Суб'єктами, які здійснюють і забезпечують туристичну діяльність у сфері сільського туризму, можуть бути:
- фізичні особи (сільські господарі та члени їхніх родини), які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового проживання туристів у власному житловому будинку сільського господаря, в окремому будинку або на території особистого селянського господарства; послуги з харчування туристів, послуги туристичного супроводу, а також інші послуги, пов'язані з перебуванням туристів у даному господарстві та у даній місцевості;
- суб'єкти підприємницької діяльності, які падають послуги з тимчасового проживання, харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг;
- фізичні особи, які здійснюють діяльність, пов'язану з туристичним супроводом.
Український селянин у межах сільського туризму як виду підсобної діяльності може займатися:
- активним туризмом (організація на території селянського господарства спортивного майданчика, ставка для спортивного рибальства, пішохідні, сипні, вело- та кінні маршрути і прогулянки);
- скотуризмом (організація відпочинку в екологічно чистій місцевості, падання можливості споживати екологічно чисту продукцію, сприяти у заготівлі лікарських трав, лісових ягід і грибів);
- мисливським туризмом;
- культурно-етнічною діяльністю (виробництво й продаж сувенірної продукції народних промислів, залучення туристів до участі у національних обрядах, традиційних ремеслах і господарських роботах (сінокіс, бджільництво, випас худоби тощо).
Діяльність суб'єктів туристичної діяльності у сфері сільського та сільського зеленого туризму не підлягає ліцензуванню в таких випадках: якщо надаються послуги з тимчасового розміщення туристів у власному житловому будинку сільського господаря, в окремому будинку або на території особистого селянського господарства; послуги з харчування туристів, а також інші послуги, пов'язані з перебуванням туристів уданому господарстві або у даній місцевості, якщо така діяльність не підпадає під категорію турагентської або туронераторської діяльності.
Діяльність у сфері сільського туризму не належить до підприємницької діяльності, тому грошові винагороди за такі послуги не підлягають оподаткуванню. Законодавство також передбачає за певних умов звільнення отриманих доходів і від податку на доходи фізичних осіб. Але на сьогоднішній день потребує доопрацювання положення проекту, за яким сільські господарі можуть вести діяльність із надання туристичних послуг у сфері сільського туризму без реєстрації як суб'єкти підприємницької діяльності в разі, якщо кількість туристів, які одночасно приймаються, не перевищує 8 осіб, оскільки неможливо проконтролювати, яка кількість осіб перебуває одночасно па відпочинку у господарстві. Звільнення від оподаткування доходів, отриманих від здачі кімнат туристам, передбачається за таких умов:
- житловий будинок, у якому здаються кімнати, розташований на сільській території і належить до сільського господарства;
- житлові кімнати знаходяться у житловому будинку чи прибудові господаря та здаються відпочивальникам, а не сезонним робітникам або іншим особам на тривалий термін.
В Україні ініціатором поширення ідей розвитку сільського туризму є Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні (надалі — Спілка). За її ініціативою створені й функціонують осередки сільського туризму у більшості областей України. Спілкою у співпраці з науковцями і державними органами управління розроблено Проект концепції та розпочато роботу над Програмою розвитку сільського туризму в Україні.
Спілка проводить екологічне маркування садиб на виконання вимог екологічного стандарту а саме до таких складових послуг сільського туризму: довкілля; садиби; кімнат, продуктів; раціонального використання водних ресурсів; раціонального використання електроенергії та пали на; обмеженого використання побутових хімічних засобів; туристичної інформації; рекомендованої туристичної діяльності; підтримки народних традицій; транспорту.
В Україні відбувається стабільний розвиток діяльності в галузі СТ. Але оскільки цей вид економічної діяльності є новим для нашої країни, то існує низка проблем, над вирішенням яких ще необхідно працювати.
Подальший розвиток сільського туризму в Україні вимагає впровадження низки заходів, які дозволять розвинути цей вид діяльності:
1. Удосконалення законодавчої та пормативно-правоіюї бази, її гармонізація з міжнародними стандартами:
- доопрацювання та прийняття Закону України «Про сільський і сільський зелений туризм»,
- розроблення нормативних вимог до облаштування сільських осель і об'єктів туристичної інфраструктури;
- визначення нормативних вимог до інформації про туристичні маршрути й об'єкти туристичної інфраструктури та порядку їх встановлення.
2. Розроблення нормативно-правової бази з питань функціонування системи стандартизації та сертифікації послугу сфері сільського туризму, присвоєння господарству і послугам, які надаються туристам, відповідної категорії якості та рівня обслуговування. Присвоєння категорії житлу, яке надається у користування туристам і відпочивальникам, дає право сільському господарю повідомляти про відповідну якість житлових умов у засобах реклами, встановлювати відповідний рівень оплати за проживання, сприяє підтримці житла у належному етапі, підвищенню комфорту та якості житлових умов.
