Використовуючиміжнароднийдосвід, доцільновпроваджуватидиференційованіставкиПДВ (ут. ч. стандартну, зниженутапідвищенуставки) залежновід зірковостіготельнихпідприємствіпитомоївагиіноземнихгостей, типівікатегорійпідприємствресторанногобізнесу, атакожпільгиподатковогохарактерудлямалихпідприємств
Такимчином, досвідбагатьохкраїнпоказує, щоуспіхрозвиткутуризмубезпосередньозалежитьвідпідтримкизбокудержави. Різнідержавніпрограмистимулюванняв'їзноготуризмупередбачаютьпільгивоподаткуванні, спрощенняприкордонно-митногорежиму, створеннясприятливихумовдляінвестицій, надання пільговихпозикікредитівдлянаціональнихпідприємців, збільшеннябюджетних асигнуваньнарозвитокінфраструктури, рекламуназарубіжнихринках, підготовку кадрів. ЗастосуваннявУкраїніподібнихзаходівназаконодавчомурівніприскорить розвитокіндустріїгостинностіітуристичноїгалузізагалом, атакожстанеефективнимспособомформуванняпозитивногоміжнародногоіміджунашоїдержави.
Актуальнимнинієствореннястудентськихготелів (хостелів). Аналіздосвідудіяльностімолодіжнихготелівузарубіжнихкраїнах, зокремавРосії, даєзмогуговоритипроперспективирозвиткумережіхостеліввУкраїні. Одночаснодосвідіншихкраїнтакожсвідчить, щомолодіжнехостельнегосподарстводоцільнорозвиватипаралельнозекскурсійноюдіяльністю, атакождитячим, молодіжнимісімейнимтуризмом.Самецігрупитуристівнайчастішівідвідувачітаспоживачіпослугкостелів.
Координаційну, консультаційнутафінансовудопомогудлярозвиткумережіхостелівмаютьнадатитакіорганізації, якДержавнатуристичнаадміністраціяУкраїни, Державнийкомітетусправахсім'їтамолоді, Українськийнаціональнийкомітет молодіжнихорганізацій, МіністерствотуризмуАРКрим, координаційнірадизпитаньмолодіжноїполітикиобласнихдержавнихадміністрацій, атакожКиївськата Севастопольськаміськідержавніадміністрації.
ОстаннімчасомінтересдоІнвестиційвготельнуінфраструктуруізсторонияк Заходу, такіСходузначнопосилився; вДержтурадміністрацїїпройшлипереговори зпартнерамизІспанії, Австрії, Туреччини, СаудівськоїАравіїйІншихкраїн.
Нанашудумку, Державнатуристичнаадміністраціяповиннадолучитисядо розвиткуготельноїсправизадопомогоюнаступнихзаходів:
- забезпеченняучастіделегаційукраїнськихготелівуміжнароднихпрофесійнихвиставках;
- виданняофіційногодовідниказасобіврозміщення, дезапідсумкамирегіональноїінвентаризаціїбудеприведенанайповнішаінформаціяпроготелі, санаторії, пансіонати, будинкивідпочинкувУкраїні;
- створеннявІнтернетіелектронноїбіржіпрацевлаштування;
- формуваннябазиданихпротуристичніфірмиіготелі, місцяїхрозташування, послуги, ціни, вивченняіпрогнозуванняпопиту, створенняпостійнодіючоїІнтернет-виставкиінвестиційнихготельнихпроектів.
Реалізаціяцихтаіншихзаходівсприятимеподальшомурозвиткуготельногогосподарства, створеннюумовдляінтеграціївітчизнянихготелівуміжнародніготельнімережі, формуваннютарозвиткумережінезалежнихпідприємствготельного господарствавУкраїні.
3. Державна підтримка розвитку туризму в Україні
Останні декілька років розвиток туризму в Україні проголошується стратегічним пріоритетом національного розвитку. Відповідно до цього держава зробила багато кроків з інституційного, інформаційного, нормативно-правового забезпечення розвитку туризму в Україні.
У 2002 році створена Державна туристична адміністрація України (ДТАУ), що має права державного комітету. На цей орган центральної влади покладено розробку та впровадження державної політики підтримки туризму в Україні. При ДТАУ створена національна рада з туризму. Низка державних підприємств (наприклад ДП „Національна туристична організація, ДП „Науковий центр розвитку туризму”, та інші) спрямовують свою діяльність на інформаційно-аналітичний та рекламний супровід туристичної сфери України.
Низка законів, указів Президента України, постанов Уряду вже регулюють відносини суб’єктів господарської діяльності (СГД) туристичної сфери як між собою, так і з державою (дивись аналітичне дослідження „Аналіз державної політики підтримки розвитку туризму в Україні”). Практично повсюдно створена державна вертикаль (центральний – обласний рівень) управління та координації туристичною сферою.
