Туристський ринок у 90-х роках, дотримуючись тенденцій розвитку інших секторів економіки, з ринку продавців став ринком покупців. Це означає, що при виробництві туристської продукції компанії ще більше повинні приділяти увагу різноманітним смакам споживачів. Якщо раніше турпродукти в основному були неспеціалізованими, з однаковими характеристиками, призначеними для масового туризму, то зараз і в майбутньому туристський продукт повинен бути не тільки диверсифікованим, але й відповідати тенденції розвитку туристського попиту, який націлений на нетривале багаторазове перебування мандрівників протягом року. З цією метою у багатьох країнах створюються нові концепції для приваблення туристів. Тут чималу роль грає застосування тематичних парків відпочинку як туристський продукт внутрішнього та міжнародного туризму. Наприклад, кожний із існуючих у світі парків Диснейленду (у штатах Каліфорнія та Флорида у США, у Японії та Франції) приймає за короткий проміжок часу 1 млн гостей на рік. Ця кількість гостей становить 10% загального американського міжнародного потоку туристів.
Маркетологи традиційно використовують демографічні та географічні критерії для визначення своїх ринків. Однак варто було б ураховувати ще й психологічні, поведінкові критерії для ідентифікації мотивацій і потреб туристів.
Серед інших чинників, які можуть вплинути на майбутній розвиток туризму, у першу чергу можна назвати поширення в усьому світі інфекційних хвороб, таких, як СНІД, які можуть призупинити туристські потоки до деяких регіонів Землі, де особливо поширена ця страшна хвороба. Потоки туризму можуть скоротитися і внаслідок такого технологічного винаходу як "віртуальна реальність", за допомогою якої потенційні мандрівники, нікуди не їдучи, можуть побувати одночасно на різних широтах світу і без ризику для здоров'я. Немаловажними чинниками, які впливають на туризм, можуть виявитися глобальне потепління, яке може змінити флору та фауну земної кулі, а також підвищення рівня морів, що перетворить морські берегові зони й тим самим вплине на прибережний туризм.
Освіта та підготовка кадрів
Освіта та підготовка кадрів у майбутньому туризму посядуть більш важливе місце хоча б тому, що туризм є і стає дедалі більш високотехнологічним, дуже контактною сферою, у якій кадри повинні бути добре освіченими, комунікабельними, професійно підготовленими, повинні володіти декількома мовами й добре уявляти собі природу туризму. Застосовувані раніше політика та практика стосовно трудових ресурсів базувалися на підходах управління кадрами, які вже виходять із моди. У туристський сектор проникають ідеї, підходи, пріоритети управлінської діяльності, розроблені в інших секторах економіки, наприклад, такі як регулярна оцінка, ефективні методи комунікації тощо.
Освіта у туризмі традиційно ґрунтувалася на розвитку у тих, хто навчається, аналітичного мислення для розуміння концептуальних проблем. Але, з іншого боку, давалися практичні знання та підвищувалася майстерність. Однак, якщо раніше працівники могли виконувати аналогічні операції в різних секторах туристської індустрії, наприклад продавати квитки, то тепер багато операцій стають більш професійними і вимагають високого рівня підготовки.
Із упевненістю можна затверджувати, що останнім часом у світі відбувається становлення інфраструктури туристської освіти, основні навчальні курси якої активно створювалися у 80-ті роки і продовжують розвиватися зараз. Ця інфраструктура охоплює як різні школи в університеті, так і центри, і підрозділи компаній, які базуються на прогресивних педагогічних концепціях.
Однак, як уважають швейцарські фахівці з Інституту туризму при Університеті Св. Галлена, "школи майбутнього стануть інститутами, у яких не тільки будуть давати знання, але які повинні перетворитися на інтегровані центри освіти, культури, відпочинку".
Прогнози ВТО для міжнародного туризму
Прогнози, складені на початку XXI в. Всесвітньою туристською організацією, є гарним джерелом для вивчення світового туристського сектору. Зокрема, на мал. 7.1 показано, що міжнародні туристські прибуття в усьому світі збільшаться до 661 млн чоловік у 2010 р., до 937 млн - у 2010 р. За 1990-2010 рр. число туристів у світі збільшиться удвічі. Щорічні темпи зростання світового туризму у 2000-2010 рр. - 3,5%.
Прогнози ВТО для регіональних трендів показують, що встановлені зміни в розподілі туристських потоків між регіонами збережуться й у прогнозованому періоді. Частки Європейського й Американського регіонів скоротяться до 2010 р., тоді як частка Східної Азії й Тихоокеанського регіону сильно збільшиться. Треба відзначити, що прогнозована частка САТ збільшиться настільки, наскільки частка Європи скоротиться - на 17,3%. Прогнозований рівень річного зростання у 1990-2000 рр. складе 2,7% для Європи й 6,8% для САТ (табл. 7.1). В інших регіонах світу прогнози на той же період показують незначне зростання: у Південній Азії - 6,1%, в Африці - 5, на Близькому Сході - 4%.
