Однієї з найбільш діючих форм організації занять по ОФП є кругове тренування, що дозволяє точно контролювати і дозувати навантаження. У цьому випадку найбільш важливими питаннями, що коштують перед тренером при організації занять по СФП круговим способом, є наступні:
· визначення змісту вправ, їхньої спрямованості, принципу підбора;
· підбор необхідних вправ для комплексу (визначення кількості "станцій" кола);
· визначення послідовності, черговості виконання вправ (замикання кола);
· уточнення дозування, кількості повторень кожної вправи;
· визначення часу виконання вправ на "станціях" і інтервалів відпочинку між станціями;
· визначення кількості кіл - серій вправ [24].
У заняттях по СФП інформативними показниками є: зміст вправ, спосіб проведення, обсяг і інтенсивність вправ, загальний час занять.
Тестується СФП за допомогою контрольних нормативів, проведенням функціональних проб і функціональної діагностики.
Розминка заняття можна віднести до допоміжного виду занять. Правомірність виділення цього типу занять підтверджується реальною потребою в ньому.
Виділяються два різновиди: ранкове розминкове заняття - традиційна "зарядка" - і власне розминкове заняття перед відповідальним тренуванням або змаганнями. На відміну від звичайної гігієнічної зарядки, розминкове заняття гімнаста насичується більш складними, але знайомими елементами технічної і фізичної підготовки. У схему занять включається розігріваючий біг у спокійному темпі, вправи на гнучкість, рівноваги, стійки на руках, елементи хореографії, батутна розминка. Основна задача зарядки - настроювання на майбутню протягом дня роботу. З юними гімнастами можна розучувати нескладні комплекси загальрозвиваючих вправ [24].
В умовах централізованої підготовки ранкове заняття привчає гімнастів до кількаразових занять в один день. Поступово звичайна зарядка (15 - 20 хв.) переростає в заняття тривалістю до 40 - 60 хв. При відсутності таких умов тренер розробляє для учнів індивідуальні плани на заняття в домашніх умовах. Ранкова розминка проводиться в залі, а також, у залежності від обстановки, - поза залом (стадіон, відкрита площадка і т.п.).
Розминкове заняття іншої спрямованості проводиться для настроювання на основне тренування, зняття нервової напруги перед змаганнями. Завдяки виконанню знайомих вправ у видах багатоборства, гімнаст здобуває впевненість у своїх силах, може переконатися в готовності до них. Варто підкреслити, що мається на увазі не розминка безпосередньо перед стартом - спеціальна розминка, а організоване заняття ранком, якщо змагання проводяться ввечері [25].
При плануванні такого заняття тренер повинний визначити зміст, кількість вправ, загальний час занять. Уважно оцінює суб'єктивний стан гімнастів по показниках самопочуття, активності, настрою (САН). Розминкові заняття першого типу актуальні вже на етапі спеціалізованої підготовки, а другий варіант - у роботі з підготовленими спортсменами, коли змагальна практика ширше.
Відновне заняття - це типова форма, характерна для сучасної гімнастики з великими обсягами навантаження. Застосовується переважно в періоди напруженої роботи для розвантаження, а також після змагань. У зв'язку з цим, актуальність даного типу занять у роботі з юними гімнастами невелика.
Відбудовне заняття повинне відрізнятися від учбово-тренувальних не тільки помітно зниженим обсягом і інтенсивністю навантаження, але і змістом. Спеціально організовані відбудовні заняття повинні містити вправи, не зв'язані з програмою підготовки до змагань. Ціль занять - реабілітація фізичного стану гімнаста, переключення на контрастно відмінні від основні вправи ігрового характеру. Виконуються розминкові вправи, рухливі ігри. Досить бажано використовувати музику, музичні ігри [24].
При проведенні подібних занять гімнастам надається відносно повна самостійність у виборі вправ, у визначенні кількості повторень. У цілому заняття повинне викликати емоційний підйом, бажання тренуватися. Заняття доцільне сполучити з відбудовними заходами.
Педагогічний контроль за емоційним станом (САН) доповнюється методами функціональної діагностики (ЧСС, АТ, ЕКС).
У періоди підготовки до відповідальних змагань використовуються трохи науково обґрунтованих моделей перед змагальної підготовки, орієнтованих на вид і характер змагань, з урахуванням індивідуальних особливостей гімнастів. Технологія підготовки передбачає використання спеціальних (по своїй спрямованості) тижневих мікроциклів (початковий, базовий, ударний, відновний, модельний, контрольно-модельний і безпосередньої спрямованості), у яких поетапно моделюються умови майбутнього змагального тижня.
Слід зазначити, що для створення на попередніх етапах підготовки оптимальної надмірності досить в ударно-модельних тренувальних заняттях перевищувати обсяги змагальної діяльності в 1,5- 2 рази.
На підставі цих представлень планування багаторічної цілорічної підготовки гімнастів можна виразити в системі однорідних структурних одиниць - тимчасових інтервалах: від чотирирічного олімпійського циклу підготовки до одного тренувального заняття.
Відповідно до даного підходу визначені типи річних (і піврічних) циклів, періодів, етапів і мікроциклів підготовки, типи тренувальних днів і занять. Орієнтуючись у структурі тренувального процесу, тренер може більш оперативно і раціонально керувати підготовкою гімнастів, вибудовувати в потрібній черговості ті або інші одиниці планування, наповняти їхнім конкретним змістом.
В ієрархії структурних одиниць планування тренувального процесу одне заняття є самим дрібним по масштабах. Однак це і найбільш оперативна ланка (по можливостях передбачати ситуацію і результат роботи). Плани занять розробляються найбільше докладно, хоча і не все задумане відбиває на папері.
