Зміст
Вступ
Розділ І. Загальна характеристика Єгипту
1.1 Географічне положення та природні ресурси країни
1.2.Населення та економіка Єгипту
1.3 Історія Єгипту та визначні місця
Розділ ІІ. Розвиток туризму В Єгипті
2.1 Характеристика основних туристичних центрів
2.2 Особливості національної кухні
Розділ ІІІ. Перспективи розвитку туристичної індустрії в Єгипті
3.1 Готелі Єгипту
3.2 Основні туристичні маршрути, курорти, круїзи
Висновки
Література
Додатки
Єгипет є найбільшою за чисельністю, економічним потенціалом, політичною вагою та найбагатшою на історичну спадщину країною Північної Африки. Частина території країни - Синайський півострів - знаходиться в Південно-Східній Азії (тобто Африка є напівафриканською-напівазійською державою з площею 1002,4 тис. км2). Уся її величезна територія поділена на 26 мухаз – так називаються місцеві губернаторства.
На території країни знаходиться Суецький канал, який з'єднує Середземне і Червоне моря, моря басейнів Атлантичного та Індійського океану. Центральною водною артерією країни, навколо якої виникла єгипетська державність є Ніл - найдовша річка Африки.
Держава межує з Лівією на заході, Суданом - на півдні, Ізраїлем та сектором Газа Палестинської автономії (територія Ізраїлю) - на сході. Єгипет входить до міждержавних організацій - Африканського Союзу, Ліги арабських держав (штаб-квартира в Каїрі), "Ісламської конференції", є членом ООН.
Єгипет сповна використовує переваги свого транспортно-географічного положення між Африкою та Азією. Держава має змогу розвивати зв'язки з 24 країнами Середземномор'я і басейну Червоного моря. Через міжнародний Суецький канал проходить інтенсивний вантажопотік морського транспорту світового значення між морями басейнів Атлантичного та Індійського океанів. Канал має величезне військово-стратегічне значення.
Мета роботи – проаналізувати розвиток туризму в Єгипті і основні економіко-географічні характеристики країни
Завдання: визначити загальні географічні та економічні характеристики Єгипту, поняття та види туризму в Єгипті, розвиток готелів та курортів Єгипту.
На захід від Нілу простягається рівна пустеля, населення якої зосереджено лише в оазисах. З іншого боку від Нілу простяглась гориста пустеля.
Надра Єгипту багаті на поклади нафти, природного газу, залізної руди, фосфатів, марганцю, цинку, свинцю.
На березі Середземного моря в Єгипті клімат субтропічний, на іншій території — тропічний, пустельний. На більшій території випадає 100 мм опадів за рік, на півночі — 20,0—400 мм. Середня температура січня +11-12°С на півночі держави, +15-16°С на півдні. В липні середня температура сягає до +50 °С. В Єгипті великий вплив на температуру повітря має вітер; тому в грудні—березні температура ввечері може опускатися до +6 °С. На березі Червоного моря середня температура повітря в листопаді—березні +25°С,- води +20°С. Влітку температура води +26°, а повітря +40°С. Річка Ніл — найдовша річка світу ( разом із Каґерою— 6695 м). Ця велика річка і стала колискою цивілізації в регіоні. Біля 96 % території держави займають пустелі, 4 % припадає на дельту і долину річки Нілу. Фауна Єгипту представлена таким тваринами як: газель, лисиця, гієна, бегемот, крокодил.
Єгипет є найбільшим по чисельності, економічному потенціалу, політичній вазі й самим багатим на історичну спадщину державою Північної Африки. Частина території країни - Синайський півострів - перебуває в Південно-східній Азії (тобто Африка є напівафриканським - напівазіатською державою із площею 1002,4 тис. км2). Її величезна територія розділена на 26 мухаз - так називаються місцеві губернаторства[14].
На території країни перебуває Суецький канал, що поєднує Середземне й Червоне моря, морячи басейнів Атлантичного й Індійського океану. Центральною водною артерією країни, навколо якої виникла єгипетська державність є Ніл - сама довга ріка Африки.
Держава граничить із Лівією на заході, Суданом - на півдні, Ізраїлем і сектором Газа Палестинської автономії (територія Ізраїлю) - на сході. Єгипет входить у міждержавні організації - Африканський Союз, Лігу арабських держав (штаб-квартира в Каїрі), "Ісламську конференцію", є членом ООН.
Єгипет сповна використовує переваги свого транспортно- географічного положення між Африкою й Азією. Держава має можливість розвивати зв'язку з 24 країнами Середземномор’я й басейну Червоного моря. Через міжнародний Суецький канал проходить інтенсивний вантажопотік морського транспорту світового значення, між морями басейнів Атлантичного й Індійського океанів. Канал має величезне військово-технічне значення.
Кількість населення Єгипту становить близько 72 млн чоловік. Природний приріст населення становить 20 чол. на 1000 чол. Густота населення — 72 чол./км2. Розміщене населення переважно в долині Нілу. Міське населення становить 45%. Етнічні групи: 99% населення держави є араби, а антропологічні єгиптяни діляться на 3 групи. В долині Нілу проживають «справжні єгиптяни», вони відносяться до самітохамійської раси, арабські риси яскраво виражені у жителів пустель і особливо на Сінаї; на півдні держави, в Асуані живуть нубійці[16].
