Таким чином, туризм – це екскурсії, походи і подорожі в яких відпочинок поєднується з пізнавальними і освітніми цілями. За призначенням і формами проведення туризм поділяється на плановий (екскурсійний) і самодіяльний.
Сучасний конкурентоспроможний ринок міжнародних туристичних послуг може оптимально розвиватися за умов формування чіткої концепції його функціонування та регулювання. До основних концептуальних підходів належать: визначення економічної сутності поняття світового ринку туристичних послуг та його ролі в системі послуг; виділення особливостей міжнародної туристичної діяльності як економічного та соціального явища; розгляд конкуренції у сфері туризму як механізму впливу та регулювання розвитку міжнародного ринку туристичних послуг шляхом використання відповідних стратегій на макро- і мікрорівні; обґрунтування пріоритетних напрямів державної політики в галузі з метою підвищення її конкурентоспроможності; виділення основних шляхів співпраці України з іншими країнами та міжнародними організаціями у сфері туристичного бізнесу; розробка та обґрунтування моделей ефективного функціонування національної туристичної галузі в умовах глобалізації.
До найперспективніших складових сучасного етапу розвитку світового ринку послуг належать міжнародний туризм, який останнім часом виділився із загальної структури й оформився в самостійну прибуткову галузь надання туристичних послуг. З економічного погляду, туристична послуга – це продукт, що виробляється і реалізується в процесі взаємозв’язку і взаємодії різних організацій, які володіють туристичними ресурсами.
Нині Україна має понад 4,5 тис. закладів розміщення туристів і відпочиваючих на 620 тис. місць, але вони потребують модернізації та реконструкції відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, підтримання в належному стані потребують і рекреаційні зони, пам'ятки культури та архітектури України, інші об'єкти туристичних чи екскурсійних послуг. У 2006 році спостерігається позитивна динаміка основних показників туристичної сфери. За 2006 рік Україну відвідали 18,9 млн. іноземних громадян, що на 7% більше, ніж у 2005 році.
Темпи зростання обсягів в'їзного туризму (107%) перевищили темпи зростання виїзного туризму (103%). Протягом 2006 року виїзний потік становив 16,9 млн. осіб. Структура виїзного потоку: країни СНД – 8,3 млн. осіб, країни ЄС – 7,4 млн. осіб, інші країни – 1,1 млн. осіб.
Обсяг внутрішнього туризму у 2006 році залишається сталим – за попередніми даними 8,2 млн. внутрішніх туристів (збільшення на 2%). Всього протягом минулого року туристичними підприємствами обслуговано 3,4 млн. туристів (на 16% більше, ніж за 2005 рік) та 1,8 млн. екскурсантів (на 6% більше, ніж у 2005 році).
Серед показників економічної ефективності туристичної діяльності першочергове значення належить конкурентоспроможності та рентабельності. Це пояснюється тим, що вони демонструють ефект від надання туристичних послуг, дають змогу оцінити позитивні зрушення у розвитку галузі й робити висновки щодо доцільності вкладення інвестицій в цю сферу.
1. Конституція України
2. Закон України «Про туризм» (№324/95-ВР) від 15.09.1995 р.
3. Закон України «Про курорти» (№2020-ІІІ) від 05.10.2000 р.
4. Указ Президента України «Про підтримку розвитку туризму в Україні» (№127/2001) від 2.03.2001 р.
5. Указ Президента України «Питання Державної туристичної адміністрації України» №331/2002 від 11.04.2002 р.
6. Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму» №1213/2001 від 14.12.2001 р.
7. Указ Президента України «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року» №973/99 від 10.08.99 р.
8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002–2010 роки» №583 від 29.04.2002 р.
9. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання Національної ради по туризму» №1503 від 28.09.2000
10. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Методологія та методика аналізу, термінологія, районування. – К.: «Київський університет», 2001. – 395 с.
11. Воронков В. Туризм – вулиця з двостороннім рухом // Голос України. – 2006. – №215–216. – 16 листоп. – С. 3
12. Іваненко В.В. Туристична галузь на межі тисячоліть // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 38 (Частина ІІ), 2002. С. 58–60.
20. Ільїна О.В. Туризм. Рекреаційна географія: Поняття і терміни. – Луцьк: Терен, 2004. – 104 с.
13. Кафарський В. Український туризм: здобутки чи втрати: [Стаття народного депутата України] // Голос України. – 2005. – №226. – 29 листоп. – С. 10 – 11
14. Маркетинг туризму: Навчальний посібник./ За ред. І.І. Тимошенка. – К.: Видавництво Європейського університету, 2006. – 427 с.
15. Руденко В.П. Природно-ресурсний потенціал України. Л: Світ 1998 р.
16. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: Моноргафія. – К.: КНТЕУ, 2006. – 537 с.
17. Федорченко В.К. Історія туризму в Україні. – К: Вища школа 2002 р.
18. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2002. – 195 с.
19. Цибух В.І., Вихристенко Б.І., Попович С.І. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні // Туристично-краєзнавчі дослідження. – К.: 2004. – Випуск 2. – С. 655
20. Черніна І.В. Міжнародний туризм в економіці регіону: Навч.–мет. посібник. – Донецьк: Вид-во «ДонДУУ», 2006. – 167 с.