Міністерство освіти і науки України
Харківський Національний Педагогічний Університет
ім. Г.С. Сковороди
Кафедра географії
Курсова робота
На тему: Екологічний туризм
Виконав студент 3 курсу
Історичного факультету
31 Г/І групи
Чорнобук Ю.В.
Перевірив: доц. Некос С.В.
Харків 2009
Зміст
Вступ
1. Екотуризм , як галузь туризму
1.1 Передумови зародження і історія розвитку екотуризму
1.2 Міжнародна діяльність
1.3 Поняття екотуризму і його види
2. Екотуризм в Україні
2.1 Розвиток сільського туризму
2.2 Аспекти сільського туризму
2.3 Проблеми і деякі шляхи розвитку сільського зеленого туризму в Україні
2.4 Експертний підхід до обгрунтування перспектив розвитку сільського зеленого туризму на прикладі Великого Севастополя
2.4.1 Перспективність
2.4.2 Необхідність розвитку сільського туризму
2.4.3 Культурна і історична спадщина
Висновки
Література
Додатки
Вступ
Актуальним цю тему робить швидке зростання ролі туризму у єкономіці , він зараз забезпечуючуе десяту частину світового валового національного продукту. Ця галузь економіки розвивається швидкими темпами і найближчими роками стане однєю з найбільш важливих її секторів.
Останніми роками туризм став одним з найприбутковіших видів бізнесу в світі. Він використовує приблизно 7% світового капіталу, а річний дохід від міжнародного туризму в 2000 році по оцінках Усесвітньої туристської організації, склав 600 млрд. доларів при 660 млн. досконалих міжнародних подорожей.
На початку 90-х років частка туризму навіть склала більше 10% світової торгівлі товарами і послугами, що дозволили йому зайняти 3 місце після експорту нафти і автомобілів, а до 2005 року туризм повинен вийти на перше місце.
Міжнародний туризм є активним джерелом надходжень іноземної валюти і робить вплив на платіжний баланс країни. Окрім впливу на економіку багатьох країн міжнародний туризм впливає на їх соціальне і культурне середовище, екологію. А останні, у свою чергу, впливають на туристів.
Проте зростання міжнародного туризму викликає деякі негативні наслідки, наприклад руйнування навколишнього середовища і порушення традицій місцевого населення. Це особливо наочно виявляється в країнах, що розвиваються, де туристи з багатших індустріальних країн своєю присутністю нав'язують властивий ним спосіб життя і рівень споживання. Отже, своєчасна і всестороння оцінка наслідків міжнародного туризму є дуже важливим чинником для складання такої економічної і туристської політики, яка дозволяла б отримувати максимальну вигоду і попереджати руйнівну дію туризму.
З початку 80-х років нашого сторіччя намітилося зрушення в пріоритетах мандрівників. Замість жаркого сонця все частіше перевага віддається тінистим лісам, а замість міських громад - поселенням традиційних народностей. Це примушує говорити про феномен так званого екологічного туризму, особливого сектора туристської області, який, по деяких оцінках, вже охоплює більше 10% туристського ринку, а темпи його зростання в 2-3 рази перевищують відповідні темпи у всій індустрії туризму.
Метою курсової роботи є вивчення екологічного туризму, його становлення , з'ясування тенденцій.Об'єктом дослідження є екологічний туризм України та світу, різні форми екотуризму . Предметом дослідження є історія розвитку єкологічного туризму ,проблеми та перспективи що стоять перед розвитком єкотуризму.
1. Екотуризм як галузь туризму
1.1 Передумови зародження і історія розвитку екотуризму
Серед основних передумов зародження екотуризму провідну роль займає посилення через масовість туризму, антропогенного навантаження на природні і культурно-історичні туристські ресурси. Враховуючи прогнозовані Усесвітньою туристською організацією (ВТО) показники розвитку туризму в XXI столітті, стає очевидним наростання суперечностей в питанні задоволення туристського попиту і раціонального використання туристських ресурсів.Негативні аспекти впливу масового туризму на навколишнє середовище і туристські ресурси були відмічені ще в 70 -х роках в зарубіжних і вітчизняних дослідженнях. Сьогодні антропогенний пресинг і його гальмуючий розвиток впливу спостерігається практично у всіх секторах туріндустрії і видах туризму, в переважній більшості туристських районів. Наприклад, вже в 1973 -1983 рр. в Польщі з цієї причини протяжність туристських водних маршрутів по річках і озерах скоротилася на 40%, а морських - на 70%. Площа пошкоджених лісів зросла на 60%. З 1976 р. в США в каньйоні Балінгер в результаті руху автотранспорту, обслуговуючого туристів, середній темп змиву грунту і грунту в 86 разів перевищував гранично допустимий. У міру зростання глобалізації світового господарства росли і негативні зміни в географічній оболонці Землі, зокрема:
- кліматичні зміни;
- деградація грунтів і земель;
- руйнування екосистем і зменшення біорізноманітності;
- збільшення забруднення води, грунту і повітря;
- природні лиха, викликані діяльністю людини;
- неконтрольований приріст населення і посилення нерівності в
соціально-економічному розвитку;
- обмеженість запасів енергії і інших видів природних ресурсів.