Планування підготовки гімнастів в остаточному підсумку зводиться до розробки детальних планів окремих занять. У главі дана досить докладна характеристика типової структури заняття в спортивній гімнастиці, приведені особливості трьох частин: підготовчої, основної і заключної.
У зв'язку зі складністю виду спорту спектр проблем, що виникають при підготовці класних гімнастів, не може бути розв'язний у заняттях одного плану, одного профілю. Виникла необхідність виділити кілька типів занять. Створено передумови, у залежності від задач, для варіювання і застосування різних типів занять, тобто для керування тренувальним процесом. У практиці плануються серії - "ланцюжка" однопрофільних і разнопрофільних занять, заняття змішаного типу (учбово-тренувальні, модельно-контрольні і т.п.).
Але не повинно бути занять невизначеної структури. Майстерність тренера виявляється в умінні визначати співвідношення засобів підготовки в різних по масштабах інтервалах часу, в умінні варіювати різними типами занять.
1. Атлетическая гимнастика / В.М. Смолевский, М.Л. Укран и др. — М.: Физкультура и спорт, 1968.
2. Афонин В.Н. Исследование средств и методов текущего контроля в гимнастике. — М.: ГЦОЛИФК, 1975.
3. Башкиров В.Ф. Возникновение и лечение травм у спортсменов. — М.: Физкультура и спорт, 1981.
4. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движения и физиологии активности. — М.: Медицина, 1966.
5. Боген М.М. Обучение двигательным действиям. — М.: ФиС, 1985.
6. Волков Л.В. Физическое воспитание учащихся: Пособие для учителей. – М., 1988. – 360 с.
7. Волков В.Н. Спортивна тренированность: парадоксы и диагностика. // Теория и практика физической культуры. – 2002. - № 10. – С. 10 – 13.
8. Гринь Л.В. Травматизм у спортсменов-борцов и его профилактика. // Педагогіка, психологія і медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків, 2002. - № 24. – С. 94 – 98.
9. Зюзіна І.А. Основи педагогічної майстерності. – Освіта, 1989. – 302 с.
10. Комплексне тестування рухових здібностей людини. За ред. Сергієнко Л. П.-Миколаїв: УДМТУ, 2001.
11. Коренберг В. Б. Твоя гимнастика. — М.: Физкультура и спорт, 1977.
12. Коссов Б.Б., Озернюк А.Г. Произвольность движений у младших школьников: диагностика и способы формирования // Физическая культура в школе, — 1989. — № 7. — С. 60-64.
13. Коц Я.М. Основные физиологические принципы тренировки. Учебн. пособ. — М.: ГЦОЛИФК, 1986.
14. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. – М.: ФиС, 1991. – 543 с.
15. Методика физического воспитания школьников /Под ред. Г.Б. Мейксона, Л. Е. Любомирского. – М.: Просвещение, 1989. – 143 с.
16. Менхин Ю.В. Гимнастические сооружения и оборудование мест занятий: Метод, рекомендации. — Малаховка: МОГИФК, 1988.
17. Менхин Ю.В. Физическая подготовка в гимнастике. — М.: Физкультура и спорт, 1989.
18. Минаев Б.Н., Шиян Б.М. Основы методики физического воспитания школьников. М., 1989. – 320 с.
19. Новосельський В.Ф. Методика урока физической культуры в старших классах. — К.: «Радянська школа», 1989. — 127 с.
20. Озолин Н.Г. Современная система спортивной тренировки. — М.: Физкультура и спорт, 1970.
21. Паукова М.В., Черемисин В.П. Учить оценивать свои движения // Физическая культура в школе, 1984. — № 12. — С. 26-29.
22. Сінчаєвський С.М. Фізичне виховання школярів (теоретична підготовка) // Фізичне виховання в школі, 1999. — №2. — с.25-28.
23. Слупский Л.Н. Волейбол. Активные методы обучения // Физическая культура в школе, 1987. — №11. — С. 23-25.
24. Смолевский В.М., Гавердовский Ю.К. Спортивная гимнастика. – К.: Олимпийская литература, 1999. – 462 с.
25. Спортивная медицина: Учебное пособие. / Под ред. В.Л. Карпманаю. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 304 с..
26. Спортивная физиология: Учебник для ин-тов физ. культуры /Под общ. ред. Я.М. Коца. — М.: Физкультура и спорт, 1986.
27. Уилмор Дж.Х., Костилл Д.Л. Физиология спорта и двигательной активности. - Київ: Олімпійська література, 1977.
28. Уэйнберг Р., Гоулд Д. Основы психологии спорта и физической культуры. — Киев: Олимпийская литература, 1998.
29. Фізіологія людини (За ред. Кучерова І.С. та ін.). - К.: Вища школа, 1981.
30. Физическая культура и спорт в общеобразовательной школе. Пособие для учителя. / Под ред. Д. Рупы. – М.: Просвещение, 1985. – 87 с.
31. Физкультурно-оздоровительная работа в школе: Книга для учителя / Под ред. А.М. Шлемина. – М.: Просвещение, 1988.
32. Цанова Б.Й. Исследование интенсивных режимов тренировки и их влияние на функциональное состояние организма юных гимнасток 11—13 лет. — М.: ГЦОЛИФК, 1976.
33. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум ). – Львів: Світ, 1993. – 184 с.
34. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч.1. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2001. – 248 с.
35. Экология, здоровье, спорт. Под ред. Агаджаняна Н.А., Полатайко Ю.А. - Ив.-Франковск -Москва: Пласт, 2002.
36. Экологическая физиология человека и восстановительная медицина (Под ред. Денисова И.Н.). - М.: ГЭОТАР Медицина, 1999.