Смекни!
smekni.com

Туристична характеристика Словаччини (стр. 3 из 5)

нижчий рівень розвитку і конкурентних на світовому ринку виробництв ніж в Чехії;

розрив глибоких коопераційних зв’язків з чеськими підприємствами;

більша орієнтованість у зовнішній торгівлі на ринки східних сусідів ніж на ринки ЄС;

повільні та далеко не завжди послідовні реформи економіки після 1993 року;

наявність значних територіально-галузевих диспропорцій в країні, які упродовж перших десяти років суттєво дистанціювали її регіони.

Економічне зростання в Словаччині мало місце упродовж другої половини 90-х років і дало певні переваги в плані трансформації її господарства, хоча як, зазначалося раніше, цей процес йшов в країні повільними темпами і мав швидше за все «компенсаційну» основу (тобто після кризи роз’єднання двох країн розпочалося економічне зростання, що було наслідком відносно хорошої кон’юнктури словацьких товарів на ринках пострадянських країн). Російська та азіатська кризи 1996-1997 рр. мали свій відбиток і в Словаччині, а її наслідки найбільш рельєфно проявили себе у 1999 році, у зв’язку із різким падінням росту ВВП, великим бюджетним дефіцитом, дефіцитом поточних рахунків, стрімким зростанням зовнішнього боргу тощо.

Швидкі та багато у чому мало популярні заходи уряду щодо долання системної кризи в країні, завершення приватизації, зменшення дефіциту бюджету, децентралізація банківської системи та переорієнтація на європейські ринки призвели до відновлення темпів економічного зростання. Так, приріст ВВП у 2000-му році досяг 2,2%, а в 2001 – 3,3%, сучасна ж його структура виглядає такою, що відповідає в цілому європейській моделі, в якій на сервісні галузі припадає 64%, промисловість – 31,6%, сільське господарство – 4,4%.

Основними галузями економіки в Словаччині є виробництво продукції чорної металургії, продовольства, електроенергії, видобування кам’яного вугілля, ядерного палива, хімічна промисловість, випуск транспортних засобів, текстилю, електричних та оптичних приладів тощо. Сільське господарство представлене вирощуванням зернових культур, картоплі, хмелю, свинарством та розведенням великої рогатої худоби.

Підготовка до вступу до Європейського Союзу, що велася упродовж 1996-2004 рр. передбачала значні зміни у структурі виробництва, що були викликані необхідністю «нормалізації» експорту по трьох «чуттєвих» для ЄС галузях – чорної металургії, сільського господарства та текстильної промисловості, що викликало на перших порах суттєву галузеву деформацію. Як наслідок, країна й зараз має найвищий серед нових членів ЄС рівень безробіття, який напередодні вступу до Євросоюзу становив 18,6% (2002 р., (за методикою МОП).

Словаччина має значні територіальні розбіжності концентрації ПІІ, при цьому безперечним лідером виступає столичний регіон, на який припадає близько 50% їх загального обсягу. На значному відриві від Братислави йдуть інші регіони, а рівень безробіття в східних областях країни нерідко перевищує позначку у 30%. Виходячи з цього можна було очікувати й значних розбіжностей у показниках валового регіонального продукту на душу населення. Так, столиця країни станом на кінець 2004 р. вже перевищила середній показник по Євросоюзу сягнувши 104%, у той час, коли аналогічний індикатор по країні є трохи більшим за 30%.

Особливістю зовнішньої торгівлі є доволі значне від’ємне сальдо, яке хоча і скоротилося останнім часом, все одно продовжує залишатися негативним, що наявно випливає з наведених нижче даних (Див. табл. 5.24).

Як випливає з таблиці, експорт у цілому перевищує імпорт, а негативне сальдо, як правило, пояснюють масовим введенням інвестиційних товарів та технологій.

Суттєві зміни відбулися впродовж останніх десяти років в географічній структурі зовнішньої торгівлі. Якщо на поч. реформ лише 30% обсягів зовнішньої торгівлі припадало на країни ЄС, то вже на поч. ХХІ ст. – близько 60%. Найбільшими партнерами щодо експорту у 2000-му році були: Німеччина – 27%, Чехія – 15%, Італія – 9%. По імпорту – Німеччина – 27%, Російська Федерація – 18%, Чехія – 15%. Домінування енергоносіїв в структурі імпорту є значною проблемою країни.

Досить перспективною галуззю в Словаччині вважають іноземний туризм. Так, у 1999 році країну відвідав майже 1 млн. іноземних громадян, а оплачені ними послуги склали 2% її ВВП. В цій державі переконані, що в перспективі ця цифра могла б зрости до 5-7%, що відповідало б рівню сусідніх з нею Чехії та Угорщини.