Тренди зростання туризму та прогноз в Американському регіоні показують, зокрема, значне зростання у 1995-2000 рр. - на 5,1% більше, ніж середньосвітовий - 4,4%. Прогноз до 2010 р. передбачає слабке падіння темпів зростання, однак воно залишиться рівним середньосвітовому рівню (можливо, навіть більшим). Число туристів, які прибувають до Американського регіону, збільшиться до 2000 р. до 147 млн чоловік, а до 2010 р. - до 207 млн.
Після невеликої перерви у наступному столітті міжнародний туризм продовжуватиме свій розвиток, незважаючи на ризик економічного спаду, оскільки туристський попит має свої власні детермінанти. Однак значні зміни відбуватимуться у розподілі туристських потоків у XXI в. на відміну від попередніх років. Зростання туристських потоків у Південно-Східну Азію і з неї тільки починається, і цей регіон за значимістю перевершить Америку і Європу. Далі основні зони світового туризму перемістяться зі Середземноморського регіону до Тихоокеанського регіону зі зростанням сектору повітряного транспорту.
Незаперечний і той факт, що міжнародна нерівність у секторі туризму значна. Для досягнення рівнозначного успіху у світі нові підходи заохочення розвитку туризму повинні базуватися на міжнародній кооперації. Отже, міжнародна кооперація й угоди між ключовими компонентами туризму (готелі, транспорт, туристські фірми) повинні гарантувати майбутній розвиток індустрії.
Туризм у новому тисячоріччі стане важливим чинником розвитку людства в цілому та світової економіки зокрема
4.Вклад міжнародного туризму у збереження світового миру
Зростаючий авторитет міжнародного туризму, його економічна, політична та соціальна значущість у житті сучасного суспільства визнані урядами більшості країн світу. Активний туристський обмін дедалі більше розглядається як важлива складова частина передусім соціально-економічних і культурних інтеграційних процесів, як невіддільна ланка в розвиткові міжнародного гуманітарного співробітництва.
Саме в цьому значенні туризм по праву характеризується як надзвичайно значущий канал цивілізованої комунікації народів і особистостей, що й рефлексує поняття "народна дипломатія". Це поняття посідає почесне місце в ряду таких усталених категорій туриз-мознавства, як "туризм" і "міжнародний туризм", поняття яких зафіксовано в багатьох словниках та довідниках [ 1 ]. А щодо змісту поняття "народної дипломатії", то спочаткутреба визначитися з терміном "дипломатія". Дипломатія - це офіційна діяльність глав держав, урядів та спеціальних органів зовнішніх відносин щодо здійсненню цілей та завдань зовнішньої політики держав, а також щодо захисту інтересів держави та громадян за кордоном.
Народна дипломатія є не тільки системою погоджених, солідарних відносин, акцій і заходів двостороннього і багатостороннього характеру, а й активним засобом міжнаціонального і міжнародного співробітництва трудящих та молоді, формування світогляду, світорозуміння, взаємозв'язку та взаємозалежності процесів, зміцнення єдності та згуртованості демократичного руху, розвитку міжнародного спілкування молоді, взаємозв'язку групових і соціальних пріоритетів.
Міжнародні відносини припускають активне і прогресивне багатостороннє співробітництво демократичних сил, представлених різними політичними, соціальними, віковими, творчими, науково-технічними, культурними, антивоєнними та іншими об'єднаннями та організаціями на регіональному, національному, міжнаціональному і міжнародному рівнях. Сьогодні ці сили виступають як учасники народної дипломатії, широкий спектр яких не тільки дозволяє виявити нові методи включення світолюбивих намірів, а й адекватно відображає гуманістичні підходи до сутності народної зовнішньої політики, яка покликана послідовно відстоювати широкий вихід різних соціальних груп на взаємовигідне співробітництво, багатоманітні демократичні зв'язки з навколишнім світом.
У системі міжнародних зв'язків дедалі більшого значення набувають проблеми "соціального дозвілля", "свободи пересування" і "вільного обміну людьми та ідеями", що опинилися поза увагою вчених у 60-90 роки [2].
"Масовий", пересічний турист не бере у подорож жодного мандату, якщо не вважати за такий туристську путівку та відповідні посвідчення. Туризм і всі його суб'єкти є впливовим каналом народної дипломатії за своїм глибинним сенсом, завдяки тим гуманним функціям, які він здійснює. Так, будь-який міжнародний турист, що діє на рівні міжособистісних стосунків, виступає представником конкретного народу, конкретної культури, втому числі культури політичної.
Знайомство з іншою культурою, ціннісними парадигмами інших суспільств обов'язково приводить до порівняння того що є, і того, що спостерігається.
Так, туризм дає можливість поєднати відпочинок з пізнанням побуту, історії, культури, традицій, звичаїв свого та іншого народів. Знайомство з країнами та народами під час історичних, культурно-освітніх, наукових, архітектурних, етнографічних та інших подорожей та екскурсій розширює світогляд людини, розвиває його інтелект, допомагає краще осмислити соціальні та політичні реалії, а це значною мірою сприяє розвиткові мирних, дружніх відносин між народами. У свою чергу, дружні відносини між державами є найважливішою передумовою для подібного туристського обміну. Тому невипадково туризм називають "послом миру" [3].