На початковому (організаційному) етапі передбачається розробка низки релігійних туристських продуктів, розрахованих як на православне напрямок в Ізраїль, Йорданію, Єгипет, Грецію та Італію, так і на розвиток в'їзного релігійного туризму. організацію спеціальної підготовки гідів. В якості транспортних агентів пропонується на договірній основі залучити авіакомпанії, які пропонують максимальні знижки; аналогічний підхід передбачається в питаннях відбору готелів. У рамках цього етапу на міжурядовому та міжконфесійному рівнях планується підписання угод, що передбачають патронаж і підтримку релігійного туризму і протекціонізм.
Дана позиція цілком поділяється Державним комітетом з фізичної культури і туризму України. Для виключення можливості сприйняття цієї моделі як черговий фінансової «піраміди» всі внески громадян оформляються авторитетної акредитованої страховою фірмою в порядку накопичувального страхування, а розміщення туристських путівок – полісів здійснюється через мережу поштових відділень та відділень Ощадбанку. Найважливішим елементом першого етапу, безумовно, повинно бути його рекламно–інформаційний супровід: пропаганда через пресу, радіо і телебачення, випуск путівників для туристів, книг про храми Києва, духовних пам'ятках України, відеофільмів, проведення низки безкоштовних рекламно–інформаційних поїздок за участю в них діячів різних конфесій, журналістів, представників турагентств, ряду відомих і авторитетних осіб.
На другому етапі проекту, тривалість якого становить 1–3 роки, передбачається безпосередня реалізація масового релігійного туризму, включаючи акумулювання коштів населення з використанням моделі накопичувального страхування. Проектом передбачається в перший рік реалізація цього етапу в самому мінімальному варіанті з зростанням обсягів виїзного релігійного туризму до 8 тис. чол. Мінімальна оцінка обсягів виїзного релігійного туризму по третьому році цього етапу 21 тис. чол.
Досягнення зазначених обсягів, крім вирішення найважливішої соціальної завдання (до 1917 року обсяг відвідування з культурно–релігійними цілями з Росії в Святу Землю дорівнював 20 тис. чол. В рік і в Обитель Святого Миколая в м. Барі, Італія –12 тис. чол. на рік), дозволить забезпечити значні додаткові відрахування до бюджету і повну зворотність коштів. Зокрема, при направленні до Італії з організацією річний ланцюжка чартерів і тижневою програмою культурно Ї релігійного туризму може бути обслуговано понад 7 тис. туристів на рік, що дозволить отримати додаткові відрахування до бюджету в розмірі до 300 тис. доларів. Організація в Києві щотижневого прийому туристів з релігійно–пізнавальними цілями в кількості не менше двох груп по 20–30 чол. на місяць дозволить тільки від реалізації туристської програми забезпечити додаткові надходження до бюджету в розмірі не менше 200 тис. доларів, а з урахуванням витрат, що здійснюються туристами в магазинах, ресторанах, музеях тощо, – до 500 тис. доларів. Використання моделі накопичувального страхування при її широкому впровадженні створює можливість значного збільшення планованого потоку туристів зі стійким оборотом і щорічними відрахуваннями до бюджету в розмірі від 500 тис. доларів. Істотним елементом даного етапу є формування готельної бази для розміщення.
Враховуючи, що при наявності такого готелю цикл релігійного туризму повністю реалізується власними силами і заповнюваність її, в середньому рівна 80%, практично не залежить від сезонності, річний дохід від експлуатації цієї цілком ліквідної нерухомості повинен скласти не менше 1,5 млн. доларів. Третім етапом проекту передбачається як збільшення щорічних обсягів релігійного туризму, так і його якісне розширення в бік інших країн і конфесій. Індустрія регигиозного туризму є складовою частиною всієї туристської індустрії.[8.83с]
У ній можна виділити наступні чотири сегменти:
1. підприємства розміщення – сукупність спеціалізованих засобів розміщення (готелів, кемпінгів, гуртожитків, чернечих келій);
2. підприємства живлення – сукупність спеціалізованих підприємств громадського харчування;
3. транспортні підприємства;
4. релігійні об'єкти показу:
– культові споруди (монастирі, святилища, храми, храмові комплекси, капели, каплиці і т. д.);
– природні об'єкти культу (святі джерела, гаї, річки, озера, ставки і т. д.);
– об'єкти культу малих форм (придорожні хрести, вівтарі, капіща і т. д.).
У індустрії релігійного туризму виділяють культові центри і релігійні центри. Культовий центр – це місце, що має велике значення для представників певної конфесії, в якому проводяться культові і інші заходи, що збирають велике число паломників. У таких місцях зазвичай є храм з чудотворною іконою, або раніше жив відомий святий, духовний вчитель, аскет, або мали місце історичні релігійні події. Релігійний центр – ширше поняття, ніж культовий центр.
При підготовці тексту екскурсії обов'язково залучення як церковних джерел (Св. Письма, патристики, житій святих), так і світських (історичних, мистецтвознавчих).
