Для розпалювання багаття використовують також сухі чагарники, гілки і дерева, винесені на берег під час повені.
В гірських і напівпустельних районах як паливо може бути використаний сухий гній кізяк.
У негоду для розпалювання багаття використовують дрібні нижні гілки ялини, сосни, сухий луб, щепу з сухого дерева, сухий чагарник, мох тощо. З цією метою застосовують такий сухий спирт, свічки, обрізки плексигласу, спеціальні мисливські або туристські сірники.
Кожний учасник туристського походу повинен мати з собою індивідуальний недоторканний запас сірників або запальничку чи кресало з кременем. Сірники мають бути загорнуті у водонепроникну обгортку - поліетиленовий пакетик або пластмасовий балончик з-під фотоплівки.
При відсутності сірників, запальнички, кресала вогонь можна видобути тертям за допомогою палички з твердого дерева, пластини м'якого дерева і лука з вірьовочною тятивою. Обкрутивши тятиву навколо палички і розкручуючи її за допомогою лука, можна досить швидко видобути вогонь. Існує також хімічний спосіб видобування вогню: при доданні до марганцевокислого калію краплині гліцерину розминанням суміші в паперовому пакетику можна викликати термічну реакцію, що супроводжується спалахом полум'я. Марганцевокислий калій і гліцерин обов'язково повинні бути в похідній аптечці. В сонячний день видобути вогонь можна за також за допомогою лінз окулярів, об'єктива фотоапарата і т.п.
Місце для багаття треба попередньо підготувати. З цією метою підрізають верхній шар дернини і загортають її в навітряний бік таким чином, щоб вона захищала вогнище від вітру. Дернину слід зрізати на більшій площі, ніж це необхідно для облаштування вогнища з тим щоб відкритий вогонь був відділений від трав'яного покриву смугою фунту шириною 25-30 см. Довкола багаття в радіусі 3-5 м прибирають усі предмети, що можуть зайнятися від вогню чи зіпсуватись постраждати від високої температури і попадання іскор.
Багаття для приготування їжі має бути невеликим, щоб можна було легко регулювати інтенсивність полум'я, відсуваючи чи, навпаки, підкладаючи дрова, і забезпечити вільний доступ до посудини, в якій готується їжа. Висота вогнища має не перевищувати 25-30 см, а площа повинна дозволяти полум'ю охоплювати казанок, не підносячись над ним на велику висоту. Перекладина для підвішування посудини повинна мати таку довжину, щоб між краєм багаття і стойкою залишалося (приблизно 0,5 м), куди б можна було відсунути казанок з уже готовою їжею, щоб вона не підгорала, але залишалася теплою.
Вирушаючи в дорогу, багаття необхідно залити водою, дернину розгорнути, накривши нею погашене вогнище. Це забезпечує швидке відновлення, трав'яного покриву, після чого на місці стоянки не залишається випалених латок.
При розпалюванні вогнища слід дотримуватися правил протипожежної безпеки. З метою запобігання пожежі місце для багаття облаштовуються з підвітряного боку, щоб іскри не могли дістатись до наметів, і на максимально можливій відстані від навколишніх дерев і кущів. Не можна розкладати багаття на торф'яному ґрунті, бо він може спалахнути навіть через кілька днів.
Обираючи місце для багаття, необхідно враховувати особливості добової циркуляції повітря: (в гірській місцевості у вечірні годині вітер віє з гір у долину, а вранці - навпаки; бризова циркуляція повітря біля водойм обумовлює добову зміну напрямку вітру, при якій удень повітряні потоки спрямовуються від водойми на сушу, а вночі - з суші до водойми.
Необхідно також знати горючі властивості тих чи інших порід дерева. Так, ялина і модрина дають значний жар і багато іскор, а жаринки від вогнища "відлітають" іноді на відстань кількох метрів. Гілки хвойних дерев із глицею, а також луб дають снопи іскор і багато диму. Кедр і сосна горять рівним, яскравим полум'ям без іскор, але залишають стінки казанка густо, закопченими. Березові дрова дають величезний жар, але від них багато іскор. Вільшані і шелюгові дрова горять рівно, без диму і кіптяви.
Підтримувати багаття і доглядати за ним доручається спеціально призначеному черговому - костровому.