Враховуючи глобальний характер цих проблем, вирішити їх на регіональному або національному рівні неможливо. Німецький Радий консультантів з глобальних змін виділив наступні типові моделі проблем, що повторюються в багатьох регіонах сіту. По аналогії з хворобами, вони були названі синдромами:
1) синдроми утилізації. Наприклад, надмірна обробка маргінальних земель (Сахельський синдром), або рекреаційний е розвиток і руйнування природи (синдром масового туризму);
2) синдроми розвитку. Наприклад, екологічне руйнування ландшафтів унаслідок реалізації неадекватних програм розвитку ("Аральський синдром"), або ігнорування екологічних стандартів при швидкому економічному розвитку ("синдром Азіатських тигрів");
3) синдроми відходів. Наприклад, деградація навколишнього середовища при контрольованому і неконтрольованому похованні відходів (синдром дампинга).
1.2 Міжнародна діяльність
У міру актуалізації проблем зростала і кількість публікацій, конференцій і нарад, присвячених раціональному використанню природних і культурно-історичних туристських ресурсів. Тільки у 1999 р. за кордоном було опубліковано більше 400 робіт на цю тему. Підсумком напруженого пошуку стала розроблена в 1996 р. ВТО, Всесвітня рада з подорожей і туризму (WTTC). Оорганізацією "Зелений мир" розроблена концепція стійкого розвитку туризму в XXI столітті: "Agenda 21 for travel and tourism industry". Вона була адресована національним адміністраціям по туризму, туристським, торгівельним| організаціям, а також споживачам туристських послуг. Концепція базується на "Порядку денному 21 для індустрії туризму і подорожей" - всесторонній програмі дій, прийнятій 182 урядами на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (UNCED) 14 червня 1992 р. Під стійким розвитком розуміється процес, що відбувається без нанесення збитку туристським ресурсам. Це досягається таким управлінням ресурсами, при якому вони можуть поновлюватися з тією ж швидкістю, з якою використовуються, або перехідом з поволі поновлюваних ресурсів на швидко поновлювані. "Порядок денний 21" містить наступні положення:
· констатується, що індустрія подорожей і туризму зацікавлена в захисті природних і культурних ресурсів, які є ядром туристського бізнесу;
· підкреслюється важливість координації спільних зусиль урядів, індустрії і неурядових організацій для створення стратегії довгострокового розвитку;
· перераховуються області пріоритетних дій з певною метою і кроки для їх досягнення.
· указується на важливість партнерства між урядом, промисловістю і неурядовими організаціями, аналізується стратегічна і економічна важливість подорожей і туризму, демонструються величезні вигоди від створення житте здатної туристської індустрії. Документ закликає використовувати в розвитку туризму наступні принципи: - подорожі і туризм повинні допомогти людям в досягненні гармонії з природою;
· подорожі і туризм повинні внести свій внесок до збереження, захисту і відновлення екосистем;
· подорожі і туризм повинні грунтуватися на життєздатних моделях виробництва і споживання;
· політика протекціонізму в торгівлі подорожами і туристськими послугами має бути частково або повністю змінена;
· захист навколишнього середовища повинен складати невід'ємну частину процесу розвитку туризму;
· проблеми розвитку туризму повинні вирішуватися за участю зацікавлених громадян (місцевих жителів), з плануванням рішень, що приймаються на місцевому рівні;
· держави винні попереджати один одного щодо природних лих, які можуть зачіпати безпосередньо туристів або туристські сфери;
· подорожі і туризм повинні сприяти створенню робочих місць для жінок і місцевих жителів;
· розвиток туризму винен запеспечувати і підтримувати культуру і інтереси місцевих народів;
· індустрія туризму і подорожей повинна базуватися на міжнародному праві у сфері захисту навколишнього середовища .
Було обкреслено 9 областей пріоритетних напрямів роботи національних адміністрацій по туризму:
1) Оцінка існуючої туристської інфраструктури в цілях забезпечення життєздатного туризму.
2) Оцінка економічних, соціальних, культурних і природних складових розвитку турорганизацій.
3) Навчання, освіта і суспільне поняття процесів стійкого розвитку.
4) Планування життєздатного розвитку туризму.
5) Обмін інформацією, досвідом і технологіями життєздатного туризму між розвиненими країнами, що розвиваються.
6) Забезпечення участі в процесі розвитку всіх секторів суспільства.
7) Розробка турпродуктів з дотриманням принципів стійкого розвитку в їх основі, як невід'ємній частині процесу розвитку туризму.