Упродовж 2003-2004 рр. (у т.ч. після вступу до Європейського Союзу) Словаччина сміливо продовжувала системне реформування своєї економіки в плані зближення з економічною моделлю ЄС. Серед багатьох заходів цього процесу передусім слід відмітити: введення єдиного податку у розмірі 19%, що створило хороший базис для подальшого соціально-економічного зростання; суттєве зменшення рівня інфляції, хоча остання продовжує залишатися високою серед інших держав ЦСЄ; зближення показників процентної ставки по кредитах з провідними країнами ЄС; скорочення суми державного боргу та дефіциту державного бюджету. Такі заходи уряду Словаччини, відомі в ЄС як «Маастрихтські вимоги конвергенції», на думку експертів Європейської Комісії, дозволять Словаччині однією з перших увійти впродовж 2006-2007 рр. до Європейського монетарного союзу і замінити словацьку крону на євро.

Бізнес в країні

кліматом, який високо оцінений з боку світових інвестицій. 20-е місце серед лідируючих країн з якнайкращими умовами для підприємницької діяльності Словаччина одержала завдяки податковій реформі, спрощеному процесу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, гнучкості законів про працю, високому рівню захисту інвесторів і доступності джерел інвестицій.

Нові правила у області стимулювання інвестиційної діяльності коректують, уточнюють і об'єднують надання державної допомоги при її розгляді і твердженні у відомствах і уряді. Правила не відносяться до надання допомоги de minimis, державної допомоги для малих і середніх підприємців, в області навколишнього середовища, державної допомоги на основі затверджених схем державної допомоги і в області неринкових послуг. Словаччина, відповідно до нових правил, розділена на три зони, критерієм є середній рівень зареєстрованого безробіття окремих областей.

• Зелена зона : області з рівнем безробіття понад 15% (29 областей)

• Жовта зона: області з рівнем безробіття від 10 до 15% (24 областей)

• Червона зона: області з рівнем безробіття до 10% (26 областей)

При наданні державної допомоги уряд СР віддає перевагу таким галузям господарства, розвиток яких є пріорететним для Словаччини. Йдеться про виробничі процеси, продукт яких представляє додаткову цінність - центри розвитку і IT комп'ютерні технології. Допомога в обмеженому об'ємі надається галузям виробництва, які з погляду розвитку Словацької Республіки, менш привабливі (монтаж, дистриб'юторські центри).

Уряд СР розробив наступні форми державної допомоги, які можна розділити таким чином:

Непряма допомога

• пільги по податках з доходів юридичних осіб

• переход права власності на нерухоме майно держави або області за ціну меншу, ніж ринкова ціна.

Пряма допомога

• предоставление фінансової дотації на покриття інвестиційних витрат на проект типу В

• дотация на новостворені робітники місця

• дотация на освіту.

Законодавча база

Форми підприємницької діяльності на території Словаччини регулює Кодекс законів про торгівлю № 513/1991 Сб.с подальшими змінами, завдяки яким можливі передбачені чотири форми торгових суспільств, якими є: торгове суспільство, командитне суспільство, товариство з обмеженою відповідальністю і акціонерне суспільство.

Іноземні особи (юридичні особи з місцезнаходженням, фізичні особи з місцем мешкання поза територією Словацької республіки) можуть вести підприємницьку діяльність на території Словаччини на рівних умовах і в рівному об'ємі з громадянами Словаччини.

Дозвіл про підприємницьку діяльність на території СР іноземним юридичним особам набуває чинності з дня внесення його в Торговий реєстр.

Товариство з обмеженою відповідальністю Акціонерне товариство
Статутної капітал 6 639 євро 33 194 євро
Засновники 1 і більш физических/ юридичних осіб 1 юридичну особу
Мінімальний внесоккомпаньйона/акціонера 996 євро Не встановлена законом
Форма внеску Грошовий/негрошовий Грошовий/негрошовий
Погашення внеску Не пізніше 5 років після заснування суспільства або вступу до суспільства Не пізніше 1 роки після заснування
Резервний фонд Обов'язковий при отриманні прибутку, у розмірі 5%от чистого прибутку, не більше ніж 10% від статутного капіталу Обов'язковий при підставі, в розмірі не менше 10% статутного капіталу, і щорічно доповнювати його в розмірі, встановленому статутом, не менше 10% чистого прибутку, загалом в розмірі не менше 20% статутного капіталу.
Підрозділи суспільства 1) Загальні збори – що складається зі всіх компаньйонів, кожен компаньйон має один голос на 33 євро свого внеску; повинно проходити раз на рік, збирають його директори.2) Директори – статутної орган, діє від імені суспільства, одна або декілька осіб.3) Рада директорів – контрольний орган, не обов”язковий. 1) Загальні збори – що складається зі всіх компаньйонів, кожен компаньйон має один голос на 33 євро свого внеску; повинно проходити раз на рік, збирають його директори.2) Правління – статутний орган, діє від імені від імені суспільства, одна або декілька осіб.3) Рада директорів – контрольний орган, обов”язковий, до нього мають входити мінімум 3 особи.
Відповідальність Відповідає за порушення своїх зобов”язань всім своїм майном. Відповідає за порушення своїх зобов”язань всім своїм майном.

Кодекс законів про працю