Розрізняють типи вогнищ у залежності від потреб їх призначення; для зігрівання і сушіння одягу; для приготування їжі; для ночівлі з зимових умовах; сигнальні вогнища і т. ін.
За способом укладання дров виділяють такі основні типи вогнища:
Курінь - найпростіше багаття: гілки розташовуються по колу і в центрі спираються одна на одну верхівками у вигляді куреня. По мірі згоряння гілки підкладаються у вогнище в такий самий спосіб. "Курінь" дає високе яскраве жарке полум'я. Використовується переважно в цілях сигналізації і для зігрівання. Недоліком його є те, що "курінь" дуже швидко перегорає.
Двосхилий курінь - вогнище, в якому гілки розташовуються удвох площинах, спираючись одна на одну верхівками у вигляді двосхилого куреня. По мірі згорання гілки підкладаються в такий самий спосіб. Двосхилий "курінь" дає більш рівномірне полум'я і використовується для зігрівання і сушіння одягу.
Колодязь. У такому вогнищі гілки складаються у вигляді прямокутника ("колодязя"), при чому кожний наступний шар є перпендикулярним до попереднього. "Колодязь" можна складати суцільним шаром і лише каркасом. При горінні "колодязь" дає рівномірне жарке полум'я. Це найкращий з усіх видів багаття для приготування їжі.
Зірка - вогнище, в якому гілки розташовуються у вигляді променів зірки, що розходяться від центру. По мірі згорання гілки підсуваються до центру, що забезпечує економне витрачання палива і досить рівномірне полум'я. Такий вид багаття використовується переважно в місцях, де бракує палива, для зігрівання і приготування їжі.
1. Федотов Ю.Н. Спортивно-оздоровительный туризм СПб: ГАФК им. П.Ф. Лесгофта, 2001
2. Шабанов А.Н. Карманная энциклопедия туриста. М., “Вечер”, 2000
3. Алексеев А. Питание в туристском походе 6-е издание Доп. М., 2001
4. Шимановский В.Ф. Питание в туристском путешествии. - М.:. ЦРИБ "Турист", 1975.
5. Штюрмер Ю.А. Краткий справочник туриста, М. Профиздат. 1985.
6. Химический состав пищевых продуктов / Под ред.А. А. Покровского, - М.: Пищевая промышленность, 1976.
7. Потресов А. Спутник юного туриста. - М.: ФиС, 1967.
8. Покровский А.А. Беседы о питании. - М.: Экономика, 1864.
9. Лысогор Н.А. и др. Питание туристов в походе. - М.; Пищевая промышленность, 1980.
10. Демин Э.В. Питание в туристском походе: Спутник туриста. - М.: ФиС, 1969.
11. Шальков Ю.Л. Здоровье туриста. - М., 1987
12. Драгачев С.П. Туризм и здоровье. - М., 1984
13. Питание в туристском путешествии. - М., 1986
14. Антропова М. В, Гигиена детей и подростков. - М.: Медицина, 1982.
15. Волович В.Г. Человек в экстремальных условиях природной среды. - М.: Мысль, 1983.
16. Ефремов В.В. и др. Расчет энергозатрат участников туристского путешествия. // Вопросы питания. 1983
17. Конышев В.А. и др. Питание человека на Севере. // Вопросы питания. 1983. № 2.
18. Петровский К. С; Ваняанен В.Д. Гигиена питания. - М.: Медицина, 1982.
19. Соколовский В.П., Вольфсон Г.Г. Пищевая и лечебная ценность молока и молочных продуктов. - М.; Пищевая промышленность, 1968.
20. Химический состав пищевых продуктов / Под ред. А.А. Покровского, - М.: Пищевая промышленность, 1976.
21. Аралова Н. Скатерть-самобранка. - "Турист", 1974
22. Молодцов О. Рюкзак становится легче. - "Турист", 1973
23. Похлебкин В. Вершки и корешки. - "Турист", 1974
24. Рекомендации по питанию спортсменов. Под ред. акад. А.А. Покровского. М., ФиС, 1975.48 с. (Научный совет АМН СССР по медицинским проблемам физической культуры и спорта).
25. Савельев М. Питание в путешествии. Петропавловск-Камчатский, Дальневосточное кн. изд-во, 1971.79 с. (Областной совет по туризму).
26. Питание в туристском путешествии. - М.: Профиздат, 1986. - 176 с. - (Мир туристских интересов).