Туристично-рекреаційні ресурси Полтавської області
План
Вступ
Розділ 1. Наукові підходи до вивчення туристично-рекреаційних ресурсів
Розділ 2. Суспільно-географічна оцінка туристичних ресурсів Полтавської області
2.1 Видатні історико-культурні пам’ятки Полтавщини
2.2 Природно-рекреаційні ресурси області
Розділ 3. Особливості розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини
Розділ 4. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини
Висновки
Список використаних джерел та літератури
У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення - що врешті-решт означає здоров’я - є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов’язано в першу чергу із значним зростанням доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення.
Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини.
Володіючи величезним природнім потенціалом, Україна усвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури. Відвідавши нашу країну, туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою.
На сьогоднішній день українське суспільство переживає період докорінних змін в розвитку держави. Процеси державотворення, що відбуваються на початку ХІ століття, спричинили істотні державно-політичні перетворення і в системі туристично-рекреаційних послуг. Пріоритетний напрямок розвитку туризму є важливим чинником підвищення якості життя в Україні, створення додаткових робочих місць, підвищення її авторитету серед інших країн світу. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення, що врешті-решт означають здоров’я, являють собою соціальну цінність. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов’язано, в першу чергу, зі значним зростанням доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення. Люди залишають свої домівки з наміром відвідати нові місця, збагатити себе знайомством з пам’ятками історії, культури і мистецтва. Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно сприятливих регіонах світу. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини.
Актуальність теми. Сучасний розвиток туризму, його перетворення в суспільно-суспільно-значимий соціально-економічний феномен обумовлює особливу актуальність проблем ефективної організації туристичної діяльності й використання туристичних ресурсів.
Основи туристичної політики закладені в міжнародних документах; Резолюції Римської конференції ООН по міжнародному туризмі й подорожам; Манільської декларації щодо світового туризму; Хартії туризму й Кодексі туриста й інших міжнародних правових актах.
Принципами міжнародної туристичної політики у своїй діяльності керується й Україна. Пріоритетні напрямки розвитку туризму визначені в Державній програмі розвитку туризму в Україні на 2002 - 2010 р.:
оптимальне використання природних переваг географічного положення окремих регіонів і центрів за рахунок проведення ефективної транзитної політики;
охорона й відновлення національної природної й історико-культурної спадщини, дотримання науково обґрунтованих норм ємності рекреаційних туристських територій, реконструкція й упорядкування туристських об'єктів, збільшення привабливості національних і культурних видатних пам'яток за рахунок цілеспрямованої пропаганди;
оптимізація структури внутрішнього попиту шляхом розробки спеціалізованих програм розвитку транзитного, екологічного, етнічного, мисливського, спортивного, сільського, релігійного й іншого видів туризму.
Стратегічна мета розвитку туризму в Україні складається:
у створенні конкурентоспроможного на внутрішньому й світовому ринках національного туристичного продукту, здатного з максимальною повнотою задовольнити потреби населення України;
розширенні внутрішнього туризму й постійного росту в'їзного туризму;
у забезпеченні на цій основі комплексного розвитку туристичних центрів і курортних територій;
збереженні й відтворенні природного середовища й історико-культурної спадщини.
Регіональна (локальна) туристична політика здійснюється в контексті загальної національної політики й у максимальному ступені враховує специфіку туристської пропозиції та попиту, сучасний і прогнозований рівень розвитку туризму в регіонах і окремих центрах.
Основними її цілями є створення конкурентоспроможного туристського продукту на основі збереження й використання привабливих елементів місцевої природної й історико-культурної спадщини, а також збільшення соціально-економічного ефекту від розвитку рекреаційно-туристської діяльності.
Виходячи з вищесказаного, ми визначили основну мету роботи: дослідження й аналіз туристських ресурсів Полтавської області.
Об'єкт дослідження - сукупність природних, історичних, археологічних, рекреаційно-оздоровчих і культурних ресурсів Полтавської області.
Методами дослідження є аналіз вихідних і узагальнення отриманих даних.
Мета й завдання дослідження: Вивчити рекреаційно-туристичний потенціал Полтавської області
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити такі завдання:
вивчити наукові підходи при вивченні туристично-рекреаційних ресурсів;
дослідити видатні історико-культурні пам’ятки та природно рекреаційні ресурси Полтавщини;
проаналізувати особливості розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини;
дослідити проблеми та перспективи розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини.
Рекреація (фр. rеcrеation, пол. rekreacja - відпочинок, від лат. recreatio - відновлення сил) - відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності; рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб та запитів.
Рекреацію можна сприймати і як заплановану бездіяльність, яка здійснюється за чиїмось бажанням. У глибшому сенсі вона розглядається у зв'язку з емоційним досвідом та натхненням, що з'являється як наслідок рекреаційної дії. З іншого боку, рекреація може сприйматися як система ресурсів чи сервісу. І, врешті-решт, не буде помилкою розглядати рекреацію як будь-який тип або вид усвідомленого задоволення фізіологічних бажань і соціальних потреб особистості під час відпочинку.
Рекреаційна діяльність пов'язана з використанням ландшафтів і значних територій. І у цьому сенсі вона конкурує із сільським та лісовим господарством, рибальством, промисловістю, гірничою справою та іншими видами суспільної виробничої діяльності, де використовуються природні ресурси.
Розрізняють три форми використання часу, відведеного на рекреацію - туризм, лікування/оздоровлення та відпочинок. Для означення цього часу і видів діяльності, які відбуваються в його межах, будемо використовувати поняття "рекреаційно-туристичний", яке включає всю (чи майже всю) сукупність явищ і процесів, пов'язаних з відновленням сил людини та задоволенням її фізіологічних і соціальних потреб.
Саме туризм у сучасному світі сприймається як головна форма рекреаційної діяльності, перетворившись на потужну самостійну галузь нематеріального виробництва, яка задовольняє рекреаційні потреби.
Під рекреаційними ресурсами розуміється сукупність компонентів природних комплексів і об'єктів історико-культурної спадщини, що формують гармонію цілісності ландшафту, пряме й опосередковане споживання яких робить сприятливий вплив, сприяє підтримці й відновленню фізичного й духовного здоров'я людини. [1,4]
Рекреаційні ресурси доцільно розділити на дві групи:
1. природні рекреаційні території й ресурси (рекреаційні, курортні, лікувально-оздоровчі зони, інші природні території, об'єкти, комплекси, використання яких можливо в рекреаційних цілях);
2. рекреаційні соціально-побутові ресурси (будови, спорудження, архітектурні й будівельні комплекси, інші об'єкти соціально-культурного призначення, використовувані для рекреаційних цілей).
Природні рекреаційні території - це частина простору навколишнього природного середовища, призначена для масового відпочинку населення, для відновлення життєвих сил і здоров'я людей. До них відносяться:
1. рекреаційні, курортні, лікувально-оздоровчі зони;
2. землі рекреаційного, історико-культурного й частково природоохоронного призначення;
3. окремі ділянки земель лісового, водного фонду;
4. інші рекреаційні території, комплекси, придатні для використання з метою рекреації.
Природні рекреаційні ресурси - це природні курортні, лікувальні, оздоровчі ресурси й фактори, придатні для використання з метою відновлення й зміцнення здоров'я людей. По характері використання підрозділяються на 4 головних типи: