Фактично діє двопартійна система. Прогресивна ліберальна партія у початковий період діяльності дотримувалася радикальних поглядів і висувала тезу про можливість збройного захоплення влади. Незабаром перейшла на більш помірні лівоцентристські позиції, дотримується концепції змішаної економіки. Правляча партія у період 1968-92 рр. На виборах 2002 р. отримала 50,8% голосів і 29 місць у палаті зборів і повернулася до влади. Лідер – П. Крісті. [16]
Вільне національний рух утворено в 1980 р. при об'єднанні двох правоцентристських партій. Дотримується консервативної орієнтації, виступає за всебічний розвиток приватного підприємництва та скорочення ролі держави в економічному житті. Правляча партія у 1992-2002 рр. На виборах 2002 р. отримала 41,1% голосів і 7 місць у палаті зборів. Лідер – Т. Тернквест. [16]
Райони Багамських островів являють собою систему місцевого управління на усій території Багамських островів, крім о. Нью-Провіденс, управління яким здійснюється безпосередньо центральним урядом. Нинішня адміністративна система була створена в 1996 р., яка поділялася на 23 райони. У 1999 р. було додано ще 8 районів. [22] (Додаток 2)
1.4 Соціольно-економічний розвиток
Соціальний розвиток. У 2003 р. на Багамських островах проживало 297,48 тис. чоловік, причому більше половини з них – на о. Нью-Провіденс. 28,8% населення належить до вікової групи до 15 років, 65,4% – від 15 до 65 років і 5,8% – старше 65 років. Народжуваність оцінюється в 18,57% на 1тис. чол. населення, смертність – 8,68% на 1тис. чол, еміграція – 2,67% на 1 тис. чол. Зростання населення у 2003 р. склало 0,77%, дитяча смертність – 26,2% на 1тис. новонароджених. У зв'язку з поширенням СНІДу на островах простежується тенденція до зростання смертності, скорочення очікуваної тривалості життя та зниження темпів приросту населення. За оцінками, у 1999 р. на Багамських островах 6900 чоловік були інфіковані СНІДом, померли від цього захворювання 500 чоловік.
Основний компонент формується багамський нації – афроамериканці і мулати, що становлять більше 3/4 всього населення. Є діаспори вихідців з Гаїті, Ямайки і з о-вів Теркс і Кайкос. Частка європейців і північноамериканців невелика. Це в основному контингент людей похилого віку, забезпечених громадян із США, Канади, Великобританії, які оселилися на Багамах після виходу на пенсію. [7]
Серед віруючих переважають протестанти, у тому числі 35% баптисти, 15% англікани, методисти, около 19% – римських католиків, частина населення дотримується африканських культів. [2; 1040]
Державна мова – англійська, іммігранти з Гаїті використовують свій діалект (на основі французької мови).
На Багамських островах введено безкоштовне обов'язкове навчання дітей віком від 5 до 14 років. За останні роки значно зросла кількість навчальних закладів, і на великих островах більшість дітей має можливість відвідувати середню школу. Близько 20% випускників шкіл отримують професійну підготовку в декількох професійно-технічних училищах, педагогічному та технічному коледжі. Власних вищих навчальних закладів на Багамських островах немає, але з 1964 р. уряд встановив зв'язок з Вест-Індським університетом на Ямайці і рік по тому відкрили у Нассау його заочне відділення. Деякі багамці отримують вищу освіту в університетах США, Великобританії і Канади. Грамотність багамців – 96%.
Охорона здоров'я знаходиться на високому рівні. Місцевим медикам вдалося повністю перемогти більшість тропічних хвороб. У 1965 р. уряд приступив до здійснення проекту житлового будівництва для малозабезпечених верств населення та затвердив систему іпотечного продажу дешевого житла. Державні допомоги виплачуються тільки людям похилого віку (пенсії по старості) та інвалідам.[7]
Економічний розвиток. Багамські Острови – держава, що розвивається, економіка якої значною мірою залежить від іноземного туризму і офшорної банківської діяльності. У 2002 р. ВВП склав 5,1 млрд. дол, або 16,1 тис. дол на душу населення. У 1999 р. на частку туризму доводилося 60% ВВП, інших сфери послуг – 30%, промисловості – 7%, сільського господарства – 3%. Стабільне зростання ВВП (3% у 1998 р., 6% у 1999 р. і 4,5% у 2000 р.) забезпечує збільшення потік туристів і бум, пов'язаний з будівництвом готелів, житлових будинків і облаштуванням курортів. Трудові ресурси оцінюються у 156 тис. чоловік (40% працюють у туристичному бізнесі, 50% – у сфері інших послуг, 5% – у промисловості, 5% – у сільському господарстві). Не мають постійної роботи 9% економічно активного населення.
