- надання «податкових канікул» суб'єктам господарювання, шо здійснюють реконструкцію туристичних об'єктів, на період проведення цих робіт.
До проблем місцевого рівня належить зменшення загального терміну оформлення земельної ділянки у власність або під забудову (сьогодні він становить від 3 до 9 місяців); наявність додаткових умов при наданні дозволів на ділянку (наприклад, будівництво 10 км. доріг, ремонт школи тощо).
Сучасний стан розвитку рекреаційного природокористування характеризують такі кількісні показники: природно-рекреаційний потенціал (ПРП) територій, площі земель природно-заповідного фонду, рекреаційного, оздоровчого, культурно-історичного призначення заданими Земельного кадексу України. Якісні показники забезпечення регіонів рекреаційними ресурсами та територіями характеризують:
- рівень забезпечення регіонів мінеральними нодами;
- рівень забезпечення регіонів лікувальними грязями;
- рівень природно-рекреаційного потенціалу регіонів, що визначається як його частка у загальному ПРП;
- рівень концентрації ПРП на одиницю площі регіону, що визначається як його відношення до загальної площі регіону;
- рівень концентрації ПРП на І тис. жителів регіону;
- рівень концентрації ПРП па І тис. рекреантів;
- рівень забезпечення регіонів ПРП, шо визначається як відношення потенційної потреби до величини природно-рекреаційного потенціалу;
- рівень забезпечення регіонів землями рекреаційного призначення, що визначається як відношення потенційної потреби до площі цих земель;
- рівень концентрації рекреаційних земель на одиницю площі регіону;
- рівень концентрації рекреаційних земель на І тис. жителів регіону;
- рівень концентрації рекреаційних земель на 1 тис. рекреантів.
За рівнем забезпечення землями рекреаційного призначення лідерами є Хмельницька, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька та Чернігівська області. Це обумовлено особливостями регіонального землекористування та господарського спрямованістю регіонів: це непромисдові області, розташовані у Поліському та Карпатському рекреаційних регіонах, де високий рекреаційний потенціал і низький або середній рівень ного винижчі показники у Дніпропетровській, Київській, Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Харківській, Черкаській областях. В основному - це області з розвиненою промисловістю, що обумовлює пріоритети землекористування. За рівнем концентрації земель на 1 тис. рекреантів найвищі позиції займають Чернівецька, Хмельницька, Чернігівська, Волинська, Івано-Франківська, Рівненська, Сумська, Тернопільська області, де рівень рекреаційного навантаження - один з найменших за кількістю рекреантів.
Рівень концентрації природно-рекреаційного потенціалу найвищий у Чернівецькій, Хмельницькій, Чернігівській, Сумській, Рівненській, Тернопільській, Івано-Франківській, Закарпатській, Житомирській, Волинській областях. Найнижчі показники в АР Крим, Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Херсонській, Черкаській областях. Найбільший вплив на ці показники мала частка природно-рекреаційного потенціалу у структурі ПРП потенціалу регіону, що значною мірою визначило площі земель, які використовуються чи можуть використовуватися для розвитку рекреаційного природокористування. За рівнем концентрації природно-рекреаційного потенціалу на одного рекреанта найвищі показники у Чернівецькій, Житомирській, Сумській, Хмельницькій, Чернігівській областях, що також пов'язано з низьким рівнем рекреаційного навантаження.(див.табл.2.1)[6]
Таблиця 2.1.
