Регіональний туризм на прикладі Черкащини (стр. 2 из 7)

Пріоритетним видом туристичної діяльності у 2004 році залишається внутрішнійтуризм, на який припадає 66 % туристів, обслугованих ліцензіатами. На виїзний туризм припадає, відповідно, 20 %, на в’їзний – 14 %.[9, 190]

Всього протягом 2004 року туроператорами обслуговано 1,9 млн. туристів та 1,5 млн. екскурсантів, що, відповідно, на 34 % та на 44 % менше, ніж у 2003 році. Загальна кількість туристів зменшилась за рахунок скорочення кількості в’їзних і внутрішніх туристів, відповідно на 26 % і 47 %. Натомість, кількість виїзних туристів зросла на 28 % (табл.4).

Таблиця 4

Виїзний туризм в Україні
(осіб)
2 000р.	2 001р.	2 002р.	2 003р.	2 004р.
Організований туризм	0	0	0	1 476 010	1 318 198
Службова поїздка	1 121 498	1 473 833	0	1 716 695	1 199 422
Приватний туризм	450 932	489 601	0	11 602 227	12 969 951
Всього виїзних туристів	13 422 320	14 849 033	14 729 444	14 794 932	15 487 571
темп приросту кількості туристів	10,60%	-0,80%	0,40%	4,70%

Таким чином, продуктивність діяльності підприємств залишилась на рівні 2003 р. – у 2004 році один ліцензіат в середньому обслужив лише на 1,5 % туристів більше.

Обсяг наданих туристичних послуг туроператорів та турагентів у 2004 році зріс, у порівнянні з 2003 роком, на 2 %. Проте, в середньому один ліцензіат надавав на 57 % більше послуг, ніж у 2003 році.

Водночас, платежі до бюджету ліцензіатів у 2004 році зменшились порівняно з 2003 роком на 42 % і становили 98,1 млн. грн. В середньому на одного ліцензіата припадає 39,0 тис. грн. платежів до бюджету, що на 11 % менше, ніж у 2003 році.

У розрахунку на одного працівника, показники 2004 р. випереджають аналогічні показники 2003 р.: в середньому на одного працівника припадає на 43 % більше обслугованих туристів, на 120% більше наданих послуг та на 25 % більше платежів до бюджету.

У 2004 році відбулось зростання середньої вартості путівки на 54 % через подорожчання одного туро-дня на 83 %. Найбільше підвищилась вартість одного туро-дня у внутрішньому туризмі – на 89%, у в’їзному та виїзному туризмі, відповідно, на 43% та 26%.

Туристичний сезон 2005 року характеризується продовженням загальних позитивних тенденцій розвитку галузі. Зокрема, за даними Адміністрації Держприкордонслужби України, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, темпи росту обсягів в'їзного туризму (114%) перевищили темпи росту виїзного туризму (106%). Впродовж 9 місяців 2005 р. Україну відвідали 13,9 млн. іноземних туристів, за кордон виїжджали 12,4 млн. українських туристів. До кінця поточного року очікується, що Україну відвідають 17,9 млн. іноземних туристів, а до інших держав подорожуватимуть 16,2 млн. українських туристів.

2. Напрямки формування туристичного ринку України

2.1Перспективи розвитку регіонального туризму в Україні

Складні та неоднозначні трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України, знаходять відображення і в соціально-економічному розвитку її регіонів. Однак структура економіки регіонів та їх інфраструктурне забезпечення не відповідає завданням ринкової економіки. В той же час територіальна концентрація виробництва, щільність населення країни та достатній рівень розвитку людського капіталу, вигідне транскордонне положення, якість та унікальність окремих видів ресурсів транскордонних регіонів (наприклад, Карпатського) повинні сприяти ефективному їх використанню.

На нашу думку, одним із перспективних напрямів розвитку регіонів України може стати туризм, який має відповідне природно-ресурсне, інфраструктурне, трудоресурсне, організаційно-інформаційне забезпечення у регіонах і подальший розвиток якого повинен враховувати особливості регіонів, тому що сьогодні розвиток регіонів України характеризуються значними відмінностями в рівнях соціально-економічного розвитку, неузгодженістю ряду законодавчих і нормативних актів, недостатньо чітко визначеною загальнодержавною стратегією. Спостерігається надмірна концентрація населення і виробництва у великих містах, неефективний, уповільнений розвиток більшості середніх і маленьких міст. Це є наслідком надмірного втручання держави в регіональну політику протягом довготривалого періоду, що призвело до значних територіальних диспропорцій економічного розвитку країни, погіршення демографічної ситуації в країні, стану зайнятості, зниженню якості життя населення, занепаду сільської місцевості.