3. Сертифікація послуг СТ з метою підвищення привабливості особистого селянського господарства дня туристів. Сільські господарі та члени їхніх родин, які надають послуги з сільського туризму, за власним бажанням мають право сертифікувати послуги СТ, то дозволить визначати, яку якість обслуговування може забезпечити сільський господар для туристів. Сільські господарі, які проводять туристичну діяльність із сільського туризму, зобов'язані усвідомлювати відповідальність, яку вони беруть на себе в організації відпочинку у своїх оселях, адже недоброякісне обслуговування здатне назавжди відвернути клієнта від бажання відпочивати в селі. Для цього має бути розроблений стандарт, який регламентує вимоги щодо послуг сільського туризму, а саме вимоги до приміщень, санітарно-гігієнічнихумов, обслуговуючого персоналу, умов харчування, протипожежні вимоги, вимоги до реєстрації відпочивальників, цивільної відповідальності господарів, страхування майна.
4. Створення інформаційної бази з сільського туризму, електронної бази даних особистих селянських господарств, які займаються туристичною діяльністю з сільського туризму, доступної населенню через мережу Іnternet, кадастрів туристичних ресурсів, випуск рекламно-інформаційпі каталогів об'єктів сільського туризму приверне увагу населення до відпочинку в сільській місцевості і дозволить полегшити вибір місця відпочинку туристам.(див.табл. 3.1)[10]
Таблиця 3.1.
Проблеми в галузі СТ та можливі шляхи її вирішення
| Суть проблеми | Шляхи вирішення |
| Недостатній розвиток правової бази. Проблеми пов’язані з ліцензуванням екскурсійної діяльності, обов’язковою сертифікацією послуг харчування та умови проведення діяльності з надання туристичних послуг у сфері сільського туризму | Доопрацювання та прийняття Закону України «Про сільський зелений туризм», інших нормативно-правових документів, які регламентують організації послуг СТ, спрощення податкової політики |
| Недосконалість системи державного управління | Розробка регіональних і муніципальних програм розвитку СТ |
| Відсутність єдиних методик і стандартів оцінювання якості послуг сільського туризму | Розробка нормативних документів з вимогами до організації послуг СТ |
| Відсутність якісних рекламно-інформаційних матеріалів | Проведення маркетингових досліджень, розробка пакетів рекламно-інформаційних матеріалів з інформацією про об’єкти СТ |
| Відсутність можливостей виходу на міжнародний ринок | Відповідність міжнародним вимогам з організації СТ, участь у міжнародних організаціях з СТ, використання міжнародних баз даних, використання інформаційних ресурсів Internet |
| Низький рівень надання послуг і рівень комфорту | Розробка нормативних документів з переліком вимог до послуг сільського туризму, сільських осель, благоустрій осель, розвиток інфраструктури СТ, конкурсо з якості послуг СТ |
| Відсутність спеціалізованих туроператорів, гідів, еккурсоводів | Розробка семінарів та курсів з підготовки кадрів туроператорів у галузі СТ |
| Низькі доходи від діяльності СТ | Збільшення кількості наданих послуг, розробка різноманітних програм для різних категорій населення |
Впровадження вищезазначених заходів дозволить створити конкуренцію на ринку послуг СТ, зрости доходам сільських жителів та виведе з «тіні» селянські господарства, які займаються туристичною діяльністю з сільського туризму. Розвиток сільського туризму в Україні сприятиме спілкуванню людей з природою; екологічній просвіті населення; охороні природи; розвитку місцевого соніокультурного середовища; підвищенню рівня життя в сільської місцевості.
Сприяння розвитку сільського туризму має стати невід'ємною складовою державної регіональної політики, одним із шляхів вирішення питання зайнятості населення та соціально-економічного розвитку на селі.
Висновки
Не зважаючи на всі реалії сьогодення, хотілося б зазначити, що Україна об’єктивно має могутній туристичний потенціал, який, нажаль, використовується не дуже ефективно. Так, вагомою складовою туристичного потенціалу країни є історико-культурні пам’ятки. Найбільше туристів приваблюють розкопки античних міст Північного Причорномор’я (Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей); пам’ятки Київської Русі ІХ-ХІІ ст. у Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Володимирі-Волинському; пам’ятки оборонної архітектури (фортеці в Луцьку, Меджибожі, Кам’янці-Подільському, Хотині, Білгороді-Дністровському, Ужгороді та Мукачевому); палацеві комплекси в Криму, на Львівщині та Чернігівщині; пам’ятки культової архітектури в Києві, Львові, на Івано-Франківщині, у Почаєві, Мукачевому і Чернівцях, а також дерев’яної культової та цивільної архітектури в Карпатах.