Загального індексу групи показників природно-ресурсного забезпечення регіонів
| Адміністративні утворення | Індекс рівня концентрації | Індекс забезпечення регіону | Індекс рівня забезпеченості землями рекреаційного призначення | Індекс частки природного рекреаційного потенціалу в ПРП регіону | Груповий індекс | ||
| ПРП | Рекреаційних земель | Мінеральними водами | Лікувальними грязями | ||||
| АР Крим | 0,494 | 0,576 | 0,047 | 0,173 | 0,072 | 0,434 | 1,814 |
| Вінницька | 0,474 | 0,152 | 0,142 | 0,143 | 0,102 | 0,317 | 1,323 |
| Волинська | 1,236 | 1,396 | 0,030 | 0,498 | 0,566 | 0,525 | 4,217 |
| Дніпропетровська | 0,106 | 0,102 | 0,043 | 0,001 | 0,042 | 0,118 | 0,412 |
| Донецька | 0,101 | 0,274 | 0,185 | 0,000 | 0,091 | 0,123 | 0,763 |
| Житомирська | 1,588 | 0,551 | 0,116 | 0,001 | 0,264 | 0,741 | 3,262 |
| Закарпатська | 2,268 | 1,301 | 0,661 | 0,146 | 0,202 | 1 | 5,500 |
| Запорізька | 0,050 | 0,270 | 0,055 | 0,002 | 0,119 | 0,040 | 0,537 |
| Івано-Франківська | 0,965 | 2,066 | 0,520 | 0,350 | 0,432 | 0,431 | 4,764 |
| Київська | 0,589 | 0,204 | 0,059 | 0,003 | 0,025 | 0,408 | 1,230 |
| Кіровоградська | 0,421 | 0,119 | 0,163 | 0,000 | 0,044 | 0,137 | 0,876 |
| Луганська | 0,358 | 0,338 | 0,089 | 0,000 | 0,316 | 0,266 | 1,365 |
| Львівська | 0,919 | 0,513 | 0,844 | 0,001 | 0,173 | 0,797 | 4,246 |
| Миколаївська | 0,087 | 0,360 | 0,063 | 0,000 | 0,216 | 0,051 | 0,762 |
| Одеська | 0,160 | 0,418 | 0,087 | 0,004 | 0,312 | 0,163 | 1,140 |
| Полтавська | 0,400 | 0,643 | 0,285 | 0,134 | 0,337 | 0,259 | 2,049 |
| Рівненська | 0,625 | 1,459 | 0,081 | 0,228 | 0,827 | 0,260 | 3,535 |
| Сумська | 0,999 | 1,396 | 0,028 | 0,000 | 0,495 | 0,359 | 3,231 |
| Тернопільська | 0,693 | 1,196 | 1,000 | 0,009 | 0,517 | 0,226 | 3,650 |
| Харківська | 0,464 | 0,233 | 0,106 | 0,000 | 0,057 | 0,414 | 1,254 |
| Херсонська | 0.046 | 1,010 | 0,081 | 0,004 | 0,588 | 0,027 | 1,752 |
| Хмельницька | 0,777 | 2,586 | 0,266 | 0,002 | 1,000 | 0,293 | 4,925 |
| Черкаська | 0,584 | 0,238 | 0,063 | 0,000 | 0,069 | 0,282 | 1,225 |
| Чернівецька | 1,444 | 1,777 | 0,039 | 0,000 | 0,274 | 0,150 | 3,689 |
| Чернігівська | 0,941 | 1,871 | 0,283 | 0,033 | 0,380 | 0,398 | 3,898 |
Аналіз сучасного стану рекреаційного природокористування в України свідчить про високий рівень забезпечення рекреаційними ресурсами АР Крим, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської, Одеської областей, високу інтенсивність використання природно-рекреаційного потенціалу в АР Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, у Житомирській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернігівській, Чернівецькій, Сумській, Хмельницькій областях.
Низька частка земель рекреаційного призначення в структурі земельного фонду України свідчить про низький рівень використання природно-рекреаційного потенціалу регіонів і несприйпяття його як повноправної і потужної складової природо-ресурсного потенціалу загалом. Це призводить до використання земель із цінними ПРП в інших сферах діяльності. Водночас така ситуація обумовлена недосконалістю Земельного кодексу та підходів до розмежування земель за їх призначенням, відсутністю досліджень стану земель і найдоцільніших форм та сфер їх використання з урахуванням економічної, соціальної та екологічної доцільності.
Загалом Україна має вигідне географічне розташування, сприятливі кліматичні умови, унікальні природні ландшафти. Рівень використання прнродно-рекреаційного потенціалу незначний, що робить сферу рекреаційного природокористування перспективною для багатьох регіонів. Нерівномірність розподілу земель рекреаційного призначення в регіонах, і їх різна структура є передумовою формування певної спеціалізації рекреаційної діяльності, що обумовлює необхідність і глибоких маркетингових досліджень, які лягли б в основу вироблення регіональних стратегії розвитку рекреаційного природокористування.
Рекреаційна сфера має бути визнана в Україні як одна з пріоритетних. У низці регіонів пріоритетними мають стати спеціалізації, що обумовлюється структурою ПРП, часткою в ньому природних рекреаційних ресурсів, складною ситуацією та розподільчим розташуванням регіону. Хоча для ефективнішої діяльності у сфері рекреаційного природокористування основною передумовою є наявність рекреаційних ресурсів, не менш важливим є здійснення інегитуційних перетворень, впровадження ринкових механізмів функціонування для досягнення економічної ефективності.
Необхідною передумовою ефективного функціонування і досягнення високих результатів рекреаційної системи регіону є формування та вибір стратегії її розвитку і контроль за реалізацією. Безумовно, вибір стратегічного напрямку розвитку може стосуватися не тільки регіону як цілісної системи, а й напрямку реалізації стратегічного потенціалу.
У сучасний період теоретичні та прикладні аспекти стратегічного планування досліджено в наукових працях багатьох учених економістів і практиків. Методика формування регіональних стратегій розвитку базується на результатах всебічного глибокого аналізу соціальпо-економічного, екологічного стану регіону; вивченні його природно-ресурсного, трудового, інвестиційного, виробничого потенціалу.