Певна трудність при проведенні екскурсії полягає у великій кількості церковно–слов'янських слів і богословських термінів, використання яких необхідно. Не завжди буває достатньо простого перекладу слова з церковно-слов'янської на сучасну мову. Часто за ним стоїть поняття, втрачене за роки атеїзму. Наприклад, плащаниця – це тканина, якою обернули тіло Господа перед становищем під труну. На ній чудесним чином відобразилося Його чесне тіло, і вона є великою християнською святинею. Прямий переклад не розкриває всю повноту цього символу. Вірно, обрана послідовність розкриття церковно-богословських термінів дає повноту і образність сприйняття духу Православ'я.
У залежності від вікового складу та освітнього рівня слухачів екскурсоводу бажано змінювати не тільки лексичний рівень, але навіть об'єкти показу.
При проведенні екскурсії по храмах велику трудність представляє підбір та підготовка екскурсовода. За роки безвір'я з нашого життя пішли знання таїнств і обрядів Православної Церкви, розуміння мови молитви. Закон Божий та історія Церкви давно виключені з програм навчальних закладів. Тому достатніми для всебічного розкриття теми знаннями, як правило, має лише екскурсовод, що одержав визначене духовну освіту (катехизаторські курси, єпархіальне училище, семінарія).
Слід уникати залучення до роботи адептів різних сект. Притаманні їм фанатичність викладу і психологічна експансія відвертають слухачів і можуть призвести до конфліктної ситуації і зриву екскурсії.
Час проведення екскурсії необхідно погоджувати з річним і добовим богослужбового кола, тобто порядком служб протягом усього року і кожного дня. Великі церковні свята проводяться в храмах при великому збігу прихожан, що повністю виключає можливість проведення екскурсії в цей день. У несвяткові дні час екскурсії не повинно збігатися з богослужіння – літургії, вечірньою службою.
Релігійний туризм є складовою частиною сучасної індустрії туризму. В даний час паломники широко користуються послугами туристичної індустрії, створюються спеціальні туристські фірми, що організують такі тури. Сьогодні сам «жанр» православного паломництва передбачає ряд властивих йому специфічних особливостей. Перш за все, це низька комфортабельність розміщення паломників в монастирях. Побутові незручності частково компенсуються низькою вартістю триразового харчування в монастирській трапезній, що робить сам тур недорогим за вартістю.
Хотілося б відзначити, що розвиток паломництва та релігійно-пізнавального туризму в цілому по країні веде у тому числі і до духовного виховання нації. Релігія є невід'ємною частиною будь-якої держави, його опор
Т а б л і ц а 1 – Дані із сегментним групам. Додаток №1
Фактори, що спричиняють розвиток туризму, не адекватний природо–ресурсному, історико-архітектурному та рекреаційному потенціалові України, знаходяться як у суто внутрішній, галузевій, так і в зовнішній (переважно загальноекономічній) площинах. Основними з них є:
– Недостатній рівень розвинутості безпосередньо мережі та об’єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам. Слід пам’ятати, що виробнича база галузі формувалася, в основному, за радянських часів з орієнтацією переважно на невибагливого туриста, тому серед об’єктів інфраструктури переважають великі (порівняно з аналогічними закордонними) комплекси, із значною концентрацією місць та низьким рівнем комфортності. Потрібно також відзначити, що в Україні лише близько 10% готелів відповідають міжнародним стандартам, серед них станом на 2000 рік не було жодного п’ятизіркового, і тільки шість мали чотири зірки. Зараз ситуація починає поступово змінюватися, все ж виник перший п’ятизікровий готель в Україні. Але до стабілізації ситуації ще далеко. На щастя, усвідомлення цього як важливої проблеми галузі вже існує у державі. До 2010 року лише у Києві має з’явитися п’ять п’ятизіркових готелів, 12—15 — чотиризіркових, а також 40—50 — тризіркових, що, за ідеєю, мало б сприяти притоку туристів у столицю.
– Про стан українських шляхів говорити взагалі не доводиться. Одним із дійових засобів прискорення розвитку туризму в Україні є розвиток туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК). За оцінками експертів, вона має найвищий в Європі коефіцієнт транзитності (з 13 тис. км автомобільних шляхів державного значення понад 9 тис. км є магістралями, зв’язаними з МТК).
– Відсутність скоординованої висококваліфікованої та грамотної системи дій з проведення туристичного продукту України на світовий ринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми виникають насамперед з рекламою вітчизняних курортів. Так, в 2002 році в Національному бюджеті на це було передбачено 1,7 млн. грн., отримано ж лише 40 тис. Тому бсолютно зрозуміло, що за кордоном дуже важко отримати інформацію як про саму Україну, так і про туристичні послуги, що в ній надаються. І хоча в 1999 році в нашій країні було створено власну інформаційну систему (UTIS), она значною мірою носить комерційно-інформаційний, а не іміджовий характер. Зовсім інакше за кордоном. Наприклад, Великобританія, котру і так не має особливої потреби рекламувати, витрачає на ці цілі 80 млн. фунтів стерлінгів. На перший погляд здається, що це марнотратство. Але, як було підраховано, кожен вкладений в рекламу фунт приносить дохід від залучених туристів у 27 фунтів. Тому спрямування переважної частини коштів на рекламу України по всьому світу та її широкі туристичні можливості, на мою, думку, буде правильним рішенням.