим через 30- 40 хв послу сніданку (не дуже щільного) і не раніше чим через 1 ч послу обіду. Темп руху збільшувати повільно, з досягненням «крейсерської» швидкості через 20-30 хв, щоб організм втягувався в роботу поступово. Сам рух варто організовувати за схемою: 50-55 хв їзди чергувати з 5-10 хв пішого ходу. Це зменшує монотонність руху й знижує утома. Зрозуміло, цифри ці орієнтовні, і залежно від тренованості туристів зазначене співвідношення може мінятися.
Норма денного пробігу, запланована заздалегідь, коректується залежно від стану дороги, погоди, сили вітру й самопочуття учасників велопохода. У першу половину дня бажано проходити відстань в 2/3 денної норми, причому обід і відпочинок повинні становити разом не менш 2-3 ч.
Розбивка біваку повинна починатися не менш чим за 1 ч до заходу сонця.
Техніка безпеки в шляху. Ще в період підготовки до подорожі кожний велотурист повинен досконально вивчити загальносоюзні правила дорожнього руху, від дотримання яких залежить безпека групи при русі по місту й по заміському шосе.
Перед початком подорожі керівник зобов'язаний перевірити знання правил дорожнього руху всіма учасниками походу.
Нагадаємо, що їзда по проїзній частині дороги на велосипедах дозволяється тільки в один ряд на відстані не більше 1 м від її правого краю. Виїзд на більшу відстань допускається лише для обгону, об'їзду, повороту ліворуч і розвороту. Лівий поворот дозволяється тільки в одному випадку: на дорогах без трамвайного руху, що мають не більше однієї смуги для руху в даному напрямку.
Цих правил потрібно дотримуватися неухильно. Варто лише помітити, що при русі по дорозі треба повністю використати дозволену відстань в 1 м і намагатися не їхати ближче до краю, тому що через скупчення сміття на краях дороги зростає ймовірність проколу.
Перед початком руху кожному необхідно перевірити надійність кріплення багажу, міцність затягування рулячи, справність гальм і стан коліс.
При русі по дорозі один з учасників групи призначається ведучим. Кожний велосипедист зобов'язаний повторювати маневри ведучого й строго дотримувати обраного інтервалу руху, що становить звичайно до 2-3 м на шосе й 5-6 м - у лісі.
Порушення інтервалу припустиме лише при крутому нетривалому підйомі, що кожний з учасників може переборювати на зручній для себе швидкості й з найменшою витратою сил.
Рух на спуску вимагає особливої обережності. Періодичним підгальмуванням потрібно обмежувати швидкість спуска в строгій відповідності з якістю дороги, не забуваючи про те, що в низинах наприкінці спуска часто збирають пісок і сміття. Інтервал при спуску повинен бути збільшений до 15-25 м, щоб можливе падіння одного велосипедиста не спричинило падіння інших.
Необхідно пам'ятати, що при русі під дощем або по мокрій дорозі різко знижуються ефективність і рівномірність дії гальм, а це може бути причиною заметів і падінь.
При русі по завантаженому автотранспортом шосе кожний учасник повинен проявляти максимум обережності; замикаючий бажано мати закріплений за сідлом або на багажнику винесений уліво пруток або відрізок легкої трубки довжиною 60-80 див із прапорцем на кінці. Цей знак дозволяє водіям краще дотримувати дистанції при обгоні групи.
Рух групи в сутінках і темряві категорично забороняється.
Харчування в поході. Для покриття енерговитрат добова калорійність харчування велотуриста повинна становити 5000-6000 ккал. Дуже важливий питний режим. Середньодобова норма споживання рідини - близько 2 л. Не можна допускати зневоднювання організму, але разом з тим і зловживати прийомом рідини щоб уникнути перевантаження серцево-судинної системи.
Розподіл денного раціону між сніданком, обідом і вечерею не слід строго нормувати, вона визначається умовами подорожі й індивідуальних звичок учасників. Цілком припустиме додаткове харчування в дорозі між основними прийомами їжі. Для цього придатні сухофрукти, сухе печиво, твердий сир, свіжі фрукти й т.д.
Як напої можна використати відвар з вівсяної крупи, популярний серед велогонщиків, підсолоджену суміш сподіваючись із фруктовим соком або інші вітамінізовані напої.
Технічне обслуговування велосипеда в шляху. В обов'язку механіка групи входить щоденний контроль за технічним станом велосипедів, тому що вчасно замічена несправність може запобігти серйозній поломці в шляху. При цьому потрібно насамперед звертати увагу на стан гальм, підшипників, втулок коліс, каретки, педалей, кермового стовпчика: на ступінь биття коліс і роботу перемикачів.