Але зрозуміло, що ефективний розвиток туризму в Україні не можливий без повноцінної участі у цьому процесі органів місцевого самоврядування, які безпосередньо, за Конституцією та Законами України, забезпечують життєдіяльність та розвиток територіальних громад. На сьогодні органи місцевого самоврядування вже мають бюджети розвитку (хоча, нажаль поки що, дуже малі). Нарешті, в основному, закінчено поділ майна між державою та комунальною власністю. Органи місцевого самоврядування постійно демонструють наявність місцевої ініціативи та здатність вирішувати складні питання забезпечення життєдіяльності та розвитку територіальних громад. Наявний великий досвід консолідованих дій органів місцевого самоврядування у відстоюванні та просуванні власних інтересів (дії Асоціації міст України (АМУ), спілки „Золоте Перевесло”, інші). Важливим показником реального впливу є довіра населення до представників органів місцевого самоврядування, яка сьогодні (за результатами соціологічних досліджень) значно перевищує довіру до представників органів центральної влади. Тому, залучення органів місцевого самоврядування до впровадження ефективної політики підтримки розвитку туризму на місцевому рівні є обов’язковою умовою успішного розвитку туристичної сфери України в цілому.
Об'єктивно аналізуючи нормативно-правову регуляцію стану галузі туризму в Україні, слід відмітити, що вона активізувалася лише протягом декількох останніх років. Законодавство України про туризм складається з Конституції України, Закону України “Про туризм”, інших законодавчих актів України, що видаються відповідно до них, міжнародних договорів і угод, в яких бере участь Україна.
До сьогодні в Україні було досить чітко вибудовано диференційовану систему органів урядового та неурядового характеру, які фахово займалися цим питанням. Так, Законом “Про туризм” встановлено, що державна політика у галузі туризму визначається Верховною Радою України. Центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму був Державний комітет України по туризму (на сьогодні - ліквідовано), повноваження якого визначалися цим законом та положенням, що затверджувалося Кабінетом Міністрів України. Державний комітет України по туризму реалізував державну політику в галузі туризму і ніс відповідальність за подальший його розвиток; брав участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань туризму. Місцевими органами державної виконавчої влади в галузі туризму є відповідні структурні підрозділи у складі органів державної виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковані цим органам влади та Державному комітету України по туризму. Для координації діяльності міністерств і відомств України в галузі туризму створено Національну раду по туризму, яка є позавідомчим колегіальним органом.
Всі плани, програми та проекти щодо розвитку туристичної індустрії повинні бути максимально зорієнтовані не тільки на створення належних умов для туристів, а й на забезпечення високого комфорту проживання корінних жителів регіону. Іншими словами, розвиток туристичної галузі треба розглядати як фактор стабілізації місцевих ринків праці та розширення зайнятості населення.
Серед інших питань, які регулюються відповідними урядовими організаціями, є й такі, які, наприклад, розробка першочергових кроків у реалізації Основних напрямів розвитку туризму в Україні, схвалених Указом Президента України від 10.10.1999 р. постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо подальшого розвитку туризму” (від 29.04.1999 р.) Ряду центральних органів виконавчої влади дано доручення “організувати облаштування мережі міжнародних транспортних коридорів об’єктами туристичної інфраструктури, залучення інвестицій та одержання кредитів для розвитку туристичної індустрії”.
Окремо слід сказати про роботу Асоціації туризму України. Вона на сьогодні є головною ланкою в тій системі, яка була наведена вища, займає провідне місце серед урядових та неурядових організацій. Об’єднуючи організації відповідного профілю на місцях, Асоціація значно полегшує роботу, намагаючись скоординувати їх роботу. Прикладом таких організацій може бути Львівська організація розвитку туризму, Асоціація “Трускавецькурортосервіс”, Одеський регіональний центр сприяння розвитку туризму “Регіон-туризм”.
Висновок
Стратегічною метою розвитку туристської індустрії України є вихід її на світовий рівень туристських послуг. Основними передумовами для цього виступають: географічне положення, наявність природного, історико-археологічного туристського потенціалу, політична стабільність та економічне зростання, конкурентноздатність туристських послуг. Якщо перші чотири умови в теперішній час у державі забезпечені, то дві останні гальмують входження національного туризму в міжнародний туристський простір.
Порівнюючи світовий досвід в організації туризму з сьогоднішнім станом його в Україні, треба констатувати, що між ними існує значний розрив. Так в перші роки незалежності, Україна стала в основному виїзною країною, що деформувало структуру і баланс туризму. Був продемонстрований у міжнародних відносинах новий феномен: при низькому ВВП на душу населення спостерігався виїзний масовий туризм її громадян за кордон, щороку не менше 6 млн. чол., переважно з комерційно-торгівельною метою.