Ще до Другої світової війни Нассау став невеликим туристичним центром. У післявоєнний період число готелів у місті набагато разів зросла. Готелі побудовані також на найбільш населених і на деяких островах малонаселених. Славляться Багами і своїми казино. Щорічно країна приймає понад 2 млн. туристів. Багато готелей, ресторанів і казино належать іноземним компаніям.
Податкові пільги та забезпечення таємниць внесків роблять Багамські Острови привабливими для бізнесменів і фінансистів, тому острови є одним з провідних міжнародних фінансових і ділових центрів. Сотні банків,
кредитно-фінансових установ і фірм США, Канади, Великобританії та інших держав мають свої відділення у Нассау і Фріпорті. [7]
Промисловість. Видобуток корисних копалин на Багамських островах ведеться американськими компаніями і обмежена розробкою шельфового родовища арагоніта (застосовується у виробництві скла, залізобетону і добрив) у західній частині архіпелагу і випаровуванням солі з морської води на островах Лонг-Айленд та Великої Інагуа. У 1955 р. приватна американська компанія орендувала на південному узбережжі о. Велика Багама ділянку площею 20 тис. га під будівництво глибоководного порту, промислове будівництво та створення необхідної інфраструктури. Натомість їй було забезпечено безподатковий режим до 1990 р. і безмитне ввезення засобів виробництва до 2054 р. У 1963 р. виросло місто Фріпорт, поступово перетворився на найбільший індустріальний центр країни з нафтопереробним заводом (належить американським компаніям), що працює на імпортній сировині, і декількома десятками інших промислових підприємств. З великих підприємств у Фріпорт діють цементний і два фармацевтичних заводи, також належать іноземним компаніям. Другим за значенням промисловим містом є Нассау, в якому зосереджені підприємства харчової, швейної, текстильної та хімічної промисловості. На о. Великий Абак діє побудований американською компанією завод з виготовлення деревно-целюлозної маси, що працює на базі заготовок місцевої карибської сосни. Цей напівфабрикат йде на виготовлення паперу на заводі цієї компанії у Флориді. [7]
Сільське господарство. Сільське господарство в країні обмежене браком відповідних площ на густонаселених островах (обробляється всього 1% земель) і забезпечується приблизно 25% потреб країни в продовольстві. У дрібних напівнатуральний господарствах вирощують головним чином овочі, у більших – ананаси, банани, манго, цукровий очерет, цитрусові, кокосову пальму. Розвинуте птахівництво. У прибережних водах ведеться невеликий за обсягом промисел лангустів, морських губок і перлів. [7]
Транспорт. Протяжність автомобільних доріг на островах – бл. 2700 км, більше половини з них мають тверде покриття. Розвинені каботажне судноплавство і авіасполучення. На Багамських о-вах діють три основних морських порти: Нассау, Фріпорт і Матью-Таун. Головний порт Нассау може приймати великі океанські судна і має у своєму розпорядженні також велику природну гавань, захищену від вітру і хвиль, і безліччю якірних стоянок для яхт та маломірних суден. В околицях Фріпорту побудований нафтовий порт для прийому супертанкерів, який використовується для транзиту близькосхідної та африканської нафти та відвантаження нафтопродуктів у США. У цьому ж порту проводиться заправка паливом океанських суден, у тому числі транзитних. Торговий флот Багамських Островів нараховує 1049 суден. Під прапором Багамських Островів ходять торгові судна приблизно 40 країн.
У країні діють 65 аеропортів. Місцева авіакомпанія забезпечує сполучення між островами Багамського архіпелагу, а також з належними Великобританії островами Теркс і Кайкос. З міжнародного аеропорту в Нассау здійснюються рейси до Європи, країн Карибського басейну і Північну та Південну Америку. Другий міжнародний аеропорт знаходиться у Фріпорті.
Зовнішня політика. Економіка Багамських Островів перебуває у залежності від закордонних інвестицій. На островах діють великі іноземні, в основному американські, фінансові та промислові компанії. [15]
У структурі експорту переважає промислова продукція, головним чином нафтопродукти, медичні препарати і цемент. Багамські Острови експортують також ром, деревно-целюлозну масу, морепродукти і в невеликому обсязі – тропічні овочі і фрукти. Доходи від експорту постійно збільшуються. Основні партнери по експорту – США, Швейцарія, Великобританія, Данія.
У структурі імпорту переважає сировина, зокрема нафта(в основному з Саудівської Аравії) для її подальшої переробки, продовольства, споживчих товарів, машин, електроніки. Основні партнери по імпорту – США, Італія, Японія, Данія. Багамські Острови є перевалочним пунктом наркотрафіку в США і Європу.
Бюджет і грошовий обіг. Більша частина державних доходів складається з митних зборів, надходжень від казино, продажу землі, поштових зборів і комунальних послуг. Прибуткового податку в країні немає. Витратні статті державного бюджету включають освіту, соціальне забезпечення і суспільні роботи. Грошова одиниця – багамський долар = 100 центів.[7]