В регіональному розрізі збереглась тенденція диспропорційності розвитку туризму. Більше половини обсягів туристичної діяльності припадає на три регіони – АР Крим, м. Київ, Одеську область – які розвинені всебічно у різних галузях економіки. Водночас у регіонах, що є депресивними в інших галузях, туризм також не набув належного розвитку, не зважаючи на наявність необхідних для цього природних, історико-культурних та трудових ресурсів. Від 48 % до 67 % обсягів туристичної діяльності в Україні забезпечують підприємства АР Крим, м. Києва та Одеської області.

Таблиця 5

Туристична діяльність регіонів у 2003р.

АР Крим	м. Київ	Одеська обл.	Разом
Загальна кількість туристівв’їзних (іноземних) виїзних внутрішніх	16 %27 %0,4 %16 %	21 %26 %50 %13 %	11 %16 %4 %10 %	48 %69 %54 %39 %
Кількість екскурсантів	51 %	5 %	3 %	59 %
Обсяг наданих послуг	22 %	38 %	7 %	67 %
Платежі до бюджету	23 %	29 %	11 %	63 %
Середньооблікова чисельність працівників	22 %	18 %	11 %	51 %

На Карпатський регіон (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області) припадає 5-12 % загальних обсягів туристичної діяльності. Наступні 10 регіонів з року в рік вирізняються низькими показниками роботи суб’єктів туристичної діяльності та посідають останні місця за рейтингом (табл.5.)

Таблиця 6

Рейтинг областей за туристичною діяльністю

Назва області	Рейтинг області за сукупністювсіх основних показників
	2001 р.	2002 р.	2003 р.
Сумська	27	27	27
Чернігівська	26	26	25
Житомирська	25	25	26
Черкаська	24	24	23
Тернопільська	23	23	18
Рівненська	21	22	24
Кіровоградська	20	18	19
Вінницька	16	21	22
Луганська	22	19	21
Хмельницька	19	20	20

Найменш розвинутою туристична діяльність є в Сумській, Чернігівській, Житомирській областях. Питома вага кількості туристів, обслугованих підприємствами цих областей не перевищує 1 % від загального по Україні обсягу. Таке становище зберігається впродовж останніх 4 років (табл.6).

У 2003 р. помітно активізувалась туристична діяльність в Волинській, Тернопільській, Закарпатській, Івано-Франківській областях завдяки проведенню комплексних рекламно-інформаційних заходів щодо презентації вітчизняного турпродукту на державному та регіональному рівнях. Найбільшими темпами приросту туристичних потоків, зокрема в’їзного та внутрішнього, вирізняється серед цих регіонів Тернопільська область (рис.2).

Водночас, туристичний та природно-рекреаційний потенціал цих областей, а також Вінницької, Луганської, Кіровоградської, Рівненської, Хмельницької, Черкаської, для яких питома вага кількості обслугованих туристів не перевищує 1,8 % від загального по Україні обсягу, можна використовувати набагато ефективніше.

Рис.2. Динаміка туристичної діяльності України в 2004р.

В цих регіонах для успішного розвитку туризму, окрім природнокліматичних ресурсів, наявні також комплекс об’єктів історико-культурної спадщини, сприятливе екологічне становище, вигідне географічне розташування, з огляду на близькість кордонів з європейськими державами, розвинену систему транспортного сполучення тощо.

Доцільно розбудовувати туристичну інфраструктуру у Херсонській, Волинській, Полтавській, Миколаївській областях, залучаючи для цього внутрішні та іноземні інвестиційні ресурси враховуючи сприятливі для розвитку туризму екологічні та природнокліматичні умови. На даному етапі туризм в цих областях розвивається повільно, втрачаються, з різних причин, потенційні можливості економічного зростання та досягнення продуктивної зайнятості населення. [6, 152]

Незважаючи на позитивні зрушення в туристичній сфері України, розвиток туризму в регіонах відбувається повільно порівняно зі світовими туристичними регіонами. Аналіз розвитку туризму в регіонах України доводить наявність досить сприятливих чинників для сталого розвитку туризму. В той же час наявні ресурси не використовуються належним чином через низький рівень розвитку інфраструктури, в якій одне з перших місць належить транспортній системі. Важливими проблемами залишаються подальше вдосконалення залізничної мережі регіонів, електрифікація окремих відрізків доріг, реконструкція і модернізація залізничних вокзалів.

Треба підкреслити, що і наявна матеріально-технічна база туризму в регіонах використовується неефективно через низку причин:

- асортимент туристичних послуг і рівень сервісу значно відстають від зарубіжних стандартів;

- ціни на готельні послуги мають постійну тенденцію до зростання, хоча це не завжди пов'язано з покращенням комфортності та рівня обслуговування;

- структура номерного фонду не відповідає потребам клієнтів (у готелях регіонів недостатньо одномісних номерів).

Аналіз діючих сьогодні пансіонатів, баз та інших закладів відпочинку в регіонах, засвідчує неналежну комфортність переважної більшості з них, невисокий рівень та асортимент послуг, занепад матеріально-технічної бази» сезонність роботи і пов'язане з нею неефективне використання наявного туристичного потенціалу.