Більшість арабів, які називають себе «справжніми єгиптянами», мають змішану єгипетську і арабську кров, а представники вищих верств суспільства ще й турецьку. Офіційною державною мовою в Єгипті є арабська, яка відноситься до саміто-хамітської групи мов і поділяється на декілька діалектів. Літературна мова єдина, але розмовна мова в Єгипті відрізняється від мови сусідніх арабських держав, є свої діалекти в Каїрі, Нижньому, Верхньому Єгипті. Широко розповсюджена англійська мова, менш поширена французька, в останні роки, в зв'язку з туристичним бумом із Росії, все більше людей розмовляє російською мовою. '
За офіційними даними, 94% населення Єгипту сповідують іслам, частина арабів відноситься до християнської общини. Більшість мусульман в Єгипті — сунніти. Іслам є державною релігією.
Найбільші міста : Каїр (10,3 млн чол., разом з агломерацією), Александрія (3,3 млн чол.), Ель-Ґіза (2,2 млн чол.).
Каїр був заснований арабами в X ст. декілька північніше того місця, де більше 4 тис. років тому знаходився Мемфіс — столиця давнього Єгипту. В Каїрі проживає приблизно шоста частина всіх єгиптян. Квартали Каїру, вздовж берегів Нілу, забудовано висотними будинками, в яких розташувались контори фірм, видавництв, крамниці, готелі. В старій частині Каїру живе і працює робочий люд. Каїр — це промисловий і культурний центр Єгипту. В його університеті навчається молодь із країн Африки та Азії. Тисячі найцінніших книг зберігаються в бібліотеках Каїру.
Александрія, нині другий після Каїру індустріальний центр країни, була заснована Александром Македонським в 332—331рр. до н. є. Александрія була столицею Єгипту і одним із світових культурних центрів давніх часів.
Єгипет — аграрно-індустріальна країна. Головна експортна сільськогосподарська культура — довговолокнистий хлопок. Вирощують рис, кукурудзу, пшеницю, сахарну тростину. Основні сільськогосподарські тварини: велика рогата худоба, кози, вівці та ін. Розвинене рибальство. Ведеться видобуток нафти, фосфатів, залізної руди. Значне місце в економіці займають текстильна промисловість та виробництво бавовняних тканин, а також швейна, харчова промисловість, чорна і кольорова металургія, машинобудування. Нафтопереробна і нафтохімічна промисловість спеціалізується на виробництві мінеральних добрив.
Експорт: нафта і нафтопродукти, хлопок, промислові товари.
Основні експортні товари — нафта, нафтопродукти, бавовна і прядиво з неї, продовольчі та промислові товари широкого вжитку. Нафта та нафтопродукти забезпечують 50% експортних надходжень.
Основні імпортні товари : продукція машинобудування, пшениця, залізо, сталь, транспортні засоби.
Головні зовнішньоторгівельні партнери — США, Франція, Німеччина, Японія.
Перші сліди появи землеробства на території Єгипту відносяться до епохи неоліту (VII тис. до н. е.), але характерні для цивілізації риси з'явились тільки у VI тисячолітті до н. е. Люди почали переходити в цьому регіоні до осідлого способу життя, активно розвивалось скотарство і землеробство, почали виготовляти предмети із глини, так з'явилось гончарне ремесло. Для того, щоб захистити посіви та житло від частих розливів Нілу, люди почали зводити берегові дамби, споруджувати водовідводні канали, насипи (3300 р. до н. е.). У першій половині IV тисячоліття остаточно склалась система зрошення, яка проіснувала до середини XX століття[8].
У другій половині IV тисячоліття до н. е. окремі додержавні суспільства, об'єднались в Верхньоєгипетські й Нижньоєгипетські царства. Центром Південного (Верхнього Єгипту) стало місто Ієраконноль, а Північого ( Нижнього) — Буто.
Історію Давнього Єгипту прийнято ділити на періоди Давнього Середнього та Нового царства. Засновником першої єгипетської династії і об'єднувачем Єгипту був легендарний цар Мене (Міна) (2950 р. до н. е.). Також Мене вважають засновником»Білих стін» (Мемфіса) — міста на лівому березі Ніла. Багаторічні війни на півночі закінчились остаточною перемогою царя II династії Хасехемуї (2660 р. до н. е.), який знищив до 50 тисяч людей, що жили на півночі і жорстоко придушив повстання в Нижньому Єгипті.
З завершенням династичної боротьби і останньою перемогою півдня, почалася епоха Давнього царства (2715—2192 pp. до н. е.), епоха пірамід, коли столицею Єгипту став Мемфіс. Одна з назв цього міста Хет-На-Птах — Садиба близнюка Птаха. На грецькій мові це вимовляється як««Айгюптое», що й дало сучасну назву державі Єгипет.
В період правління III—VI династії починається будівництво пірамід. Перша піраміда фараона Джосера в Соккарі (2620 р. до н. є.) була збудована архітектором Імхотеном.