Необхідно перевіряти затягування кріпильних деталей і особливо надійність закріплення рулячи.
Спортивна анімація припускає теоретичну підготовку, тому що результат можливий тільки тоді, коли є теоретична база.
В основі спортивної анімації лежить здоровий спосіб життя. Здоровий спосіб життя поєднує все те, що сприяє виконанню людиною суспільних, професійних і побутових функцій.
Збереження й зміцнення здоров'я - це основні функції спортивної анімації.
Особливе значення в комплексі заходів, спрямованих на розвагу туристів, приділяється всіляким спортивним заняттям, змаганням, конкурсам.
І тут може бути використане все, що напрацьовано й створене людством у цій області на даний момент. Це й давно знайомі всім гри з відомими умовами й правилами; і зовсім нові, розроблені прямо отут, у процесі спілкування; і запропоновані кимсь із відпочиваючих, модернізовані, пристосовані до даної ситуації й запозичені в колег із сусіднього готелю.
В іграх аніматори беруть участь у якості гравців, ведучих і суддів. У їхнє завдання входить підігрів інтересу й контроль за ходом гри, улагоджування можливих конфліктних ситуацій.
Під час гри аніматор чітко викладає правила, забезпечує її безперервність, безпеку, організоване початок і закінчення з обов'язковим підсумком і оголошенням переможців.
Аніматори створюють таку атмосферу захопленості й азарту, що туристи, що перебувають неподалік, перемикають свою увагу на гру й помалу самі втягуються в процес.
Динамічність, заводний характер змагальності дозволяє людям розкріпачитися, виявити якісь здатності, таланти. А, крім того, командні ігри ще й зближають.
Отже, створювана атмосфера суперництва - з однієї сторони й колективізму, взаємовиручки - з іншої сприяють пожвавленню відпочинку, а це і є основне завдання, що стоїть перед аніматорами.
Нагадаємо, що у відповідність із «Правилами проведення спортивних туристських походів» спортивні туристські групи формуються на добровільних початках з молоді, об'єднаної загальними спортивними інтересами й обладаючою спортивно-технічним досвідом і рівнем підготовки, що відповідають складності маршруту, що заявляє до проходження, і необхідними для успішного й безаварійного здійснення походу. Фактично тільки учасники походів 1-й і 2-й категорій складності можуть бути новачками в туризмі. Учасники походів 3-й - 5-й категорій складності неодмінно повинні мати досвід походів попередніх категорій у тім же виді спортивного туризму. Керівник походу певної категорії складності зобов'язаний мати досвід участі в поході даної категорії складності й досвід керівництва походом попередньої категорії складності. До участі в походах 1-й к.с. допускаються учасники, що досягли 12 років, а до участі в походах 2, 3, 4, 5 і 6-й к.с. допускаються особи, що досягли відповідно 14, 15, 17, 18, і 20 років. До керівництва походом 1-й к.с. допускаються особи, що досягли 18 років. У даних «сухих» пунктах «Правил» і проявляється принцип поступального вдосконалювання у вигляді спорту «спортивний туризм».
Він же ясно «читається» і в розрядних вимогах. Підставою для присвоєння спортивного розряду (звання) є подолання спортсменом певної кількості класифікованих маршрутів різної категорії складності, зроблених спортсменом як учасник або керівника (читай - накопичений туристський досвід). Причому «ріст» розряду прямо пропорційний росту складності переборених маршрутів у даному виді туризму, а кожний наступний розряд привласнюється після присвоєння попереднього.
Необхідна кількість і категорії складності спортивних походів по класифікованих маршрутах, для присвоєння певних спортивних розрядів, представлені в таблиці 2.1.
Для присвоєння звання «Майстер спорту» чоловікам необхідно зробити два походи V к.с. як керівник групи. Вимогами так само допускається для присвоєння даного звання зробити один похід V к.с. як керівник групи й набрати 10 балів на чемпіонатах і міжнародних змаганнях зі спортивного туризму; або набрати 20 балів на чемпіонатах і міжнародних змаганнях зі спортивного туризму.
Таблиця 2.1. Розрядні вимоги в спортивному туризмі.
Розряди | Категорії складності походів | |||||||||
I | II | III | IV | V | ||||||
У | Р | У | Р | У | Р | У | Р | У | Р | |
КМС Чоловік. Жінка | ||||||||||
1 | 1 | |||||||||
1 | 1 | |||||||||
I розряд Чоловік. Жінка | ||||||||||
1 | 1 | 1 | 1 | |||||||
1 | 1 | |||||||||
Чоловіки й жінки | ||||||||||
II розряд | 1 | 1 | ||||||||
III розряд | 1 |
У - похід зроблений як учасник. Р - похід зроблений як керівник.